Рішення № 74780062, 18.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2018Справа № 910/4036/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучко Трек Сістемс»

про стягнення 180.768,87 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

03.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Форма» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучко Трек Сістемс» про стягнення 180.768,87 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару № 03К/ від 27.09.2016 предметом якого згідно специфікації № 1 є поставка товару (деталі верхньої будови колії) на загальну суму 2.367.167,23 грн. На виконання п. 4.1 договору позивачем згідно платіжного доручення № 36 від 28.09.2016 перераховано на рахунок відповідача 1.200.000,00 грн. 01.12.2016 підписано специфікацію № 1 у новій редакції згідно якої змінено кількість товару та визначено його вартість - 2.715.613,92 грн. Відповідачем згідно видаткових накладених №№ 1-8 від 25.11.2016, №№ 9-13 від 05.12.2016, № 14 від 12.12.2016, №№ 15-18 від 15.12.2016, №№ 19-20 від 20.12.2016 частково був поставлений товар на загальну суму 2.472.176,16 грн. За умовами п. 5.1 договору поставка має бути здійснена протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Відповідно до умов договору останнім днем належного виконання зобов'язання відповідачем по поставці товару є 08.10.2016. Проте, відповідачем розпочато поставку товару лише 25.11.2016, а останню поставку здійснено 20.12.2016, що підтверджується видатковими накладними № 19 та № 20. Не зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару позивачем було 10.11.2017 на виконання п. 4.2 договору перераховано відповідачу кошти в сумі 600.000,00 грн. Однак, товар частково на суму 243.437,76 грн. так і не поставлений. Після отримання першої партії товару за накладними від 25.11.2016 при візуальному огляді позивачем було виявлено недоліки шпал залізобетонних на суму 594.750,00 грн. Листом-претензією № 68 від 28.11.2016 було повідомлено відповідача про недоліки товару, в якому позивач просив надати документальне підтвердження якості товару. Відповіді на даний лист позивач не отримав. Листом № 35 від 24.02.2017 позивач знову звернувся до відповідача з вимогою надати підтверджуючі документи. Відповідачем листом № 07/2017 від 01.03.2017 надано відповідь щодо технічних особливостей товару без будь-яких підтверджень достовірності таких висновків, без документів та сертифікатів. Листами № 203 та № 204 від 20.11.2017 позивач знову звертався до відповідача з приводу надання сертифікатів відповідності та інших супроводжувальних документів на поставлений товар, які залишені відповідачем без відповіді. Враховуючи неналежне виконання договору купівлі-продажу № 03К/ від 27.09.2016, позивач просить стягнути з відповідача 180.768,87 грн., з яких: 23.764,61 грн. інфляційних втрат від суми непоставленого в строк товару, 34.397,34 грн. пені від суми непоставленого товару, 3.656,92 грн. - 3% річних від суми непоставленого в строк товару, 118.950,00 грн. штрафу від вартості неякісного товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4036/18 від 05.04.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

13.04.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4036/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 15.05.2018.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.04.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045738551 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 15/3, офіс 110, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 16.04.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 18.04.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045738551.

04.05.2018 позивачем до відділу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання мотивовано тим, що ціна позову у даній справі перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому спір не може бути віднесено до малозначних. Зазначає, що для позивача розгляд справи має істотне значення, оскільки невиконання умов договору відповідачем вплинуло на строки виконання позивачем своїх зобов'язань перед - Дирекцією по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної діяльності інфраструктури КП «Київпастранс», з якою у позивача укладено договір про виконання робіт на об'єкті «реконструкція та будівництво трамвайної лінії від вул. Гната Юри до ЗАТ «Кисневий завод». Неможливість виклику свідків під час розгляду справи у спрощеному провадженні не дозволить позивачу поставити запитання відповідачу, витребувати докази і звернути увагу суду на важливі обставини. Розгляд справи за правилами загального позовного провадження дозволить позивачу звернутися до суду під час розгляду підготовчого засідання по справі із заявою про витребування доказів, а також з іншими клопотаннями для забезпечення повного та всебічного з'ясування обставин справи.

08.05.2018 відповідачем до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що порядок поставки товару визначається п.п. 5.1 - 5.2 договору, відповідно до яких строк поставки становить 10 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, якщо товар у продавця в наявності, та 60 календарних днів, якщо товар не є в наявності та потребує виготовлення. Попередню оплату позивачем було здійснено 28.09.2016. На момент її отримання, у відповідача не було замовленого товару у наявності, що підтверджується випискою з балансу відповідача на 30.09.2016. Таким чином, строк поставки продукції - 60 днів з 28.09.2016 і відповідно останній день своєчасної поставки - це 28.11.2016, а не як не 08.10.2016, як вважає позивач. Підписання нової специфікації № 1 (додаток № 2 від 25.11.2016) відтермінувало строк поставки нових позицій ще на 60 днів з моменту виконання позивачем п. 4.1. щодо перерахування попередньої оплати протягом 5 днів з моменту підписання специфікації у розмірі 50%. Не дивлячись на те, що попередню оплату так і не було перераховано позивачем, відповідачем було поставлено товар, передбачений специфікацією № 1 у новій редакції від 25.11.2016, у повному обсязі і своєчасно. Позивач за поставлений товар досі не розрахувався, що підтверджується рішенням Господарського суду у справі № 910/1083/18 від 29.03.2018. Зазначає, що позивач не забезпечив процедуру прийняття поставленого товару від продавця в порядку п.п. 5.1- 5.3 договору, що в свою чергу вплинуло на стоки поставки товару. Відповідач категорично не погоджується із застосуванням штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Відповідач заперечує про недопоставку товару на суму 243.437,76 грн., оскільки не повинен був поставлятись як такий що не оплачений позивачем. Відповідач вважає неправомірними вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих від суми непоставленого товару, оскільки відсутнє грошове зобов'язання у разі прострочення якого застосовується ст. 625 Цивільного кодексу України. З приводу вимоги про неякісний товар зазначає, що сертифікат відповідності на залізобетонні шпали електронною поштою було надано позивачу ще 07.10.2016.При введенні колії в експлуатацію та відкритті руху трамваїв контроль щодо комплектності, відповідності та якості товару здійснює служба колії КП «Київпастранс» як кінцевий споживач та експлуатуюча організація трамвайної колії (поставленого товару). Листом № 30-05/285 від 27.04.2018 КП «Київпастранс» підтвердив комплектність, відповідність та якість поставленого товару. У покупця є 15 днів з моменту поставки для звернення до продавця із вимогою заміни неякісного товару за власний рахунок і тільки у випадку відмови продавця виконати законну вимогу покупця, до продавця можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені п. 7.5. договору у вигляді 20% штрафу від вартості неякісного товару. Позивач ані впродовж 15 днів із моменту поставки продукції, ані по сьогоднішній день не звертався із вимогою до відповідача замінити неякісний товар за власний рахунок. Також зазначає, що будь-які претензії щодо якості товару мали бути пред'явлені позивачем протягом 6 місяців з дня їх встановлення, у зв'язку з цим відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення штрафу.

11.05.2018 позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову 180.768,87 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку (рахунках) ТОВ «Бучко Трек Сістемс» до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/4-036/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Форма» про забезпечення позову відмовлено повністю

11.05.2018 представником позивача до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/4036/18 на ознайомлення. Представник позивача 14.05.2018 ознайомився з матеріалами справи № 910/4036/18, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою останнього.

Судове засідання призначене на 15.05.2018 не відбулось у зв'язку з направленням судді на навчання до Національної школи суддів України.

16.05.2018 представником відповідача до відділу діловодства суду подано клопотання, в якому просить не призначати засідання у період з 08.06.2018 по 15.06.2018, у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4036/18 від 21.05.2018 судове засідання призначено на 31.05.2018.

30.05.2018 представником відповідача до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/4036/18 на ознайомлення. Представник позивача 14.05.2018 ознайомився з матеріалами справи № 910/4036/18, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою останнього.

31.05.2018 позивачем до відділу діловодства суду подано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої зазначає, що договір не передбачає оплату 50% вартості товару після підписання кожної нової специфікації. Вважає, що відповідач трактує договір на свою користь та не спростовує того факту, що товар було поставлено із порушенням встановлених строків. Як на єдину причину не поставки товару відповідач посилається на відсутність товару в наявності. При цьому відповідач не надає суду належних доказів повідомлення позивача про відсутність товару та неможливість поставки товару у встановлений строк. надісланий електронною поштою сертифікат відповідності був прострочений на дату поставки (датований 2012 роком і не продовжений). Лист КП «Київпастранс» № 30-05/385 від 27.04.2018 не може свідчити про якість поставленого товару так як вимоги якості мають бути підтверджені актом перевірки технічного контролю, який не складався, а також наданням відповідної документації, на підставі якої можна було б зробити такий висновок. Провести ідентифікацію та переконатися в якості товару неможливо без отримання усіх документів. Позивач вважає, що ним не порушено строків на звернення до суду із вимогою про стягнення штрафу за поставку неякісного товару, тому доводи відповідача вважає безпідставними.

31.05.2018 позивачем до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: сертифікат відповідності/свідоцтво про визнання на бланку суворої звітності (або завірена нотаріусом копія) де зазначено: термін дії сертифікату, назва продукції, відповідач вимогам, технічним умовам (ТУ), виробник продукції, сертифікат видано, додаткова інформація, сертифікат видано органом сертифікації, на підставі чого виданий сертифікат; додаток до сертифікату відповідності на бланку суворої звітності (або завірена нотаріусом копія); результати посвідчення про випробовування; протоколи випробовування та інші; погоджену ТУ на даний вид продукції; паспорт якості; специфікація; висновок на відповідність даної продукції; акт прийому передачі товару; лист підтвердження з заводу виробника залізобетонних шпал.

В судовому засіданні 31.05.2018 позивачем заявлено усне клопотання про поновлення строку для подачі позивачем клопотання про поновлення строків.

Судом 31.05.2018 постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про поновлення строку для подачі позивачем клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд розглянувши 31.05.2018 заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки документи, які просить витребувати позивач не підтвердять обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Суд розглянувши 31.05.2018 клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Згідно з частинами 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Суд відкриваючи провадження у даній справі з огляду на ціну позову та незначну складність справи дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Переданий на вирішення суду спір не входить до переліку, встановленому ст. 247 вказаного Кодексу для розгляду справи, що розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження, а отже може розглядатись в порядку спрощеного провадження.

При цьому суд відзначає, що справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін, у зв'язку з чим позивач має змогу поставити запитання відповідачу. Також слід відзначити, що в задоволенні заявленого позивачем клопотання про витребування доказів судом відмовлено.

З огляду на викладене, суд з наведених позивачем обставин не вбачає підстав для застосування ст. 250 Господарського процесуального кодексу України в частині переведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бучко Трек Сістемс» (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форма» (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу товару № 03К/ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати покупцю товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти товар.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару в повному обсязі не здійснив, частина ж поставленого товару виявилась неякісною, в зв'язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції, а також нараховані інфляційні втрати та 3% річних від суми непоставленого товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору під товаром, що є предметом купівлі-продажу за цим договором, розуміються деталі верхньої будови колії, а саме: рейки, накладки, залізобетонні та дерев'яні шпали, елементи пружних рейкових скріплень КППТ-17 «ТРЕП-Ш», КППТ-17Д «ТРЕП-ШД», у кількості орієнтовно для 8,4 кілометри колії.

Місцем передачі товару є: м. Київ, вул. Світлогорська 2/25 (Комбінат виробничих підприємств)(п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна сума договору складає загальну вартість переданого товару, відповідно підписаних додатків (специфікацій) до цього договору.

Специфікацією № 1 від 27.09.2016, що є додатком № 1 до договору, сторони погодили найменування та кількість товару, що поставляється за договором, а саме: шпала з/б п/н типу Ш1-Т17 - 736 шт.; прокладка нашпальна шумознижуюча Ш - 1472 шт.; підкладка металева - 1472 шт.; прокладка амортизаційна підрейкова - 1472 шт., вкладиш ізолюючий підпружний - 3680 шт., клема пружна КПТ-7 (ТРЕП) - 3680 шт., шпала дерев'яна просочена типу 1А - 184 шт., прокладка нашпальна шумознижуюча ШД - 368 шт., підкладка металева анкерна - 368 шт., прокладка амортизаційна підрейкова - 368 шт., шуруп колійний М24х170 - 1472 шт., шайба пружна двовиткова М27 - 1472 шт., ключ ручний КВК-0810 - 2 шт, загальною вартістю - 2.367.167,23 грн.

Згідно п. 4.1 договору покупець, на підставі цього договору та відповідного рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок продавця попередню оплату у розмірі 50% від загальної суми вартості товару, що зазначена у відповідному додатку (специфікації) до цього договору, протягом п'яти банківських днів з моменту підписання відповідного додатку (специфікації) до цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що решта 50% вартості товару покупець здійснює протягом п'ятнадцяти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на товар.

На виконання умов договору, позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 1.200.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 28.09.2016.

За умовами п. 5.1 договору продавець передає покупцю товар, що є у наявності, на умовах DDP INCOTERMS-2010 протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання продавцем на свій рахунок попередньої оплати.

Позивач вважає, що з огляду на зазначений пункт договору відповідач мав поставити товар у строк до 08.10.2016.

Разом з цим, згідно поданої відповідачем виписки № 49/2018 від 03.05.2018 з балансу ТОВ «Бучко Трек Системс» вбачається, що у відповідача за статтями 1100 та 1103 балансу станом на 30.09.2016 були відсутні продукція та запаси матеріалів.

Позивачем жодними доказами не підтверджено, що на момент укладення договору та здійснення позивачем оплати товар був наявний у відповідача. Більш того, позивач сам зазначає в позовній заяві, що йому не було відомо, яка кількість товару була у продавця у наявності та яку ще потрібно було виготовити.

Отже, в даному випадку слід застосовувати п. 5.2 договору, яким визначено, що продавець передає покупцю товар, що має бути виготовлений, на умовах DDP INCOTERMS-2010 протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання продавцем на свій рахунок попередньої оплати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на те, що позивачем здійснено оплату товару 28.09.2016 відповідач мав здійснити поставку товару до 27.11.2016 включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

27.11.2016 припало на неділю, а отже наступним днем є понеділок 28.11.2016, який вважається останнім днем для поставки товару.

Відповідно до п. 5.4 договору при одержанні товару покупець підписує видаткові накладні та надає належним чином оформлену довіреність на прийом товарно-матеріальних цінностей від покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 1.415.229,22 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 1 від 25.11.2016 на суму 216.964,80 грн.,

№ 2 від 25.11.2016 на суму 289.286,40 грн.,

№ 3 від 25.11.2016 на суму 207.448,80 грн.,

№ 4 від 25.11.2016 на суму 156.556,03 грн.,

№ 5 від 25.11.2016 на суму 153.623,81 грн.,

№ 6 від 25.11.2016 на суму 177.240,58 грн.,

№ 7 від 25.11.2016 на суму 88.454,40 грн.,

№ 8 від 25.11.2016 на суму 125.654,40 грн.,

Специфікацією № 1 від 01.12.2016, що є додатком № 2 до договору, сторони погодили найменування та кількість товару, що поставляється за договором, а саме: шпала з/б п/н типу Ш1-Т17 - 900 шт.; прокладка нашпальна шумознижуюча Ш - 1800 шт.; підкладка металева - 1800 шт.; прокладка амортизаційна підрейкова - 1800 шт., вкладиш ізолюючий підпружний - 4160 шт., клема пружна КПТ-7 (ТРЕП) - 4160 шт., шпала дерев'яна просочена типу 1А - 140 шт., прокладка нашпальна шумознижуюча ШД - 280 шт., підкладка металева анкерна - 280 шт., прокладка амортизаційна підрейкова - 280 шт., шуруп колійний М24х170 - 1 120 шт., шайба пружна двовиткова М25 - 1120 шт., ключ ручний КВК-0810 - 2 шт., загальною вартістю - 2.715.613,92 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.1 договору визначено, що оплата проводиться у вигляді попередньої оплати протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання відповідного додатку (специфікації) до цього договору.

Оскільки сторонами 01.12.2016 викладено специфікацію № 1 у новій редакції, то відповідно позивач мав здійснити доплату попередньої оплати у розмірі 50% виходячи із загальної вартості товару, що визначена у новій специфікації.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» банківський день це - робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи позивача суд приходить до висновку, що оплата наданих послуг мала здійснюватись протягом 5 (п'яти) не банківських, а робочих днів.

В даному випадку позивач мав здійснити доплату в сумі 157.806,96 грн. (2.715.613,92 грн. : 2 - 1.200.000,00 грн.) у строк до 08.12.2016 включно.

Не зважаючи на те, що позивач не здійснив у визначений строк доплату попередньої оплати відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 1.056.946,94 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 9 від 05.12.2016 на суму 132.681,60 грн.,

№ 10 від 05.12.2016 на суму 188.481,60 грн.,

№ 11 від 05.12.2016 на суму 39.493,82 грн.,

№ 12 від 05.12.2016 на суму 34.884,77 грн.,

№ 13 від 05.12.2016 на суму 34.231,39 грн.,

№ 14 від 12.12.2016 на суму 142.740,00 грн.,

№ 15 від 15.12.2016 на суму 74.633,40 грн.,

№ 16 від 15.12.2016 на суму 107.748,65 грн.,

№ 17 від 15.12.2016 на суму 33.714,24 грн.,

№ 18 від 15.12.2016 на суму 22.501,92 грн.,

№ 19 від 20.12.2016 на суму 143.560,15 грн.,

№ 20 від 20.12.2016 на суму 102.275,40 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що загалом відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 2.472.176,16 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3 договору у випадку порушення продавцем термінів поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.

Позивач вказує на те, що відповідачем недопоставлено товар на суму 243.437,76 грн. (2.715.613,92 грн. - 2.472.176,16 грн.), у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в розмірі 34.397,34 грн. від вартості недопоставленого товару у період з 08.10.2016 по 08.04.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору визначено, що початок здійснення поставки товару пов'язаний з моментом здійснення позивачем попередньої оплати за договором у розмірі 50% від вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Позивачем всупереч умовам договору не було здійснено попередню оплату у повному обсязі у визначений строк (з урахуванням викладення специфікації в новій редакції).

Матеріали справи свідчать, що позивачем лише 10.11.2017 було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 600.000,00 грн.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку не мало місце прострочення поставки товару у період з 08.10.2016 по 08.04.2017, тому вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 34.397,34 грн. безпідставні і задоволенню не підлягають.

Позивачем з посиланням на п.п. 5.5, 7.5 договору пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача 118.950,00 грн. штрафу за поставку неякісного товару. Позивач зазначає, що ним після отримання першої партії товару за накладними від 25.11.2016 було виявлено недоліки товару - шпал залізобетонних на суму 594.750,00 грн., у зв'язку з чим позивач листами № 68 від 28.11.2016, № 35 від 24.02.2017, № 203 та № 204 від 20.11.2017 звернувся до відповідача з вимогою надати сертифікати відповідності та інших супровідних документів на поставлену продукцію.

Згідно з ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно з п. 5.5 договору у разі виявлення недоліків щодо якості товару, який передається згідно цього договору, покупець має право протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів вимагати замінити неякісний товар, а продавець зобов'язаний замінити неякісний товар за свій рахунок.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі невиконання продавцем умов п. 5.5 продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості неякісного товару та відшкодувати збитки пов'язані із заміною неякісного товару у повному обсязі.

Тобто, відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцять) відсотків передбачена в разі якщо продавець на вимогу покупця протягом 15 днів не здійснив заміну неякісного товару.

Наявні в матеріалах справи листи позивача № 68 від 28.11.2016, № 35 від 24.02.2017, № 203 та № 204 від 20.11.2017 не містять вимоги позивача про заміну поставленого неякісного товару. В зазначених листах позивач зазначає про необхідність надання сертифікатів відповідності товару та підтверджуючих документів.

Отже, позивач ані протягом 15 днів з моменту поставки товару (за накладними від 25.11.2016), ані пізніше не звертався з вимогою до відповідача замінити неякісний товар.

Слід зазначити, що наданий на підтвердження доказів виявлення не належної якості товару акт проведення технічного контролю партії товару (деталей верхньої будови колії) - шпал залізобетонних попередньо-напружних типу Ш1-Т17 № 1 від 28.11.2016 не може бути належним доказом, оскільки з боку відповідача не підписаний, а отже складений лише представниками позивача в односторонньому порядку.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 118.950,00 грн. штрафу не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджено факту порушення відповідачем умов п. 5.5 договору.

Судом не приймається до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, встановлений ст. 269 Господарського кодексу України, в частині заявлених вимог про стягнення 118.950,00 грн. штрафу, оскільки предметом спору не є вимога у зв'язку з недоліками товару.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 23.764,61 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3.656,92 грн. - 3% річних нарахованих від суми непоставленого в строк товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання, тоді як позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму непоставленого в строк товару, яка в даному випадку не є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є необґрунтованими.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Форма» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова