Ухвала суду № 74779667, 19.06.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

Від "19" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/525/17

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (м. Вінниця) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" (м. Житомир) на суму 34 424,46 грн.

за участю учасників судового процесу:

від кредиторів: ОСОБА_1 - представник ПАТ "Державниий експортно-імпортний банк України" (довіреність №010-01/507 від 28.01.2015); ОСОБА_2 - представник Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (довіреність від 16.02.2018)

від боржника: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 12.06.2018

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора".

24.05.2018 до господарського суду від Головного Управління ДФС у Вінницькій області надійшла заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 34424,46 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2018 прийнято та призначено до розгляду заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 34424,46 грн в судовому засіданні 19.06.2018 об 11:20 год.

Представником Головного управління ДФС у Вінницькій області у судовому засіданні підтримано заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 34424,46 грн у повному обсязі.

Представником банкрута у судовому засіданні зазначено про часткове визнання вимог Головного управління ДФС у Вінницькій області до боржника. Пояснено, що вимоги кредитора до боржника з основного боргу, які виникли до 01.08.2017, підлягають визнанню судом з включенням до шостої черги реєстру вимог кредиторів; вимоги кредитора до боржника з основного боргу, які виникли після 01.08.2017, підлягають відхиленню, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Представником Головного управління ДФС у Вінницькій області заперечено щодо доводів представника ліквідатора банкрута та пояснено, що у ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (далі - Законом про банкрутство), зокрема, такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Представником кредитора зазначено про підставність нарахування зобов'язань земельного податку та про пріоритетність застосування, у даному випадку, земельного та податкового законодавства з огляду на наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" самостійно визначено зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку та подано податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік на початку звітного (календарного) року, за який платником податків визначається плата за землю, відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України. Кредитор вважає, що обмеження, передбачені нормами ч. 1 ст. 38 Законом про банкрутство, не стосуються, у даному випадку, вимог кредитора, оскільки у матеріалах справи відсутні докази припинення орендних відносин, суб'єктом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора". Крім того, відсутні докази подання ліквідатором уточнюючого розрахунку до податкової декларації, у якому виключено суми до сплати, які на думку ліквідатора, не підлягають сплаті після визнання боржника банкрутом.

На думку кредитора, вказані пояснення аналогічно стосуються й вимог до боржника з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2014 у справі № 908/2164/13.

Представником кредитора також заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2014 у справі № 908/2164/13, яке за відсутності заперечень представників ліквідатора банкрута та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено судом.

Представником ліквідатора банкрута заперечено щодо доводів представника кредитора, оскільки нормами абз. 4 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство жодних винятків, які б передбачали виникнення у банкрута зобов'язань з будь-якого податку чи збору, не передбачено.

Розглянувши заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 34424,46 грн, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

Постановою господарського суду від 01.08.2017, зокрема, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ОСОБА_4.

02.08.2017 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з п. 3 ст. 95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявляти свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

24.05.2018, тобто з пропуском місячного строку для заявлення вимог до боржника з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом, до господарського суду від Головного Управління ДФС у Вінницькій області надійшла заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 34424,46 грн (т. 11 а.с. 211-225).

Судом установлено, що відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Судом установлено, що боржник відповідно до статті 15 Податкового кодексу України є платником податків та зборів.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують функції погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області заявлено вимоги до боржника на суму 34 424,46 грн, а саме: 11 835,40 грн земельного податку з яких 11458,54 грн основний борг та 376,86 грн пеня; 22589,06 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з яких 22427,28 грн основний борг та 161,78 грн пеня.

Відповідно до пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

На підтвердження вимог з земельного податку на суму 11 835,40 грн з яких 11458,54 грн основний борг та 376,86 грн пеня Головним управлінням ДФС у Вінницькій області надано копію податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, яку було подано самостійно боржником до органу фіскальної служби 20.02.2017 (т. 11 а.с. 219-220).

Кредитором зазначено, що відповідно до вказаної податкової декларації підлягає сплаті земельний податок за червень-грудень 2017 на загальну суму 11458,54 грн, а саме:

- червень -1636,94 грн (термін сплати – 30.07.2017);

- липень – 1636,94 грн (термін сплати – 30.08.2017);

- серпень – 1636,94 грн (термін сплати – 30.09.2017);

- вересень – 1636,94 грн (термін сплати – 30.10.2017);

- жовтень -1636,94 грн (термін сплати – 30.11.2017);

- листопад – 1636,94 грн (термін сплати – 30.12.2017);

- грудень – 1636,90 грн (термін сплати – 30.01.2018) (т. 11 а.с. 217-218).

Судом встановлено, що вимоги кредитора до боржника на суму 1636,94 грн земельного податку за червень 2017 року виникли до визнання боржника банкрутом, у зв'язку з чим є конкурсними. Вказані вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Щодо вимог на суму 1636,94 грн земельного податку за липень 2017 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Приписи Закону про банкрутство пов'язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника, а не зі строком його виконання.

Вимоги кредиторів (у т.ч. контролюючих органів), які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (визнання боржника банкрутом у разі порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), є конкурсними не залежно від строку виконання відповідних зобов'язань боржника.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав.

Таким чином, строк виконання зобов’язання зі сплати земельного податку за липень 2017 року настав 01.08.2017 (дата прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури), у зв'язку з чим, вимоги кредитора до боржника на суму 1636,94 грн земельного податку за липень 2017 є конкурсними. Вказані вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Щодо вимог з земельного податку за серпень-грудень 2017 року на загальну суму 8184,66 грн, слід зазначити наступне.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вказаною нормою Закону про банкрутство не передбачено винятків щодо виникнення у банкрута зобов'язань зі сплати податків і зборів, у зв'язку з чим судом відхиляються доводи Головного управління ДФС у Вінницькій області що вимоги зі сплати земельного податку є витратами, безпосередньо пов’язаними із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, нарахування земельного податку за серпень-грудень 2017 року на загальну суму 8184,66 грн є безпідставним та здійсненим всупереч вимогам абз. 3 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, а вимоги у вказаній частині необгрунтованими.

Щодо вимог з земельного податку на суму 376,86 грн пені, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Разом з тим, всупереч вимогам суду, викладеним в ухвалі від 25.05.2018 (а.с. 226 т.11) кредитором не надано до суду розрахунку пені та жодних інших доказів, що підтверджують обґрунтованість вимог кредитора до боржника на суму 376,86 грн пені.

У обліковій картці платника податків, доданій кредитором до заяви з вимогами до боржника, зазначено, що зобов'язання на суму 376,86 грн пені виникло 13.11.2017 (т. 11 а.с. 218).

Разом з тим, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Таким чином, з огляду на ненадання кредитором будь-яких доказів, що підтверджують вимоги до боржника на суму 376,86 грн пені, та неможливість нарахування пені після визнання боржника банкрута, господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог кредитора до боржника на суму 376,86 грн пені.

Відповідно до підпункту 266.1.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.10.1. Податкового кодексу України податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

На підтвердження вимог з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 22589,06 грн з яких 22427,28 грн основного боргу та 161,78 грн пені кредитором надано копію податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, яку було подано самостійно боржником до органу фіскальної служби 20.02.2017 (т. 11 а.с. 223).

Кредитором зазначено, що згідно з податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік підлягає сплаті податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 22427,28 грн, а саме:

- 2 квартал 2017 року – 7475,76 грн (термін сплати 29.07.2017);

- 3 квартал 2017 року – 7475,76 грн (термін сплати 29.10.2017);

- 4 квартал 2017 року – 7475,76 грн (термін сплати 29.01.2018) (т. 11 а.с. 221-222).

Судом встановлено, що вимоги кредитора до боржника з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2 квартал 2017 року на 7475,76 грн є конкурсними. Вказані вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Щодо вимог з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 3-4 квартали 2017 року, слід зазначити, що приписи Закону про банкрутство пов'язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника, а не зі строком його виконання.

Вимоги кредиторів (у т.ч. контролюючих органів), які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (визнання боржника банкрутом у разі порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), є конкурсними не залежно від строку виконання відповідних зобов'язань боржника.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав.

Отже, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами є вимоги з податку на нерухоме майно за липень 2017 року на суму 2491,92 грн (7475,76 грн / 3), які виникли до прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а строк виконання яких настав 01.08.2017.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вказаною нормою Закону про банкрутство не передбачено винятків щодо виникнення у банкрута зобов'язань зі сплати податків і зборів, у зв'язку з чим судом відхиляються доводи Головного управління ДФС у Житомирській області що вимоги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є витратами, безпосередньо пов’язаними із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, нарахування кредитором вимог до боржника з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за серпень - вересень 2017 року, 4 квартал 2017 року на загальну суму 12459,60 грн є безпідставним та здійсненим всупереч вимогам абз. 3 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство.

Щодо вимог з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 161,78 грн пені, слід зазначити, що всупереч вимогам суду, викладеним в ухвалі від 25.05.2018 (а.с. 226 т.11) та всупереч ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України кредитором не надано до суду розрахунку пені та жодних інших доказів, що підтверджують обґрунтованість вимог кредитора до боржника на суму 161,78 грн пені.

Крім того, у обліковій картці платника податків, доданій кредитором до заяви з вимогами до боржника, зазначено, що зобов'язання на суму 161,78 грн пені виникло 13.11.2017 (т. 11 а.с. 222).

Разом з тим, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Таким чином, з огляду на ненадання кредитором будь-яких доказів, що підтверджують вимоги до боржника на суму 161,78 грн пені, та неможливість нарахування пені після визнання боржника банкрута, господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог кредитора до боржника на суму 161,78 грн пені.

Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Зважаючи на викладене, господарський суд прийшов до висновку заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" задовольнити частково; визнати вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 13241,56 грн основного боргу (шоста черга), які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо і задоволенню тільки у ліквідаційній процедурі; відхилити вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 21182,90 грн.

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника сплачено судовий збір в розмірі 3524,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2018 № 681 (т. 11 а.с. 215).

У зв’язку з чим, на підставі ст. 129 ГПК України на боржника покладається сплата 3524,00 грн судового збору, що сплачені кредитором при поданні до суду заяви з вимогами до боржника, які слід віднести до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Керуючись статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, статтями 23, 37-48, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" задовольнити частково.

2. Визнати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 13241,56 грн основного боргу (шоста черга), які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо і задоволенню тільки у ліквідаційній процедурі та 3524,00 грн судового збору (перша черга).

3. Відхилити вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" на суму 21182,90 грн.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Повний текст ухвали складено та підписано 20.06.2018.

Суддя Костриця О.О.