Ухвала суду № 74780408, 18.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"18" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1814/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 2/30-18вх. від 21.02.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 671 від 01.02.2018р.; ОСОБА_4 за довіреністю № 8853 від 28.12.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” про стягнення 435 630,62 грн., –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/1814/16 за позовом за позовом державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” (далі по тексту – ДП „Ренійський морський торговельний порт”) до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі по тексту – ДП „Адміністрація морських портів України”) про стягнення 435 630,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання зобов’язань за договором №30-В-РЕФ-13 РФ про відшкодування витрат на сплату земельного податку від 16.06.2013р. При цьому, з наявного у матеріалах справи розрахунку суми боргу /т. 1, а. с. 133/, а також з урахуванням змісту позовної заяви та наявних доказів вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення заборгованість за вересень 2015р. у розмірі 103 933,43 грн., за січень 2016р. у розмірі 1470,77 грн., за березень 2016р. у розмірі 134 523,32 грн., за квітень 2016р. у розмірі 134 523,32 грн., перерахований розмір відшкодування витрат на сплату земельного податку за січень та лютий 2016р. на загальну суму 61179,78 грн.

Ухвалою від 18.08.2016р. судом було призначено по даній справі судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено. Після надходження 09.02.2017р. до суду висновку судово-економічної експертизи від 06.02.2017р. № 259/16, складеного експертом товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз", ухвалою суду від 13.03.2017р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 27.03.2017р. судом у порядку ст. 41 ГПК України було призначено по даній справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз", провадження у справі зупинено.

27.03.2018р. до господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи від 20.03.2018р. по матеріалам справи №916/1814/16.

Ухвалою від 05.04.2018р. дана справа була прийнята до розгляду суддею Желєзною С.П., провадження у справі поновлено та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до вимог Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII ,,Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”.

Відповідач заперечував проти задоволення заявленого ДП „Ренійський морський торговельний порт” позову з підстав його необґрунтованості та незаконності. Зокрема, ДП „Адміністрація морських портів України” було наголошено про зарахування між сторонами однорідних зустрічних позовних вимог шляхом направлення на адресу позивача відповідних заяв у порядку, передбаченому ст. 601 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2016р. ДП „Ренійський морський торговельний порт” зверталось до суду із клопотанням (вх. №20385/16), відповідно до якого просило суд стягнути із відповідача суму боргу у розмірі 704 677,26 грн., у зв’язку зі збільшенням заборгованості ДП „Адміністрація морських портів України”. З цього приводу суд зауважує наступне.

По-перше: за своєю змістовною сутністю та наслідками розгляду клопотання відрізняються від такої форми звернення до суду як заява. По-друге: положеннями ГПК України у редакції, чинній на дату звернення до суду із вищевказаним клопотанням, передбачено можливість збільшення позивачем розміру позовних вимог шляхом подання відповідної заяви, яка повинна бути оформлена з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії, зокрема, в письмовій формі із посиланням на відповідні положення ГПК України, з наданням доказів сплати судового збору (у випадку необхідності), доказів, які підтверджують заявлені вимоги тощо. Дотримання вимог оформлення та подання до суду відповідної заяви дозволяє встановити дійсні наміри сторони щодо предмета спору та, відповідно, вирішити питання про правомірність заявлених у такій заяві вимог. Проте, як вбачається з матеріалів справи, ДП „Адміністрація морських портів України” жодних вимог процесуального законодавства, чинного на момент подання клопотання від 18.08.2016р., дотримано не було, що, з урахування призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження має наслідком необхідність відмови у прийнятті до розгляду такого клопотання.

Під час розгляду справи новим складом суду, відповідачем 26.04.2018р. була подана заява про закриття провадження у справі про стягнення 435 630,62 грн., у зв’язку з відсутністю предмета спору в результаті зарахування між сторонами по справі однорідних зустрічних вимог. Розглянувши заяву про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 12.11.2015р. відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 103 933,43 грн.; 11.03.2016р. із заявою на суму 1470,77 грн.; 16.08.2016р. на суму 207830,22 грн.; 10.10.2016р. на загальну суму 415 660,44 грн., з якої 207830,22 грн. заявлені позивачем до стягнення у межах даної справи. Окрім того, платіжним дорученням №534 від 14.04.2017р. відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти у загальному розмірі 1 000 000,00 грн.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що спірна сума заборгованості у розмірі 435 630,62 грн. була остаточно погашена ДП „Адміністрація морських портів України” у березні 2017р., тобто під час розгляду справи судом.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість ДП „Адміністрація морських портів України” перед ДП „Ренійський морський торговельний порт” за договором №30-В-РЕФ-13 РФ про відшкодування витрат на сплату земельного податку від 16.06.2013р. у розмірі 435 630,62 грн. була погашеною, що свідчить про відсутність між сторонами предмета спору.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За таких обставин погашення відповідачем спірної суми боргу у процесі розгляду справи, що було встановлено судом після поновлення 05.04.2018р. провадження у справі, свідчить про необхідність закриття провадження у справі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне. 23.05.2018р. до господарського суду надійшла уточнена позовна заява ДП „Ренійський морський торговельний порт”, відповідно до якої позивач, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, просить суд стягнути із відповідача заборгованість за договором №30-В-РЕФ-13 РФ про відшкодування витрат на сплату земельного податку у суму 4 436 235,67 грн. В обґрунтування поданої заяви позивачем було зауважено, що на час проведення судових експертиз, призначених ухвалами суду по даній справі, заборгованість ДП „Адміністрація морських портів України” з початку 2017р. та до 31.05.2018р. склала 4 436 235,67 грн., що і стало підставою для звернення до суду із уточненою позовною заявою. При цьому, як вбачається з уточненої позовної заяви сума боргу у розмірі 435 630,62 грн., яка є предметом спору по даній справі, не увійшла до складу заявлених у цій заяві позовних вимог ДП „Ренійський морський торговельний порт”.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для прийняття до розгляду уточненої позовної заяви ДП „Ренійський морський торговельний порт”, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. ОСОБА_2 прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу (у попередній редакції ГПК України), не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як зазначалося по тексту ухвали вище, сума заборгованості у розмірі 435 630,62 грн., яка є предметом спору по даній справі, була погашена відповідачем у березні 2017 року, що, в тому числі, підтверджено сторонами у судовому засіданні 18.06.2018р.. Наведене дозволяє суду зробити висновок про подання позивачем уточненої позовної заяви 25.05.2018р. після погашення спірної суми заборгованості, що, в будь-якому випадку не може розцінюватися як заява про збільшення позовних вимог. З юридичної точки зору збільшення позовних вимог передбачає собою сумарність первісних вимог та нових у кількісному вираженні. Відсутність суми заборгованості на момент подання заяви про збільшення позовних вимог виключає можливість віднесення такої заяви до категорії заяв про збільшення позовних вимог.

За результатами надання правової оцінки уточненій позовній заяві ДП „Ренійський морський торговельний порт”, враховуючи, що підставами для подання такої заяви є утворення боргу ДП „Адміністрація морських портів України” перед позивачем з початку 2017р. та до 31.05.2018р. у розмірі 4 436 235,67 грн., до розміру якого не увійшла спірна сума заборгованості, яка є предметом розгляду у межах даної справи, господарський суд розцінює уточнену позову заяву ДП „Ренійський морський торговельний порт” як подання нового позову, що не передбачено приписами ст. 46 ГПК України. Наведене свідчить про відсутність правових підстав для прийняття до розгляду уточненої позовної заяви позивача, що має наслідком необхідність відмови у її прийнятті.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем в процесі розгляду даної справи у повному обсязі було сплачено спірну суму заборгованості у розмірі 435 630,62 грн., яка є предметом спору по даній справі, господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. ст. 231 ГПК України. У прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви ДП „Ренійський морський торговельний порт” необхідно відмовити.

При цьому, сума судового збору, сплачена в дохід державного бюджету при зверненні до суду із позовною заявою, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, оскільки провадження у справі було закрито судом з підстав, що не виключають повернення судового збору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на викладене, а також з метою забезпечення розумного балансу між витратами, понесеними позивача під час розгляду справи, та витратами, які має понести відповідач, господарський суд, у зв’язку із покладенням на ДП „Ренійський морський торговельний порт” обов’язку зі сплати вартості експертних досліджень, проведених у межах даної справи, вважає за доцільне розподілити такі витрати наступним чином: витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи слід покласти на позивача, оскільки така експертиза була призначена судом за клопотанням останнього; витрати, ДП „Ренійський морський торговельний порт”, пов’язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 49500,00 грн., розподіляються судом між сторонами порівну шляхом присудження із відповідача на користь позивача 24750,00 грн., у зв’язку з призначенням експертизи за ініціативою суду.

Керуючись ст. ст. 12, 46, п. 2 ч.1 ст. 230, 234, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В:

1. Відмовити державному підприємству „Ренійський морський торговельний порт” у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви (вх. № 2-2624 від 23.05.2018р.).

2. Провадження у справі №916/1814/16 за позовом державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” про стягнення 435 630,62 грн. – закрити.

3. Стягнути з державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770/ в особі Ренійської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /68800, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, код ЄДРПОУ 38728465/ на користь державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” /68800, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, код ЄДРПОУ 01125809/ судові витрати, пов’язані з проведенням судово-економічної експертизи, у розмірі 24750,00 грн. /двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят грн. 00 коп./. Наказ видати.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 19.06.2018р.

Суддя С.П. Желєзна