Постанова № 74775100, 01.06.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/659/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники процесу:

позивач – ПАТ «Приватбанк»; представник позивача – ОСОБА_3;

відповідач – ОСОБА_4;

представник відповідача в суді апеляційної інстанції – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - :

в с т а н о в и в :

23.05.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором кредиту у сумі 84200 гривень 50 копійок та судові витрати.

Обґрунтовуючи вимоги, банк посилається, що згідно до укладеного договору № б/н від 30.07.2007 року, ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_4 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_4 належним чином договір не виконував, у зв’язку з чим станом на 30.04.2017 року має заборгованість у сумі 84200 гривень 50 копійок, яка складається із : 6061 гривні 22 копійки – заборгованості за кредитом; 70566 гривень 20 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3325 гривень 44 копійки – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 гривень – штраф (фіксована частина) та 3997 гривень 64 копійки – штраф (процентна складова).

Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту у сумі 84200 гривень 50 копійок та судові витрати у розмірі 1600 гривень.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року позовні вимоги ПАТ «Приватбанк» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 84200 (вісімдесят чотири тисячі двісті) гривень 50 копійок, з яких: 6061 (шість тисяч шістдесят одна) гривня 22 копійки – заборгованість за кредитом; 70566 (сімдесят тисяч п’ятсот шістдесят шість) гривень 20 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3325 (три тисячі триста двадцять п’ять) гривень 44 копійки – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 (двісті п’ятдесят) гривень – штраф (фіксована частина) та 3997 (три тисячі дев’ятсот дев’яносто сім) гривень 64 копійки – штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Він вважає, що рішення суду ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. ОСОБА_4 зазначає, що в судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк» пояснив, що кредитна картка № 4149437708655558, видана на підставі договору б/н від 30.07.2007 року за картковим рахунком № SAMDN40000015192527 і дана карта невід`ємно пов`язана з карткою № 4149605353099450. В зв`язку із такими поясненнями представників банку, суд за клопотання ОСОБА_4 зобов`язав банк надати в судове засідання договір або заяву, які б вказували, що кредитна картка за № 4149437708655558 і кредитна картка № 4149605353099450 мають один спільний картковий рахунок № SAMDN40000015192527. Представником банку було надано тільки заяву б/н від 30.07.2007 року, за якою ОСОБА_4 була видана тільки кредитна картка № 4149605353099450 з рахунком № SAMDN40000015192527. Будь яких підтверджуючих письмових доказів тому, яким чином кредитна картка за № 4149437708655558 і кредитна картка за № 4149605353099450 пов`язані між собою і мають один спільний рахунок № SAMDN40000015192527, представником банку не надано, адже дані картки видавалися з різницею майже в 4 роки, одна в 2007 році, а друга в 2011 році. Також ОСОБА_4 зазначає, що його представником в суді першої інстанції, було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, але суд обґрунтував строк позовної давності в межах трьох років, та ніяким чином не вказав на існування спеціального строку позовної давності. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається, що відповідно наданого банком розрахунку заборгованості за банківським кредитом до договору від 30.07. 2007 року останній платіж по погашенню кредиту відбувся 28.08. 2014 року, а строк дії банківської картки № 4149605353099450 закінчився 07. 2015 року. Банк до суду з позовом звернувся лише 29.05. 2017 року. ОСОБА_4 вказує, що крім кредитних коштів та відсотків за користування коштами, з нього стягнуто 3325 грн.44 коп. заборгованості за пенею та штраф 250 грн. - фіксована сума та 3997 грн. 64 коп. – процентна складова. Він вважає, що до вимог про стягнення штрафу та пені також мають бути застосовані строки позовної давності. Тому ОСОБА_4 просить рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін, які з’явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог та наявної заборгованості відповідача перед банком, посилаючись, що на підставі кредитного договору, а саме анкети – заяви, яка є договором при’єднання, відповідач погодився на умови та правила надання банківських послуг. Тому згідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та у строки, визначенні у зобов’язанні. Відповідачем було допущено порушення умов виконання, взятих на себе зобов’язань та неналежне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 30.07. 2017 року виникла заборгованість в розмірі 84200 грн. 50 коп., яка складається із : 6061 гривні 22 коп. – заборгованості за кредитом; 70566 гривень 20 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3325 гривень 44 копійки – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 гривень – штраф (фіксована частина) та 3997 гривень 64 копійки – штраф (процентна складова).

Щодо застосування строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії картки вказано на лицевій стороні картки, та картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Судом встановлено, що картка діяла до останнього дня липня 2015 року, тому строк повернення кредиту в повному обсязі сплив 31.07. 2015 року.

Банк звернувся в суд з позовом 15.05. 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та повністю їх задовольнив, стягнувши на користь банку заборгованість з відповідача згідно наданого банком розрахунку, оскільки ні відповідач , ні його представник не надали іншого розрахунку заборгованості, заперечуючи , та не визначаючи позовні вимоги банку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно до укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк» договору б/н від 30.07.2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ч. 1 ст. 634 ЦК України, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений кредитний договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

Із наявних матеріалів справи вбачається, що з доданих до позову документів, у справі міститься анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто, сторонами був укладений договір приєднання, який, у даному випадку має певну стандартну форму анкети-заяви.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач ОСОБА_4 був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані у письмовому вигляді. Про те , що відповідач ОСОБА_4 ознайомлений з Умовами та Правилами, він підтвердив своїм підписом факт отримання інформації про умови кредитування в Приватбанку та його місцезнаходження, про що свідчить додана до матеріалів справи копія відповідної заяви та її оригінал, досліджений судом першої інстанції в судовому засіданні.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно вказаної заяви-анкети, ОСОБА_4 зобов’язався виконувати вимоги Умови та Правила надання банківських послуг, а також не заперечував проти інформування його про стан його платіжної картки за допомогою e-mail або SMS та погодився з тим, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.

Згідно п. 9.12 ОСОБА_5 з Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з часу підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про зупинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Також як зазначено в п. 6.4 Умов і Правил надання банківських послуг, у разі незгоди зі змінами правил чи тарифів обов’язок клієнта пред’явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.

Відповідно до п. 3.2 та п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції що, відповідач ОСОБА_4, підписавши анкету-заяву (кредитний договір), яка є договором приєднання, погодився на Умови та Правила надання банківських послуг, а тому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги твердження представника відповідача щодо нерозуміння відповідачем зміни ліміту та закінчення строку кредитного договору.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку, які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у строк, визначений у зобов’язанні.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_4 кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 30.07.2007 року, станом на 30.04.2017 року відповідач ОСОБА_4 у зв’язку з невиконанням належним чином зобов’язань за кредитним договором, має заборгованість у сумі 84200 гривень 50 копійок, яка складається із: 6061 гривні 22 коп. – заборгованості за кредитом; 70566 гривень 20 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3325 гривень 44 копійки – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 гривень – штраф (фіксована частина) та 3997 гривень 64 копійки – штраф (процентна складова).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення доводів апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_4 повністю сплатив банку кошти 19.04. 2013 року в розмірі 8200 грн. та не має заборгованості перед банком, так як його доводи спростовуються даними банку щодо рахунку коштів, де відповідач зняв після повернення кошти 28.04. 2013 року у сумі 7994, 77 грн. , які вчасно не повернув, тому виникла значна сума заборгованості станом на час звернення до суду в травні 2017 року.

Також відповідач ОСОБА_4, посилаючись, що більше не користувався карткою , та здав карту у Вільшанське відділення ПАТ КБ»Приватбанк», не надав суду доказів, що розірвав договір та не підтвердив належним чином, що дійсно повернув картку банку, і не користувався нею після квітня 2013 року, тоді коли строк дії картки закінчувався в липні 2015 року. Отже, безпідставними є доводи відповідача, що він не отримував іншу картку та картки, пов’язані між собою, так як відповідачем не оформлявся кредитний договір, а ним не подавались банку заяви на видачу кредитної картки № 4149437708655558.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви представника відповідача про застосування при вирішенні даного спору строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Суд першої інстанції правильно послався в рішенні, що даний кредитний договір має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. В загальноприйнятих договорах, умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж, визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно до даного договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Суд першої інстанції встановив, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею в межах строку дії картки.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вказано у правових позиціях ВСУ щодо строку виконання зобов’язань по кредитах, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, висловлених, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, строк дії отриманої відповідачем ОСОБА_4 картки був встановлений до останнього дня липня місяця 2015 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі сплив 31.07.2015 року, а позивач звернувся до суду з позовом 15.05.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, що вірно встановив суд першої інстанції , тому з даним висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення доводів апеляційної скарги, оскільки доводи є безпідставними та необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем умов кредитного договору та наявної заборгованості перед банком, так як відповідачем не підтверджено, що після сплати коштів 19.04. 2013 року на картковий рахунок № SAMDN40000015192527 та внесення суми в розмірі 8200 грн., він повторно не отримував кошти з банку, які вчасно не повернув, що вбачається із наданої банком виписки по руху коштів даного карткового рахунку.

Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги щодо застосування строку позовної давності та відмови у задоволенні вимог банку у зв’язку із пропуском банком строку звернення в суд, оскільки, як вбачається із вказаного вище в постанові, банк не пропустив трирічного строку звернення з позовом до суду.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що з вищевикладеного не вбачається, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушень норм матеріального чи процесуального права та залишив не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апелянта не є суттєвими, носять суб’єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 35, 258,268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно – процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

ОСОБА_6

Повний текст постанови виготовлений 12 .06.2018 року.