Постанова № 74777643, 13.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 754/376/18 Головуючий в І інстанції: Лісовська О.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/4724/2018 Доповідач- ЗаришнякГ.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Ткаченко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до КП «Центр організації дорожнього руху» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказувала, що 08 грудня 2017 року наказом КП «Київдорсервіс» (правонаступником якого є КП &q?ик;Центр організації дорожнього руху&q?ї ;) № 199-к, її було звільнено з посади начальника планово-економічного відділу даного підприємства. Підставою для звільнення вказано п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції». Але на думку позивачки її звільнення відбулося протиправно, з грубим порушенням трудових прав. У період з 03.01.2012 р. по 08.11.2017 р. вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 6 років. Після виходу на роботу відповідачем 04 грудня 2017 року було вручено їй персональне попередження з посиланням на Закон України від 04.04.2011 року № 3206-ІУ «Про засади запобігання і протидії корупції», за змістом якого останній повідомлялось, що у зв'язку з її виходом на роботу у неї виник конфлікт інтересів з її чоловіком, в якого вона перебуває у прямому підпорядкуванні. Позивачці було запропоновано два варіанти: звільнитись з посади за угодою сторін чи перевестись на вакантну посаду провідного бухгалтера. Однак, посилання відповідача на Закон України від 04.04.2011 року № 3206-ІУ «Про засади запобігання і протидії корупції» є недоречним, оскільки він втратив чинність. Крім того, у ситуації з позивачкою був відсутній конфлікт інтересів, у зв'язку з тим, що вона перебуває у прямому підпорядкуванні її чоловіка, оскільки їх сімейні відносини не породжують будь-якого інтересу, пов'язаного із її службовою діяльністю, а тому відповідачем при її звільненні невірно застосовано положення п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції». Разом з тим, враховуючи ст. 27 цього Закону, обмеження спільної роботи близьких осіб не поширюється на позивачку. Посилаючись на викладене, просила поновити її на посаді начальника планово-економічного відділу КП «Київдорсервіс»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 85 240, 08 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня2018 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладенх в ній.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконого звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України &qu01;Про запобігання корупції&quor; пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об»єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 3 цього Закону, суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку; 3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обовязків, або спеціально уповноважені на виконання таких обовязків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 28 Закону України &q?ав;Про запобігання корупції&qu0.; визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Водночас частинами 3, 4 цієї ж статті Закону визначено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення /ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу. Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивачку ОСОБА_3 12 листопада 2007 року призначено на посаду начальника планово-економічного відділу Комунального підприємства «Київдорсервіс».

ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15.09.2007 року.

З 03 січня 2012 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

08 лютого 2012 року на посаду головного економіста Комунального підприємства «Київдорсервіс» було призначено чоловіка позивачки, ОСОБА_4, що підтверджується наказом від 08.02.2012 року № 19-к.

На підставі рішення Київської міської ради від 23 березня 2017 року № 21/2243 «Про перейменування комунального підприємства «Київдорсервіс» 23 січня 2018 року комунальне підприємство «Київдорсервіс» перейменоване у комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху».

Відповідно до Посадової інструкції головного економіста, затвердженої Першим заступником директора з фінансових питань КП «Київдорсервіс», начальник планово-економічного відділу підпорядковується безпосередньо головному економісту.

З матеріалів справи слідує, що позивачка та її чоловік ОСОБА_4 є посадовими особами комунального підприємства і на них розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції».

Встановлено, що 08 листопада 2017 року ОСОБА_3 вийшла з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.

Цього ж дня, її чоловік ОСОБА_4написав на ім'я директора Комунального підприємства «Київдорсервіс» службову записку, в якій повідомив про те, що з виходом на роботу у його дружини виник конфлікт інтересів, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим просив посприяти у вирішенні питання щодо переведення його дружини на іншу посаду.

Статтею 29 Закону України &qu н;Про запобігання корупції&qu0-; визначено заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів.

Частиною 1 даної статті унормовано, що зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.

04 грудня 2017 року відповідачем було вручено позивачці ОСОБА_3 персональне попередження, відповідно до якого останній повідомлялося, що у зв'язку з її виходом на роботу, у неї виник конфлікт інтересів з її чоловіком ОСОБА_4, в якого вона перебуває у прямому підпорядкуванні. Позивачці було запропоновано два варіанти вирішення даної ситуації: звільнитись з посади за угодою сторін чи перевестись на вакантну посаду провідного бухгалтера бухгалтерії. Про прийняте рішення пропонувалося позивачці повідомити адміністрацію відповідача в строк до 08.12.2017 р.

У встановлений термін позивачка не повідомила керівництво підприємства про прийняте нею рішення.

08 грудня 2017 року наказом КП «Київдорсервіс» (правонаступником якого є КП &quро;Центр організації дорожнього руху&qule;) № 199-к позивачку було звільнено з посади начальника планово-економічного відділу даного підприємства. Підставою для звільнення вказано п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції».

За правилом ст. 25-1 КЗпП України власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.

Згідно з ч.2 ст.34 Закону України &q? з;Про запобігання корупції&q?вн; звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Враховуючи, що врегулювати наявний постійний конфлікт інтересів позивачки та її чоловіка в іншій спосіб - шляхом усунення позивачки від виконання завдання, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеженні її доступу до інформації, перегляду обсягу її повноважень та функцій, Підприємство не має можливості, а також відсутність згоди позивачки на переведення на іншу роботу, відповідач обгрунтовано звільнив позивачку із займаної посади.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для поновлення позивачки на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому обґрунтовано відмовив у позові ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги про те, що у позивачки відсутній конфлікт інтересів із своїм чоловіком ОСОБА_4, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки спростовуються матеріалами справи та здобутими під час розгляду даної справи доказами, зокрема, Посадовою інструкцією головного економіста та Посадовою інструкцією начальника планово-економічного відділу, з яких вбачається, що начальник планово-економічного відділу безпосередньо підпорядковується головному економісту. (а.с. 45-51).

Начальник планово-економічного відділу відповідно до розділу ІІІ посадової інструкції вносить на розгляд головного економіста пропозиції щодо вдосконалення виробничо-господарської та фінансово-господарської діяльності підприємства; встановлює за погодженням з головним економістом службові обов»язки для підпорядкованих йому працівників; вносить на розгляд за погодженням з головним економістом пропозиції щодо: призначення, переведення та звільнення працівників відділу; заохочення працівників відділу, які відзначилися; притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності працівників відділу, які порушили виробничу та трудову дисципліну.

Таким чином, позивачка знаходиться у прямому підпорядкуванні головного економіста ОСОБА_4, є його дружиною, при вирішенні вказаних виробничих питань між ними існує конфлікт інтересів.

Частиною 5 ст. 28 Закону України &quo=;Про запобігання корупції&qu"П; визначено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів,вона зобов'язана звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачка, у відповідності з вимогами ч.5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції&quдо територіального органу Національного агентства за роз'ясненнямищодо наявності в неї конфлікту інтересів.

Щодо посиланнь в апеляційній скарзі на те, що переведення позивачки на посаду провідного бухгалтера бухгалтерії підприємства є істотною зміною умов праці в частині розміру оплати праці, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що 08 грудня 2017 р. позивачка подала до канцелярії підприємства службову записку на ім»я директора КП «Київдорсервіс», у якій вона просила продовжити термін попередження, мотивуючи це тим, що запропонована вакантна посада провідного бухгалтера спричиняє зміну істотних умов праці, а про зміну істотних умов праці працівник повинен бути попереджений не пізніше, ніж за два місяці.

За правилом ст. 32 КЗП України узв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних их умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Разом з тим, відповідач не проводив змін в організації виробництва і праці та не змінював істотні умови праці, а лише виконував вимоги Закону України «Про запобігання корупції» в частині врегулювання конфлікту інтересів, який виник між позивачкою та її чоловіком.

Крім того, Закон України «Про запобігання корупції» встановлює стислі строки для врегулювання конфлікту інтересів - протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів, а тому обов'язок власника щодо попередження працівника не пізніше, ніж за два місяці в даному випадку не застосовуються.

Позивачка 08 листопада 2017 року вийшла з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, і цього ж дня її чоловік, ОСОБА_4, написав на ім'я директора Комунального підприємства «Київдорсервіс» службову записку, в якій просив посприяти у вирішенні питання щодо переведення його дружини на іншу посаду в зв»язку з конфліктом інтересів.

Позивачці ОСОБА_3 було відомо про наявний конфлікт інтереів, проте станом на 07 грудня 2017 року нею не було надано свого рішення щодо врегулювання цього конфлікту.

За таких обставин, відповідачем було обґрунтовано прийнято рішення про звільнення позивачки з роботи.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, викладених в п. 18 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

З матеріалів справи слідує, що підставою для звільнення позивачки є перебування всупереч вимогам Закону України &qu1.;Про запобігання корупції&qulo; у прямому підпорядкуванні у близької особи, передбачене п.4 ч.1 ст. 41 КЗпП України, разом з тим відповідачем в наказі про звільнення помилково вказані підстави звільнення, передбачені п.9 ст. 36 КЗпП України, - з підстав, передбачених іншими законами.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині формулювання причин звільнення слід змінити та зазначити, що ОСОБА_3 звільнена з посади начальника планово-економічного відділу КП «Центр організації дорожнього руху» на підставі п.4 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

В решті рішення суду відповідає вимогами матеріального та процесуального права й не може бути скасовано з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність обґрунтованого рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року змінити в частині формулювання причин звільнення.

Зазначити, що ОСОБА_3 звільнена з посади начальника планово-економічного відділу КП «Центр організації дорожнього руху» на підставі ч.4 ст. 41 КЗпП України.

В решті рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2018 р.

Головуючий:

Судді: