Ухвала суду № 74776086, 07.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

"07" червня 2018 р.

м. Київ

справа № 755/8532/18

провадження № 2/755/4239/18

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, по позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської РДА, про визнання права на проживання та користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської РДА, про визнання права на проживання та користування квартирою.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом про визнання права користування спірною квартирою, що є неприватизованою, та, відповідно, перебуває у комунальній власності, зміст позовної заяви та долучені до матеріалів позовної заяви копії документів мають містити дані щодо належності позивача та її неповнолітньої дитини до членів сім'ї наймачів спірної квартири, тобто відповідачів, оскільки ч. 2 ст. 64 ЖК України відносить до членів сім'ї наймача, які мають право на користування неприватизованою квартирою, - дружину наймача, їхніх дітей і батьків наймача. Таким чином, позивачем має бути надано суду докази її належності до членів сім'ї відповідачів (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, яке б містило дані про родинні відносини із відповідачами тощо).

Крім того, звертаючись до суду також і в інтересах своєї неповнолітньої дитини, позивачем не зазначено, що вона діє від свого імені та в інтересах своєї неповнолітньої дитини.

Крім того, зміст позовної заяви містить обставини щодо проживання у спірній квартирі «Києнко Ірини Вікторівни», однак позивачем не визначено процесуальний статус даної особи в розрізі досліджуваного предмету спору.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року становить 1 762,00 грн.

Згідно із роз'ясненнями п. 26 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, до останньої долучено копію платіжного доручення № Р24А405817625А22842 від 19.04.2018 року про сплату ОСОБА_4судового збору у розмірі 704,80 грн.

Разом з тим, фотокопія платіжного доручення № Р24А405817625А22842 не є належним доказом на підтвердження сплати позивачем судового збору.

Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2018 року по справі № 755/6187/18 на підставі заяви позивача ОСОБА_1 останній було повернуто судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., сплачений ОСОБА_4 у справі № 755/6187/18 за позовом ОСОБА_5 відповідно до квитанції № Р24А405817625А22842 від 19.04.2018 на рахунок отримувача УДК служби України в Дніпровському районі - 31216206700005, банк отримувача - 820019 ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача - 38012871.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви доказів належної оплати судового збору (оригіналу квитанції чи оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору), позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської РДА, про визнання права на проживання та користування квартирою- залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: В.І. Галаган