Рішення № 74779355, 18.06.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2018 р. Справа № 903/261/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність №14/12 від 27.12.2017р.)

від відповідача 1: ОСОБА_2- юрисконсульт групи правового забезпечення Луцького прикордонного загону (довіреність №159 від 03.07.2017р.)

від відповідача 2: ОСОБА_3 – юрисконсульт ІІ категорії ДП "Волиньторф" (довіреність від 19.01.2018р. №07)

в судовому засіданні взяв участь: ОСОБА_4 - заступник військового прокурора Луцького гарнізону (посвідчення №045818)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

до відповідача 1: Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) Державної прикордонної служби України, м. Луцьк

до відповідача 2: Державного підприємства "Волиньторф", с. Прилісне Маневицького району

про визнання недійсною додаткової угоди та зобов'язання виконати умови договору

Встановив: Заступник військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України звернувся до господарського суду з позовом від 06.04.2018р. №1263 вих-18 про визнання недійсною додаткової угоди №1-17 від 12.07.2017р. до договору №189/129-17 від 05.07.2017р. на закупівлю за державні кошти, укладеного між військовою частиною 9971 Державної прикордонної служби України та Державним підприємством "Волиньторф" про поставку торфобрикетів ДСТУ 2042-92 в кількості 300 тон на загальну суму 312 279,00 грн. та про зобов'язання Державного підприємства "Волиньторф" виконати умови договору №189/129-17 від 05.07.2017р. на закупівлю за державні кошти укладеного між військовою частиною 9971 Державної прикордонної служби України та Державним підприємством "Волиньторф" про поставку торфобрикетів ДСТУ 2042-92 в кількості 300 тон на загальну суму 312 279,00 грн. в частині до поставки 14,8 тон торфобрикету до військової частини 9971 Державної прикордонної служби України.

Ухвалою суду від 19.04.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання по даній справі призначено на 17.05.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

07.05.2018р. на адресу суду від Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) ДПС України надійшов відзив (вх.№01-55/4721/18) на позовну заяву, в якому останній, посилаючись на положення ст. ст. 22, 32, 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", ст. ст. 638, 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, просить суд відмовити прокурору в задоволенні його позовних вимог. При цьому стороною засвідчено, що Державне підприємство "Волиньторф", укладаючи Додаткову угоду №1-17 від 12.07.2017р. до Договору №189/129-17 від 05.07.2017р. на закупівлю за державні кошти, змінило ціну за одиницю товару без зміни загальної суми договору, що потягло в результаті зменшення обсягів закупівлі, що не заборонено п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", а також долучено до матеріалів справи докази в обґрунтування відзиву та надіслання останнього на адресу ДП "Волиньторф", а також вручення відзиву безпосередньо Військовій прокуратурі Луцького гарнізону.

08.05.2018р. на адресу суду від Державного підприємства "Волиньторф" надійшов відзив від 04.05.2018р. №970 на позовну заяву в якому підприємство просить суд відмовити прокурору в задоволенні його позовних вимог, оскільки підприємство не мало жодних законних підстав подавати свою пропозицію на закупівлю UA-2017-06-01-001674-b, яку проводив відповідач 1 за новими цінами, договір №189/129-17 від 05.07.2017р. на закупівлю товарів, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме статті 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", а Державне підприємство "Волиньторф", укладаючи Додаткову угоду №1-17 від 12.07.2017р. до Договору №189/129-17 від 05.07.2017р. на закупівлю за державні кошти, змінило ціну за одиницю товару без зміни загальної суми договору, що потягло в результаті зменшення обсягів закупівлі, що не заборонено п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі"; - долучає до матеріалів справи докази в обґрунтування відзиву та надіслання останнього на адреси Військової прокуратури Луцького гарнізону та Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) ДПС України.

Ухвалою суду від 17.05.2018р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 04.06.2018р.

25.05.2018р. на адресу суду від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшли письмові пояснення по справі Вих.№14-661/0/2-18 від 23.05.2018р., в яких позивач, посилаючись на норми ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", ст. ст. 599, 627, 629, 632 ЦК України та ст. 202, 203 ГК України вказує, що пред’явлений прокурором позов не підтримує. При цьому стороною засвідчено, що закон не містить обмеження чи заборони щодо зміни істотних умов договору після його підписання сторонами, а навпаки, дозволяє їх змінювати в залежності від обставин в межах випадків передбачених законом, які виникають в ході виникнення сторонами своїх зобов’язань.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 27.10.2016р. №3302-06/34307-06 роз’яснило, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов’язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Водночас внесення таких змін повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Луцьким прикордонним загоном прийнято рішення про зміну ціни за одиницю (тонну), що не перевищує 6 % в спосіб визначений законом.

В подальшому, зобов’язання по договору сторонами були належно виконані відповідно до вимог чинного законодавства.

На думку позивача, прокурор у позовній заяві безпідставно посилається на ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки дана норма регламентує порядок зміни істотних умов договору в разі недосягнення сторонами згоди щодо їх зміни, а в даному випадку останні дійшли згоди щодо зміни істотних умов договору і, як наслідок, уклали додаткову угоду до договору.

Крім того, підстави для визнання додаткової угоди недійсною чітко визначені нормами Цивільного та Господарського кодексів України, згідно яких основною умовою визначено невідповідність вимогам закону в момент вчинення правочину. Прокурором, в даному випадку, не зазначено, яку саме норму закону було порушено сторонами при укладенні додаткової угоди до договору.

01.06.2018р. на адресу суду від Військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України надійшло заперечення на відзиви відповідачів №1987 вих-18 від 16.05.2018р. в якому прокурор позовні вимоги підтримує, вказуючи, що збільшення вартості товару допускається у разі зміни його ціни на ринку вже після укладення договору, про що сторони не могли знати на момент його укладення, однак, в даному випадку, сторонам при укладенні договору від 05.07.2017р. було відомо про зміну вартості товару.

01.06.2018р. на адресу суду від Луцького прикордонного загону надійшли письмові заперечення (вх.№01-55/5531/18), в яких останній, посилаючись на норми ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", ст. ст. 599, 627, 629, 632 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України, просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог. При цьому стороною засвідчено, що Державне підприємство "Волиньторф", укладаючи Додаткову угоду №1-17 від 12.07.2017р. до Договору №189/129-17 від 05.07.2017р. на закупівлю за державні кошти, змінило ціну за одиницю товару без зміни загальної суми договору, що потягло в результаті зменшення обсягів закупівлі, що не заборонено п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Протокольною ухвалою суду від 04.06.2018р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 18.06.2018р.

В судовому засіданні 18.06.2018р. у зв’язку з технічною неможливістю проведення судового засідання було оголошено перерву до 18.06.2018р. до 15 год. 20 хв., про що сторони були повідомлені під розписку (акт про несправність (неналежне функціонування) системи технічної фіксації судового процесу (відеоконференцзв’язку) від 18.06.2018р. знаходиться в матеріалах справи).

Присутній в судовому засіданні 18.06.2018р. прокурор позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та запереченні на відзиви.

Присутній в судовому засіданні представник Адміністрації Державної прикордонної служби України проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях по справі Вих.№14-661/0/2-18 від 23.05.2018р.

Присутній в судовому засіданні представник Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) Державної прикордонної служби України проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Присутній в судовому засіданні представник Державного підприємства "Волиньторф" проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред’явлений прокурором до відповідачів позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов’язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

10 травня 2017 року Державною прикордонною службою України на адресу, зокрема, Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) Державної прикордонної служби України було направлено телеграму №85 "Про проведення закупівлі твердого палива" з якої вбачається, що відповідно до видатків на 2017 рік, щодо утримання структурних органів Держприкордонслужби, з метою забезпечення твердим паливом, яке використовується для забезпечення життєдіяльності підрозділів кордону на опалювальний період 2017-2018 рр. на травень місяць органам охорони сплановано проведення закупівлі твердого палива з доставкою до підрозділів, зокрема, Луцькому прикордонному загону-262 тонни та запропоновано начальникам органів охорони в терміновому порядку організувати закупівлю товарів, у відповідності до вимог наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 07.02.2017 року №5 "Про моніторинг цін під час здійснення закупівель" та інформувати управління матеріального забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення про стан цін за встановленою формою (а.с. 66).

Військовою частиною 9971 Державної прикордонної служби України у відповідності до положень Закону України "Про публічні закупівлі" згідно оголошеного 01.06.2017р. тендеру UA-2017-06-01-001674-b було проведено процедуру закупівлі торфобрикету ДСТУ 2042-92 ДК 021:2015:09110000-3-Тверде паливо у кількості 300 тон. Згідно оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-06-01-001674-b визначено кінцевий строк подання тендерних пропозицій-20.06.2017р., початок аукціону-21.06.2017р. (а.с. 24-25).

Державним підприємством "Волиньторф" на адресу Військової частини 9971 Державної прикордонної служби України були направлені: тендерна пропозиція від 15.06.2017 року №1055 щодо участі у відкритих торгах на закупівлю торфобрикету ДСТУ 2042-92 ДК 021:2015:09110000-3-Тверде паливо, лист від 15.06.2017р. №1056 "Про відсутність підстав для відмови в участі процедури закупівлі, що визначені у ч. 1 та ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про публічні закупівлі"", технічні вимоги, відомості про учасника ДП "Волиньторф", лист від 15.06.2017р. №1059 "Про ліцензію", проект договору на закупівлю товарів за державні кошти зі специфікацією до нього, довідка від 15.06.2017р. №1060 про досвід виконання аналогічних договорів за 2014-2016 роки (а.с. 35-51).

За результатами оцінки електронної системи публічних закупівель "Ргоzzоrо" найбільш економічно вигідною визначена тендерна пропозиція учасника Державного підприємства "Волиньторф" з ціновою пропозицією 312 279,00 грн., та відповідно з предметом закупівлі торфобрикет ДСТУ 2042-92 ДК 021:2015:09110000-3-Тверде паливо – 300 тон.

У відповідності до протоколу №23 засідання тендерного комітету Луцького прикордонного загону від 23.06.2017р. визначено переможця торгів - Державне підприємство "Волиньторф" (а.с. 20-21).

Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2017-06-01-001674-b від 05.07.2017р. було визначено, зокрема, дату укладення договору про закупівлю між замовником-Військовою частиною 9971 Державної прикордонної служби України та переможцем торгів- Державним підприємством "Волиньторф", а саме 05.07.2017р.

За наслідками проведення тендеру UA-2017-06-01-001674-b, 05 липня 2017 року між Військовою частиною 9971 Державної прикордонної служби України (замовник) та Державним підприємством "Волиньторф" (постачальник) було укладено договір №189/129-17 на закупівлю товарів за державні кошти, згідно п. п. 1.1.-1.2. якого постачальник зобов’язався поставити замовнику у власність торфобрикет ДСТУ 2042-92 у кількості 300 тон (ДК 021:2015-09110000-3 "Тверде паливо") за ціною 1 040,93грн. за 1 тонну, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Загальна сума договору складає 312 279,00грн., у т.ч. ПДВ-52 046,50грн. (п. 3.1. договору).

Згідно пункту 5.1. цього договору строк (термін) поставки товарів: червень-липень 2017 року.

Істотні умови цього договору не повинні змінюватися після підписання цього договору, крім випадків, визначених чинним законодавством та з урахуванням підпунктів 1.2, 5.1 5.2, 6.2 та 8.1 цього договору, а також у випадку розірвання цього договору (п. 7.7. договору).

У відповідності до пункту 10.1. даного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року.

Пунктом 11.1. договору визначено, що усі зміни і доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу, крім тих змін та/або доповнень до договору в частині коригування строків та/або кількості товару, які вносяться замовником відповідно до п. 6.2. цього договору.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглої печатки господарюючих суб’єктів (а. с. 26-30).

В подальшому, Державним підприємством "Волиньторф" було проінформовано Військову частину 9971 Державної прикордонної служби України стосовно підвищення ціни на вартість торфобрикету та зміни параметрів цінового коридору, що ґрунтується на наказі Державного підприємства "Волиньторф" №205 від 23.06.2017р. "Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові" та довідці Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/290 від 03.07.2017р. щодо рівня ринкових цін по Україні на брикети торфові станом на червень 2017 року (а.с. 63, 65).

12 липня 2017 року між Військовою частиною 9971 Державної прикордонної служби України та Державним підприємством "Волиньторф" на підставі ч. 6 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 653 та ч. 1 ст. 654 ЦК України, п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі" та п. 7.7. договору №189/129-17 від 05.07.2017р. було укладено Додаткову угоду №1-17 до договору №189/129-17 від 05.07.2017р. згідно пункту 1 якої сторонами було погоджено зміну ціни за тонну брикетів торф’яних по договору №189/129-17 від 05.07.2017р. та скориговано кількість товару, відтак ціна за 1 тонну брикетів торф’яних становить 1 094,93грн. з ПДВ., кількість поставки 285,2 тонни. Всі інші умови договору залишено без змін.

У відповідності до пункту 3 цієї додаткової угоди дана додаткова угода є невід’ємною частиною до договору №189/129-17 від 05.07.2017р.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглої печатки господарюючих суб’єктів (а. с. 31).

13.07.2017р. Луцьким прикордонним загоном (військовою частиною 9971) Державної прикордонної служби України на адресу Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України була направлена телеграма №146 щодо додаткової угоди на закупівлю торфобрикету з якої вбачається, що у зв’язку зі зміною ціни на закупівлю торфобрикету для потреб Луцького прикордонного загону була укладена додаткова угода №1-17 від 12.07.2017р. Ціна за 1 тонну торфобрикетів становить 1 094,93грн. (в т.ч. ПДВ). Кількість поставки 285,2 т. (а.с. 67).

Наявними в матеріалах справи документами – підписаною між відповідачами видатковою накладною №317 від 27.07.2017р. підтверджується, що у рамках дії договору №189/129-17 на закупівлю товарів за державні кошти від 05.07.2017р. (з врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12.07.2017р. №1-17 до договору №189/129-17 від 05.07.2017р.) відповідачем 2 на замовлення відповідача 1 було поставлено, а останнім прийнято брикети торфові кількістю 285,2045 тон на загальну суму 312 279,00грн. (а. с. 19).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір №189/129-17 на закупівлю товарів за державні кошти від 05.07.2017р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Укладений між сторонами договір №189/129-17 на закупівлю товарів за державні кошти від 05.07.2017р. з додатковою угодою №1-17 від 12.07.2017 року до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених вказаним Законом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - стаття 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В свою чергу, стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв’язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року (далі - Постанова Пленуму), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно абзацу 5 пункту 2.10. Постанови Пленуму у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов’язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов’язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв’язку із застосуванням положень частини пятої цієї статті.

Як вже зазначалося вище, 05 липня 2017 року між відповідачами було укладено договір № 189/129-17 на закупівлю товарів за державні кошти, за цінами зазначеними в тендерній пропозиції.

У подальшому Державним підприємством "Волиньторф" було проінформовано Військову частину 9971 Державної прикордонної служби України стосовно підвищення ціни на вартість торфобрикету та зміни параметрів цінового коридору, що ґрунтується на наказі Державного підприємства "Волиньторф" №205 від 23.06.2017р. "Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові" та довідці Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/290 від 03.07.2017р. щодо рівня ринкових цін по Україні на брикети торфові станом на червень 2017 року.

На підставі зазначеного, ДП "Волиньторф" просить, керуючись ч. 6 ст. 265 ГК України, ч.1 ст. 651, ч. 1 ст. 653, ч. 1 ст. 654 ЦК України, п. 2. ч. 4. ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 7.7. договору № 189/129-17 від 05.07.2017р. на закупівлю товарів за державні кошти підписати Додаткову угоду до даного договору, якою передбачає збільшення ціни за одиницю товару, передбачену даним договором, а саме: 1 094, 93грн. за 1 тонну торфобрикетів з ПДВ та коригування кількості товару в обсязі 285,2 тонни.

12.07.2017 року між відповідачами на підставі ч. 6 ст. 265 ГК України, ч.1 ст. 651, ч. 1 ст. 653, ч. 1 ст. 654 ЦК України, п.2. ч. 4. ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 7.7. договору № 189/129-17 від 05.07.2017р. була укладена Додаткова угода до договору № 189/129-17 від 05.07.2017р., згідно якої сторони збільшили ціну одиниці товару в межах 10%, а саме з 1 040,93грн. за 1 тонну до 1 094,93грн. за 1 тонну та здійснили коригування кількості товару в обсязі 285,2 тонни.

При цьому, судом засвідчується, що 10 травня 2017 року Луцькому прикордонному загону Державною прикордонною службою України було направлено телеграму №85 "Про проведення закупівлі твердого палива" з якої вбачається, що з метою забезпечення твердим паливом, яке використовується для забезпечення життєдіяльності підрозділів кордону на оплювальний період 2017-2018 рр. на травень місяць органам охорони сплановано проведення закупівлі твердого палива з доставкою до підрозділів, зокрема, Луцький прикордонний загін-262 тонни.

В обґрунтування збільшення ціни відповідачем 2 надано наказ Державного підприємства "Волиньторф" №205 від 23.06.2017р. "Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові" та інформаційну довідку Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/290 від 03.07.2017р. щодо рівня ринкових цін по Україні на брикети торфові станом на червень 2017 року, з якої вбачається, що рівень ринкових цін торфобрикетів по Україні станом на червень 2017 року складає від 1900грн. до 2600грн. за тону та має незначну тенденцію підвищення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн. Завданнями торгово-промислових палат є: сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, експорту українських товарів і послуг, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва; представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами; організація взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі її органів; участь в організації в Україні та за кордоном професійного навчання і стажування фахівців - громадян України з питань підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі; надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців; сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуговування підприємництва; надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям; встановлення і розвиток зв'язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об'єднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій; сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, участь у розробленні правил професійної етики у конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об'єднань підприємців; виконання інших завдань, передбачених її статутом.

Таким чином, виходячи із змісту вищезазначеної довідки вбачається, що станом на червень 2017 року по Україні відбулося коливання цін у бік збільшення на ринку на торфобрикети.

За результатами розгляду пропозиції відповідача 2, щодо збільшення цін на товар, за згодою відповідачів укладено додаткову угоду від 12 липня 2017 року №1-17 до договору № 189/129-17 від 05.07.2017р., якою були внесені зміни ціни за одиницю товару з 1 040,93грн. за 1 тонну до 1 094,93грн. за 1 тонну та здійснено коригування кількості товару в обсязі 285,2 тонни.

Суд зазначає, що така зміна ціни відбулася у межах 10 %, передбачених ЗУ "Про публічні закупівлі" та договором 189/129-17 на закупівлю товарів за державні кошти від 05.07.2017р. та не призвела до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

Твердження прокурора про те, що відповідачі під час укладення договору відхилилися від проекту договору, передбаченого додатком до тендерної документації, спростовується наступним.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, при укладенні договору, відповідачами досягнуто згоди з усіх його істотних умовах, включаючи предмет та ціна. Крім того п.п. 7.7., 11.1. договору передбачають порядок зміни умов договору відповідно до ст. 36 Закону та шляхом підписання додаткових угод.

Суд зазначає, що проект договору є лише основою для укладення договору та досягнення згоди по всіх його істотних умовам, а викладення договору в формі, що відрізняється від проекту, із дотриманням усіх істотних умов, не суперечить ні Закону, ні вимогам Замовника торгів. Проект договору не є остаточним, його положення не є вичерпними, і можуть бути доповнені і скориговані під час укладення договору з учасником-переможцем в залежності від специфіки предмету закупівлі, характеру, інших умов конкретного договору. Сторонам гарантується право вносити зміни до основних вимог та умов до договору у випадку зміни діючого цивільного, господарського законодавства і законодавства щодо закупівель за державні кошти.

Аналогічна позиція міститься у роз'ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 жовтня 2016 року № 3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, згідно з пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

При цьому, норма пункту 2 частини 4 статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.

Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов.

Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов’язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов’язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу.

Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Суд звертає увагу на те, що зазначені зміни у договорі не призвели до перевищення відповідачем – 1, як розпорядником бюджетних коштів, виділеної суми передбаченої на закупівлю товарів, оскільки зміна ціни одиниці товару не призвела до збільшення ціни договору: на дату укладення договору ціна становила 312 279,00 грн. з ПДВ; на дату укладення додаткової угоди до договору ціна договору не перевищила 312 279,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, сторони у відповідності до положень Закону не допустили будь-яких втрат коштів бюджету, а отже не допустили порушень інтересів держави у даних правовідносинах.

Підписуючи додаткову угоду до договору, та змінюючи ціну одиниці товару, сторони керувалися виключно об’єктивними обставинами, що впливають на зміну ціни за одиницю товарів, правовими підставами, що передбачаються законодавством України, а саме вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, спеціальним законом, що регулює даний вид відносин - Закон України "Про публічні закупівлі" та положеннями договору.

Згідно положення ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Водночас, приписами статті 6 ГК України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на положення даної статті, чинність договору не повинна ставитись під сумнів, в тому числі прокурором, оскільки всі вимоги законодавства сторонами дотримані.

Главою 53 Цивільного кодексу України передбачено порядок укладення, зміни та розірвання договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 651 ЦК України вказує, що підстави для зміни або розірвання договору, передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - стаття 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу, стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що Договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв’язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Суд зазначає, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору під час його укладення та внесення змін до нього. Договір та додаткову угоду до нього укладено без порушення вимог, що ставляться згідно припису статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", укладено з дотриманням строків відведених на укладення відповідно до вимог Закону та тендерної документації Замовника торгів.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Аналогічної правова позиція відображена і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29 травня 2013 року, відповідно до п. 2.1 якої, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно абзацу 5 пункту 2.10. цієї постанови, у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов’язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вишого господарського суду України від 01.06.2017р. у справі №910/17438/16 та в постановах Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2017р. у справі №918/12/17, від 27.03.2017р. у справі №918/6/17.

Суд не погоджується з позицією прокурора, що підставним внесенням змін до договору могло бути коливання цін після укладення договору, тобто в період з 05.07.2017 р. по 12.07.2017р., оскільки збільшення цін на ринку відбулось, в тому числі і в період з дати формування тендерної документації до дати укладення договору. В свою чергу, можливість коригування цін унормована ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", тому в даній ситуації не є визначальною дата укладення додаткової угоди.

На думку суду, прокурор у позовній заяві безпідставно посилається і на ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки дана норма регламентує порядок зміни істотних умов договору в разі недосягнення сторонами згоди щодо їх зміни, а в даному випадку останні дійшли згоди щодо зміни істотних умов договору і, як наслідок, уклали додаткову угоду до договору.

Також прокурором, в даному випадку, не зазначено, яку саме норму закону було порушено сторонами при укладенні додаткової угоди до договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до Луцького прикордонного загону (військової частини 9971) Державної прикордонної служби України, Державного підприємства "Волиньторф" про визнання недійсною додаткової угоди та зобов'язання виконати умови договору слід відмовити.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи прийняття судом рішення про відмову прокурору в задоволенні його позовних вимог, у суду відсутні підстави для відшкодування йому сплаченої ним суми судового збору за рахунок відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено

20.06.2018р.

Суддя В. А. Войціховський