Рішення № 74779571, 19.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2018 Справа № 905/326/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Криворізький суріковий завод”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: Дочірнього підприємства “Донецький Облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ, Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 455187,20грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 4551,87 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство “Криворізький суріковий завод”, м.Кривий Ріг звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Дочірнього підприємства “Донецький Облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 455187,20грн. та штрафних санкцій у розмірі 4551,87грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 905/326/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.18р.

13.03.18р. до суду від позивача надійшов супровідний лист №85 від 12.03.18р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Ухвалою господарського суду від 13.03.18р. підготовче засідання відкладено на 11.04.18р.

13.03.18р. та 14.03.18р. до суду від відповідача надійшли відзиви №б/н від 12.03.18р. та №01-24/166 від 12.03.18р. на позовну заяву, згідно яких відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Разом з тим, у наданих відзивах міститься клопотання відповідача про зобов’язання ПрАТ “Криворізький суріковий завод” надати докази отримання ДП “Донецький Облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

27.03.18р. від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 4551,87 грн.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 02.04.18р. у зв’язку з перебуванням судді Левшиної Я.О. у відпустці справа №905/326/18 передана на повторний автоматичний розподіл справ.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.04.18р. автоматизованою системою документообігу суду визначений новий склад суду для розгляду справи № 905/326/18: головуючий суддя – Лейба М.О.

Ухвалою господарського суду від 11.04.18р. справу №905/326/18 прийнято до провадження, строк розгляду справи визначено розпочати заново та підготовче засідання призначено на 11.04.18р.

Ухвалою господарського суду від 11.04.2018р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.05.18р.

20.04.18р. до суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача.

Ухвалою суду від 08.05.18р., у зв’язку із перебуванням 15.05.2018р. судді Лейби М.О. у службовому відрядженні, змінено дату проведення підготовчого засідання на 31.05.18р.

Ухвалою господарського суду від 31.05.18р. у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.06.18р.

Ухвалою господарського суду від 06.06.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 19.06.18р.

12.06.18р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення №443 від 08.06.18р. (з додатками), у яких позивач зазначив про сплату відповідачем під час розгляду справи суми основного боргу у розмірі 455187,20грн. та наполягає на стягненні з відповідача інфляційних в сумі 4551,87 грн.

13.06.18р. до суду від відповідача надійшло клопотання №б/н від 04.06.18р. про закриття провадження у справі у зв’язку із сплатою заборгованості з основного боргу в сумі 455187,20грн. у повному обсязі. Разом з тим, у поданому клопотанні відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, посилаючись на те, що строк оплати товару не настав, оскільки позивач не виконав п.п.4.2. та 4.3. договору.

У судове засідання 19.06.18р. представники сторін з’явились та висловили позицію щодо позовних вимог.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.17р. між позивачем (постачальник) Приватним акціонерним товариством «Криворізький суриковий завод» та відповідачем (покупець) Дочірнім підприємством “Донецький Облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” укладений договір про закупівлю товарів №154/2017 (поставки товарів) (далі за текстом - договір), згідно, якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити наступні товари фарби для горизонтальної розмітки білого кольору (далі за текстом – товар) (п.1.1. договору).

Згідно п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору, ціна цього договору становить 938999 гривень, в тому числі ПДВ – 156499,83грн., що станом на дату укладання договору дорівнює загальній вартості товару та послуг з його перевезення. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, проте підлягає обов’язковому зменшенню в залежності від потреб замовника. Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається у загальну вартість товару. Ціна за одиницю товару становить: 46,95грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору.

Згідно п.4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов’язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витраи).

Згідно п.4.3. договору, покупець зобов’язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, в п.4.1., п.4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов’язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов’язань.

Пунктом 5.1. договору визначений строк (термін) поставки (передачі) товарів за договором: постачальник здійснює поставку товару на умовах (ІНКОТЕРМС 2010-DDP) або на умовах визначених сторонами в строк 7 днів після підписання цього договору. На поставку кожної наступної партії товару покупець надає постачальнику письмову заявку. У заявці покупця вказується: найменування товару; кількість товару; адреса місця постачання; перелік матеріально-відповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар; умови поставки згідно умов ІНКОТЕРМС 2010-DDP або на умовах визначених сторонами. Постачальник розглядає заяву покупця в 3 денний строк та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі.

Місце поставки (передачі) товарів за договором: згідно заявки (п.5.2. договору).

Відповідно до п.6.1 договору, покупець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

За умовами п.7.3.7. договору, в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Пунктом 7.3.13 договору, передбачено, що загальний розмір відповідальності покупця за договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов’язань покупця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017р. (п.10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі накладної №3901 від 29.09.17р., видаткової накладної №4101 від 20.10.17р. та товарно-транспортних накладних №3901 від 29.09.17р., №4101 від 20.10.17р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 705187,20грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень та печаткою підприємства відповідача.

Повноваження особи, яка приймала та підписувала накладні з боку відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю №452 від 18.10.17р. на отримання ТМЦ.

Таким чином, на виконання умов договору №154/2017 від 22.09.17р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 705187,20грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не спростований.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем частково було здійснено оплату отриманого товару в сумі 250000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №4017 від 15.11.17р., №4516 від 25.01.18р., №4557 від 01.02.18р.

Отже, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №154/2017 від 22.09.17р., поставлений товар у встановлений строк, у повному обсязі не сплатив, у зв’язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 455187,20грн.

Крім суми основного боргу, позивач на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 4551,87 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

При цьому, під час розгляду справи в суді згідно наданих до суду представником позивача платіжних доручень №4655 від 14.02.18р., №4723 від 23.02.18р., №4880 від 16.03.18р., №38 від 29.03.18р., №59 від 02.04.18р., №82 від 04.04.18р., №58 від 10.05.18р., №213 від 15.05.18р., №25 від 30.05.18р. відповідачем здійснена оплата вартості поставленої продукції за договором №154/2017 від 22.09.17р. у сумі 455187,72грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору про закупівлю товарів (поставки товарів) №154/2017 від 22.09.73р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.4.3. договору сторонами узгоджено, що покупець здійснює розрахунки з постачальником за отриманий товар на протязі 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, в п.4.1., п.4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов’язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов’язань.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Також, суд зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір укладений між сторонами, містить умови щодо строку та порядку оплати товару, а також необхідні реквізити сторін. Так, узгодження сторонами у договорі строків оплати вартості поставленого товару, свідчить про можливість виконання зобов'язання відповідачем незалежно від виставлення відповідного рахунку позивачем.

Разом з тим, суд зазначає, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність доказів надання рахунку, не може свідчити про відсутність його обов’язку щодо оплати вартості, прийнятого ним товару.

На підставі викладеного, доводи відповідача щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів не підтверджуються жодними належними та допустимими доказам.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно накладної №3901 від 29.09.17р. до 29.10.17р. (включно), а вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткової накладної №4101 від 20.10.17р. до 19.11.17р. (включно).

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору №154/2017 від 22.09.17р. у останнього виникло зобов’язання з його оплати.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати товару, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором.

Таким чином, у відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду була наявна заборгованість перед позивачем в сумі 455187,20грн.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 455187,20грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №4655 від 14.02.18р., №4723 від 23.02.18р., №4880 від 16.03.18р., №38 від 29.03.18р., №59 від 02.04.18р., №82 від 04.04.18р., №58 від 10.05.18р., №213 від 15.05.18р., №25 від 30.05.18р.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 455187,20грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 455187,20грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім суми основного боргу, позивач на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 4551,87 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у загальному розмірі 4551,87грн., підлягають задоволенню.

Перевірка розрахунку інфляційних нарахувань та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача внаслідок неправильних дій сторони у результаті яких спір доведено до вирішення у судовому порядку.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Криворізький суриковий завод», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Покровськ, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 459739,07грн., з яких: 455187,20грн. – основний борг; 4551,87грн. – інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 455187,20грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Захисників України, буд. 2, м.Покровськ, Донецька область, 85307, ЄДРПОУ 32001618) на користь Приватного акціонерного товариства «Криворізький суриковий завод» (вул. Нікопольське Шосе, буд. 201, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50055, ЄДРПОУ 00204607) інфляційні нарахування у сумі 4551,87грн. та судовий збір у сумі 6896,09грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 19.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2018р.

Суддя М.О. Лейба