Рішення № 74780003, 07.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2018 Справа № 910/3135/18

За позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники учасників справи:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представники за довіреністю);

від відповідача - Мануілова Я.І. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 07 червня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

19 березня 2018 року до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 (позивач) надійшла позовна заява б/н від 13 лютого 2017 року до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги про стягнення 113 942,96 грн. з них: дивідендів за 2011-2014 роки - 89 011,14 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 14 копійок), інфляційні втрати - 19 649,26 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 26 копійок) та 3% річних - 5282,56 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 56 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує грошові зобов'язання по виплаті на користь позивача, як акціонера товариства, суми дивідендів за 2011-2014 роки, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 89 011,14 грн., з урахуванням 3% річних в сумі 5282,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 19 649,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 року у справі № 910/3135/18 позовну заяву б/н від 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано ОСОБА_1 строк до 13.04.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

16 квітня 2018 року через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 супровідним листом б/н від 10.04.2018 року надійшла заява б/н від 10.04.2018 року "Про збільшення позовних вимог" в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивіденди - 88 991,14 грн. (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 14 копійок), інфляційні втрати - 43 337,50 грн. (сорок три тисячі триста тридцять сім гривень 50 копійок), 3% річних - 7190,34 грн. (сім тисяч сто дев'яносто гривень 34 копійки) та документи на виконання вимог ухвали суду (вказане поштове відправлення 11.04.2018 року прийняте до відділення поштового зв'язку відповідно до штемпелю відділу поштового зв'язку).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/3135/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15.05.2018р.

02.05.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява № 01/01/07/1472 від 02.05.2018 року, в якій відповідач заперечує з приводу розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що спір у даній справі виник з корпоративних відносин про стягнення дивідендів, тому в силу ч. 4 ст. 247 ГПК України має розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження.

11.05.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01/01/07/1595 від 10.05.2018 року, в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що з метою реалізації свого права на отримання дивідендів позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою про виплату дивідендів з повідомленням своїх банківських реквізитів та підтвердження права на їх отримання протягом встановленого загальними зборами акціонерів товариства строк.

Також відповідач вказав, що при реалізації ОСОБА_1 в установлений строк права на отримання дивідендів на належні акції Товариства виплаті останньому підлягали би суми 35 847,14 грн. - дивіденди за 2011 рік, 23 461,48 грн. - дивіденди за 2012 рік, 3118,69 грн. - дивіденди за 2013 рік, 20 779,40 грн. - дивіденди за 2014 рік, всього - 83 206,72 грн., оскільки у ПАТ "Укрнафта" існували зобов'язання щодо утримання і на доходи фізичних осіб та військового збору за відповідними ставками та сплати його до бюджету в повному обсязі, відповідач не міг їх не виконати. Крім того, відповідач зазначив, що ст. 625 Цивільного кодексу України не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними та положення цієї норми не поширюються на корпоративні відносини.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в судовому засіданні 15.05.2018 року, судом постановлено ухвалу здійснювати розгляд справи № 910/3135/18 в порядку загального позовного провадження, підготовче засіданні призначено на 15.05.2018 року на час, коли відбувається судове засідання, яка занесена до протоколу судового засідання.

Крім того, в судовому засіданні 15.05.2018 року, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/3135/18 до судового розгляду по суті на 07.06.2018 року.

В судовому засіданні 07.06.2018 року з розгляду справи по суті представник позивача вказав, що бажає уточнити позовні вимоги в частині стягнення суми дивідендів, оскільки при подані позову позивачем не було враховано обов'язок відповідача по утриманню та сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що становить 5% та військового збору, що становить 1,5%, просив стягнути дивіденди в сумі 83 206,72 грн., а також зазначив, що сума 3% річних та інфляційних втрат має бути нарахована станом на 01.05.2018 року, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

При цьому, судом було роз'яснено представнику позивача, що у відповідності до положень ст. 46 Господарського процесуального кодексу України подання уточнень до позовної заяви (збільшення або зменшення розміру позовних вимог) можливе лише до закінчення підготовчого засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (затверджений Протоколом № 21 від 22.03.2011 рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"; державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011, номер запису 10741050026002352) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

За п. 3.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

У відповідності до п. 6.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Положеннями п. 6.18 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" передбачено, що підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

Матеріали справи свідчать, що позивач є акціонером Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з кількістю акцій 953 штуки, що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку № 16006/А ТЕ-010 від 13.04.2011 року, що видана ПАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» та сертифікатом акцій серії А № 28568.

Статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, право учасника товариства, на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників, якщо він є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів.

Дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", оформленим протоколом № 22 від 10.10.2014, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку:

- за 2011 рік: 2 181 892 000,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2011 рік, складеного за П(с)БО); 2 181 612 957 грн. 30 коп., що складає 99,99% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р.;

- за 2012 рік: 1 428 110 724,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ); 1 427 836 668 грн. 30 коп., що складає 99,98% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства";

- за 2013 рік: 189 886 355,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ); 189 799785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Станом на 20.10.2014 року позивач був власником іменних простих акцій ПАТ «Укрнафта» (код UA 1004781001) у кількості 953 шт. загальною номінальною вартістю 238,25 грн., номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., що підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", оформленим протоколом № 23 від 22.07.2015 року, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку: за 2014 рік - направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток товариства.

Встановлено, дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, а саме, у строк до 03.08.2015 року. Виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015 року по 03.10.2015 року.

Позивач станом на 03.08.2015 року був власником іменних простих акцій ПАТ «Укрнафта» (код UA 1004781001) у кількості 953 шт. загальною номінальною вартістю 238,25 грн., номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., що підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 6.20 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківський рахунок, а акціонерам фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

За п. 6.22 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 визначено, що статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів АТ у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту АТ у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим частини другої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів за простими акціями у АТ виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у менший строк, визначений загальними зборами.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України ним було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, у розмірі 1916,96 грн. (за 2011 рік), 1254,62 грн. (за 2012 рік), 166,78 грн. (за 2013 рік) та 1111,20 грн. (за 2014 рік), а також військовий збір, що становить 1,5%, у сумі 575,09 грн. (за 2011 рік), 376,39 грн. (за 2012 рік), 50,03 грн. (за 2013 рік) та 333,36 грн. (за 2014 рік), у підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень, витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Так, відповідно до п. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.5.2 Податкового кодексу України ставка податку у розмірі 5 відсотків встановлюється для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. 16-1 розділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно та обґрунтовано здійснено утримання та сплату до Державного бюджету України 5% податку з доходу фізичних осіб та 1,5% військового збору, розрахованого щодо загальної суми дивідендів, нарахованих акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - ОСОБА_1 за 2011 - 2013 роки та за 2014 рік.

В судовому засіданні 07.06.2018 року представник позивача зазначив, що при подані позову позивачем не було враховано обов'язок відповідача по утриманню та сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що становить 5% та військового збору, що становить 1,5%, погоджується з твердженням відповідача, що позивачу підлягають до виплати дивіденди в сумі 83 206,72 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у розмірі 83 206,72 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не був спростований відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу дивідендів у розмірі за 2011 - 2013 роки та за 2014 рік, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів у розмірі 83 206,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає доводи відповідача стосовно того, що право на отримання дивідендів повинно бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку (дивідендів) акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права, є необґрунтованими з огляду на те, що позивач не зобов'язаний звертатись до відповідача із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.

Так, обов'язки учасників товариства визначені у ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. Крім того, законодавство не передбачає обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлює строків такого звернення.

Отже, з прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом №22 від 10.10.2014 року відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році у розмірі 35 847,14 грн., у 2012 році - 23 461,48 грн., у 2013 році - 3118,69 грн. у строк з 20.10.2014 року по 10.04.2015 року (включно), а з прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом №23 від 22.07.2015 року - за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у розмірі 20 779,40 грн. у строк з 03.08.2015 року по 03.10.2015 року (включно).

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із заявою від 09.05.2017 року, в якій просив повідомити його про стан нарахування та виплату дивідендів по кількості акцій - 953 штуки, однак відповідач листом від 18.07.2017 року № 08.2-27/156 повідомив позивача, що у зв'язку з дефіцитом обігових коштів дивіденди не можуть бути виплачені (копія листа міститься в матеріалах справи).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

При цьому, суд зазначає, що строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.

Разом з цим, норми Закону України "Про акціонерні товариства" не містять положень щодо обов'язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі 910/11316/17.

Таким чином, не здійснення відповідачем виплати позивачу встановлених рішеннями загальних зборів від 10.10.2014 року та від 22.07.2015 року дивідендів свідчить про порушення прав позивача, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на отримання прибутку акціонерного товариства.

Враховуючи, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено статтею 116 ЦК України, статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання, як встановлено судом, були прийняті рішення загальними зборами, однак відповідач виплату дивідендів позивачу не здійснив, чим порушив свої зобов'язання та права позивача як акціонера ПАТ "Укрнафта", суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають дивіденди за 2011-2013 роки та за 2014 рік в сумі 83 206,72 грн.

При цьому, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік.

Крім того, в зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання по виплаті дивідендів, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати - 43 337,50 грн. та 3% річних - 7190,34 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, заперечення відповідача щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки виплата дивідендів не є грошовим зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 року №4 невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року по справі №6-113цс14 зазначено, що будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

В силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів - виплата дивідендів, а отже, зобов'язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов'язанням.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір суми інфляційних втрат, який підлягає стягненню становить 40 520,12 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат було невірно визначено початок періоду нарахування за 2011-2013 роки, а також не врахована сума здійснених відповідачем утримань та сплати до Державного бюджету України 5% податку з доходу фізичних осіб та 1,5% військового збору, у зв'язку з чим загальна сума дивідендів за 2011-2013 роки на яку підлягають нарахування інфляційні втрати становить сума 62 427,31 грн. та за 2014 рік на суму 20 779,40 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.04.2015 - 01.02.201862427.311.54433 990.62Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу04.10.2015 - 01.02.201820779.401.3146529.50Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 40 520,12 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 2817,38 грн. позивачу належить відмовити.

Крім того, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що розмір суми 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, який підлягає стягненню становить 6722,97 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не врахована сума здійснених відповідачем утримань та сплати до Державного бюджету України 5% податку з доходу фізичних осіб та 1,5% військового збору, у зв'язку з чим загальна сума дивідендів за 2011-2013 роки на яку підлягають нарахування 3% річних становить сума 62 427,31 грн. та за 2014 рік на суму 20 779,40 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів62427.3111.04.2015 - 31.01.201810273 %5269.55Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів20779.4004.10.2015 - 31.01.20188513 %1453.42Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6722,97 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 467,37 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 130 449,81 грн. з них: дивідендів - 83 206,72 грн. (вісімдесят три тисяч двісті шість гривень 72 копійки), інфляційних втрат - 40 520,12 грн. (сорок тисяч п'ятсот двадцять гривень 12 копійок) та 3% річних - 6722,97 грн. (шість тисяч сімсот двадцять дві гривні 97 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1956,74 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: дивідендів - 83 206,72 грн. (вісімдесят три тисяч двісті шість гривень 72 копійки), інфляційних втрат - 40 520,12 грн. (сорок тисяч п'ятсот двадцять гривень 12 копійок), 3% річних - 6722,97 грн. (шість тисяч сімсот двадцять дві гривні 97 копійок) та судовий збір - 1956,74 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 74 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.06.2018р.

Суддя О.В. Котков