Рішення № 74779796, 20.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/27/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 Справа № 908/728/18

м. Запоріжжя

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133);

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376)

про стягнення основного боргу за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12-Т-13 від 23.04.2013 в сумі 533162,51 грн., пені - 36 912, 37 грн., 3 % річних – 7 975,53 грн., інфляційних втрат – 36 108,24 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

не викликались

25.04.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до ОСОБА_1 підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради про стягнення основного боргу за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12-Т-13 від 23.04.2013 в сумі 533162,51 грн., пені - 36 912, 37 грн., 3 % річних – 7 975,53 грн., інфляційних втрат – 36108,24 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/728/18, присвоєно справі номер провадження 4/27/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення представнику позивача 05.05.2018.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою ОСОБА_1 підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (код ЄДРПОУ 32166551) є: 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1).

Ухвала суду від 02.05.2018 про відкриття провадження по справі була направлена відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1, що є належним повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

15.06.2018 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що у зв'язку з повним з погашенням відповідачем основного боргу 18.05.2018 в розмірі 533162, 51 грн. за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12-Т-13 від 23.04.2013, вважає за необхідне зменшити суму позовних вимог на відповідну суму та стягнути з відповідача пені - 36 912, 37 грн., 3 % річних – 22393, 61 грн., інфляційних втрат – 52195,71 грн. На підтвердження сплати відповідачем суми боргу в розмірі 533162, 51 грн. позивачем додана виписка №240 з регістру аналітичного обліку ВП ЗАЕС про стан розрахунків між ВП ЗАЕС та КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради за договором № 12-Т-13 від 23.04.2013 станом на 29.05.2017.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи №908/728/18, судом заява про зменшення позовних вимог до розгляду не приймається, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір вимог до початку першого судового засідання, а також відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Приписами п. 3 ст. 252 ГПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/728/18, ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/728/18.

Таким чином, 01.06.2018 сплив тридцятиденний термін для вчинення процесуальних дій, а тому суд відмовляє в прийнятті до розгляду зазначеної заяви, оскільки вона подана з порушенням встановленого ГПК України строку.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 5, 20, 24, 27, 123, 129, 162, 232, 238, 240-242 ГПК України на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради основний борг за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12-Т-13 від 23.04.2013 в сумі 533162,51 грн., пені - 36 912, 37 грн., 3 % річних – 7 975,53 грн., інфляційних втрат – 36 108,24 грн.

Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не надіслав, будь-яких документів в підтвердження своєї правової позиції не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 01.06.2018 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 20.06.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2013 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (теплопостачальна організація, позивач у справі) та ОСОБА_1 підприємством «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (споживач, відповідач у справі) укладений Договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії №12Т-13 (далі за текстом –Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація зобов’язується надати послуги споживачу, зазначені у пункті 1.2 договору в необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов’язується сплачувати за отриманні послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, теплопостачальна організація повинна надати споживачу послуги, якість яких відповідає вимогам документів, зазначених у розділі 1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума: тарифу на виробництво теплової енергії, тарифу на транспортування теплової енергії, тарифу на постачання теплової енергії, які затверджуються уповноваженим до відповідного законодавства органом, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством порядку.

В пункті 4.3 договору встановлено, що по закінченні звітного місяця, в якому надавалися послуги, Споживачем та Теплопостачальною організацією підписується двосторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг з транспортування, двосторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії за фактичний обсяг теплової енергії. Споживач зобов’язаний підписати надані нарочно з боку Теплопостачальної організації акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, акт про надання послуг з постачання теплової енергії у 3-х примірниках на протязі 2-х робочих днів з моменту одержання з обов’язковим зазначенням дати підписання актів та 2 примірника актів повернути представнику Теплопостачальної організації, який одночасно надає споживачу податкову накладну з зазначенням на акті дати її отримання.

Відповідно до п. 4.4 договору, розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичних обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за договором, які не суперечать діючому законодавству.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання споживачем та теплопостачальною організацією та діє до 31.12.2013. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна із сторін не заявить про закінчення його дії (п.11.1).

Доказів вчинення сторонами дій щодо припинення договору не надано, отже він є продовженим на кожен наступний рік, і діє на даний час.

На виконання умов договору, позивачем та відповідачем, як сторонами по договору №12Т-13 від 23.04.2013, були, складені двосторонні акти за червень 2017 року від 31.07.2017 про надання послуг з виробництва теплової енергії (населення): акт № 160/07 на суму 651374,57 грн., 161/07 на суму 168883,70 грн., 162/07 на суму 2975,40 грн., 163/07 на суму 8818,18 грн., 164/07 на суму 2190,34 грн., 165/07 на суму 38,40 грн., 166/07 на суму 6131,39 грн., 167/07 на суму 1522,97 грн., № 168/07 на суму 26,70 грн., всього на загальну суму 841961,65 грн. Зазначені акти підписані Постачальником та Споживачем без зауважень, скріплені печатками підприємств.

Претензією № 28-23/19974/2154 від 26.09.2017 позивач звернувся до відповідача про сплату заборгованості за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 в розмірі 533162,51 грн. По актам за червень, а також за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 нараховує пеню та 3% річних. Дана претензія, була отримана представником відповідача 02.10.2017, про що свідчить рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення.

Предметом розгляду справи є стягнення основного боргу за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12-Т-13 від 23.04.2013 в сумі 533162,51 грн., пені - 36 912,37 грн., 3 % річних – 7 975,53 грн., інфляційних втрат – 36108,24 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підстави припинення зобов’язання встановлені у главі 50 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 598 глави 50 зазначеного Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. ст. 599, 601 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з п. п. 8.1, 8.4, 8.5 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії, які розташовані на межі балансової належності сторін. Теплопостачальна організація разом з актами про надання послуг надає споживачу звіт про фактичне споживання теплової енергії за власними приладами комерційного обліку або необхідні розрахунки згідно з цим договором. Споживач не пізніше першого робочого дня наступного за звітним періодом, надає Теплопостачальній організації звіт про фактичне споживання теплової енергії за власними приладами комерційного обліку згідно з цим договором.

В пункті 4.2 договору встановлено, що у випадку зміни тарифу на виробництво теплової енергії та тарифу на транспортування, що діяли на момент укладення договору, розрахунки споживачем за поставлену теплову енергію здійснюються за новими тарифами без зміни інших умов договору. Про встановлення, зміну тарифів Теплопостачальна організація повідомляє Споживача в письмовому вигляді протягом 15 робочих днів з дня набрання ними чинності відповідно до діючого законодавства України.

Як встановлено судом, в кожному з Актів про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за липень 2017 року вказано кількість отриманих послуг, які згідно з умовами договору визначаються на підставі приладів комерційного обліку. В актах міститься примітка, що Споживач до якості наданих послуг претензій не має, акти підписані з боку Споживача без зауважень та заперечень, а також скріплені печатками сторін, які є підтвердженням факту погодження кількості (обсягу) наданих послуг, їх вартості та є підставою для здійснення розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що теплопостачальною організацією у липні 2017 надано послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії на загальну суму 841961,65 грн., що підтверджується актами від 31.07.2017, а саме: акт № 160/07 на суму 651374,57 грн., 161/07 на суму 168883,70 грн., 162/07 на суму 2975,40 грн., 163/07 на суму 8818,18 грн., 164/07 на суму 2190,34 грн., 165/07 на суму 38,40 грн., 166/07 на суму 6131,39 грн., 167/07 на суму 1522,97 грн., № 168/07 на суму 26,70 грн.

Зобов’язання по сплаті наданих послуг з виробництва теплової енергії за актом № 160/07 від 31.07.2017 припинено частково проведенням заліку зустрічних однорідних вимог 29.08.2017 на підставі заяви № 42-30/17754 на суму 308799,14 грн., залишок заборгованості по акту № 160/07 від 31.07.2017 склав 342575,43 грн.

У зв’язку із погашенням відповідачем боргу за Договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12-Т-13 від 23.04.2013 в сумі 533162,51 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/728/18, що підтверджується випискою №240 з регістру аналітичного обліку ВП ЗАЕС про стан розрахунків між ВП ЗАЕС та КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради за договором № 12-Т-13 від 23.04.2013 станом на 29.05.2017 (копія якої долучена до матеріалів справи), провадження у справі № 908/728/18 в частині стягнення основного боргу в сумі 533162,51 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Таким чином, на час судового вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 36912,37 грн. за період: з 31.08.2017 по 28.02.2018.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та заявлених сум.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 2 статті 343 ГК України, тобто заявлена сума до стягнення пені не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач заявлену пеню обґрунтовує п. 4.5 договору.

В пункті 4.5 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, зазначений за п.4.4 договору, Споживач зобов’язаний сплатити теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Факт порушення зобов’язання відповідачем щодо оплати вартості отриманих послуг суд вважає встановленим, тому суд перерахувавши наданий позивачем розрахунок заявлений до стягнення пені, встановив, що він є правильним, законним та обґрунтованим, який підлягає задоволенню у розмірі 36912,37 грн. за період: з 31.08.2017 по 28.02.2018.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7975,53 грн. за період: з 31.08.2017 по 28.02.2018 та інфляційні втрати в розмірі 36108,24 грн. за період: з вересня 2017 по лютий 2018.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Судом було перевірено розрахунок 3 % річних наданий позивачем за вказаний вище період та встановлено, що даний розрахунок є правильним, законним та обґрунтованим, який підлягає задоволенню у розмірі 7975,53 грн. за період: з 31.08.2017 по 28.02.2018.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що позивачем інфляційні втрати нараховано законно та обґрунтовано, які підлягають задоволенню в заявленому розмірі – 36108,24 грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 7997,44 грн. в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, у зв’язку із закриттям провадження по справі в частині стягнення з відповідача 533162,51 грн. основного боргу.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до ОСОБА_1 підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964, рахунок № 26001212001241 в ПАТ АБ «Укргазбанк» м.Енергодар, МФО 320478) 36912 (тридцять шість тисяч дев’ятсот дванадцять) грн. 37 коп. пені, 7975 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 53 коп. 3 % річних, 36108 (тридцять шість тисяч сто вісім) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 1 214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) грн. 94 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 533162,51 грн. основного боргу закрити.

Повне судове рішення складено “20” червня 2018р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.