Ухвала суду № 74776460, 12.06.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28692/18-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Чепізі Є. І.,

за участю сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_2, захисника Земницького Д. П., прокурора Єрмоленка Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Левкова В. А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12018000000000349 ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

11.06.2018 Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України підполковник поліції Левков В.А. звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Єрмоленко Д.Д., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12018000000000349 ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018000000000349 від 10.06.2018 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

ОСОБА_2 спеціальний жетон № 0102910, перебуваючи, відповідно до наказу Національної поліції України № 628 о/с від 15.08.2017, на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів, виявлених ДКР) управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України (ідентифікаційний код юридичної особи 40108578), зареєстрованого за адресою: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, будучи службовою особою всупереч інтересам служби, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, використовуючи при цьому своє службове становище, в період часу з 21 грудня 2017 по 06 червня 2018 року привласнив, розтратив чуже майно в особливо великих розмірах, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем при наступних обставинах.

Так, 06.09.2017 ОСОБА_2, відповідно до постанови тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Бабака Д.М. включений до складу групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016140040002434 від 21.07.2016.

21.12.2017 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140040002434 від 21.07.2016 за адресою АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_7, ОСОБА_2 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва проведено обшук під час якого, окрім інших предметів які були відшукані та вилучені, виявлено та у подальшому вилучено 71032 доларів США, 3700 ОСОБА_1, 148939 гривень, 100 Канадських доларів, які останній в подальшому зберігав у службовому сейфі за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим, після проведення обшуку, а саме 21.12.2017 приблизно о 16.00 годині, більш точного часу встановити не представилось можливим, ОСОБА_2 повернувся до свого службового кабінету за адресою: АДРЕСА_2 та поклав вилучені грошові кошти до службового сейфу.

Крім цього, з 06.06.2018 року ОСОБА_2 на робочому місці до моменту затримання, а саме 10.06.2018, не знаходився та про своє місце знаходження нікому не повідомляв. У зв'язку з цим виникла необхідність перевірити наявність вилучених під час обшуку ОСОБА_2 грошових коштів з метою подальшого передання на відповідальне зберігання до фінансової установи відповідно до наказу Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки, Верховного Суду, Державної судової адміністрації № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010. В подальшому під час перевірки було встановлено відсутність грошових коштів у службовому сейфі за адресою: АДРЕСА_2, в який ОСОБА_2 поклав останні.

Таким чином у період з 21 грудня 2017 року до 06 червня 2018 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не представилось за можливе ОСОБА_2, маючи вільний доступ до вилучених вищевказаних грошових коштів та можливість безперешкодно ними розпоряджатись, переслідуючи корисливу мету, присвоїв та розтратив чуже майно в особливо великих розмірах, яке перебувало у його віданні, а саме 71032 доларів США (згідно курсу НБУ на 06.06.2018 року 1858197 гривень 12 копійок), 3700 ОСОБА_1 (згідно курсу НБУ на 06.06.2018 року 112998 гривень), 148939 гривень, 100 Канадських доларів (згідно курсу НБУ на 06.06.2018 року 2014 гривень 60 копійок), на загальну суму згідно курсу НБУ на 06.06.2018 року 2122148 гривень 72 копійок, які використав на власний розсуд.

В подальшому 10.06.2018 у о 16 годині 40 хвилин, за адресою: АДРЕСА_3, працівниками поліції в порядку ст. 207 КПК України був затриманий ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні вищеописаного злочину.

Разом з цим під час затримання у ОСОБА_2 було знайдено грошові кошти у сумі 52472 доларів США, 2400 ОСОБА_1, 49424 гривень, 100 Канадських доларів.

Таким чином ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у привласненні, розтраті чужого майна в особливо великих розмірах, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчинені злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 12.06.2018 о 09-10 год.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, враховуючи при цьому наявність ризиків, які передбачені у п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані обставини на думку слідчого виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання. Захисник вказав на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.

11.06.2018 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець в смт. Поліське, Київської обл., громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4, повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2018 за № 12018000000000349.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: протоколом обшуку від 21.12.2018 за адресою АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_7; протоколом огляду місця події від 10.06.2018 за адресою: АДРЕСА_3; доповідними записками від 06.06.2018; актом комісійного відкриття сейфу від 06.06.2018; актами про відсутність на роботі від 06.06.2018; актами про відсутність на роботі від 07.06.2018; іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

При дослідженні особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_2 характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, має вищу освіту, визначене місце проживання.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

Так, наявність ризику переховування від органів досудового слідства і суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_2 06.06.2018 року розуміючи про його діяння було розкрите не пішов на зустріч досудового слідства та самовільно покинув своє робоче місце вимкнув власні мобільні телефони та покинув м. Київ з ціллю переховування. У подальшому продовжуючи переховуючись досудове слідство він неодноразово змінював свої мобільні телефони та міста свого перебування.

Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий суддя вважає обґрунтованим з огляду на те, що ОСОБА_2 станом на 11.06.2018 року перебуваючи на посаді старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України має доступ до службових приміщень де зберігаються речові докази, матеріали кримінального провадження, тощо.

Стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, також обґрунтовується тим, що ОСОБА_2 перебуває на посаді старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України та доведено, що останній підтримує тісні стосунки з керівництвом та колегами вказаного управління, що свідчить про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої зв'язки для незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, дані, які характеризують останнього, як особу, суспільний інтерес, вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки, сімейний стан, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, майновий стан та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та переховуватись від органів досудового слідства і суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 528 600 грн. (п'ятсот двадцять вісім шістсот грн.) 00 коп. з покладенням обов'язків передбачених ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків, та як з урахуванням вказаних обставин, розмір застави на якому наполягав орган досудового розслідування є надмірно обтяжливим та таким, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08.08.2018 включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000349.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 528 600 грн. (п'ятсот двадцять вісім шістсот грн.) 00 коп., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_2 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування у даному кримінальному провадженню з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві:

р/р 373 180 051 120 89;

МФО (код банку) 820172;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 08.08.2018 включно.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_2 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова