Ухвала суду № 74774742, 31.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3407/18

Провадження № 4-с/711/45/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

за участю представника

скаржника за довіреністю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_2, поданої представником за довіреністю ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та зобов»язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Скаржник ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та зобов»язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що 05.01.2018р. ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з метою вчинення нотаріальних дій, проте, при перевірці було встановлено, що вона має обтяження на все її майно.

30.01.2018р. до Оболонського райвідділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві направлено заяву про скасування арешту, накладеного постановою державного виконавця райвідділу ДВС Мінського рай управління юстиції №205/9 від 20.04.2004р. на все майно ОСОБА_2

Листом Оболонського райвідділу ДВС від 23.03.2018р. ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту; про те, що матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням термінів зберігання та запропоновано звернутися до суду за захистом порушеного права.

20.04.2018р. ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Оболонського райвідділу ДВС про зобов»язання вчинити певні дії у зв»язку з необхідністю розгляду вказаних позовних вимог в місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.

Із витребуваних адмінсудом матеріалів встановлено, що рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто борг на суму 18629грн. та видано виконавчий лист №2-1117 від 02.04.2002р.

Постановою державного виконавця Оболонського райвідділу ДВС Ходорича О.М. від 20.04.2004р. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2

Посилаючись на ст.ст. 447, 448, 449, 451 ЦПК України, ст. 74 ч.1 ЗУ «Про виконавче провадження», скаржник просить суд, - визнати дії державного виконавця Оболонського райвідділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ходорича О.М. неправомірними; зобов»язати Оболонський райвідділ ДВС зняти арешт та заборону відчуження зі всього майна, що належить ОСОБА_2; зобов»язати Оболонський райвідділ ДВС виключити об»єкт обтяження (все нерухоме майно) з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1395038.

В судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з»явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 доводи скарги підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання представник Оболонського райвідділу ДВС міста Києва ГТУЮ, у м. Києві не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи за скаргою №711/3407/18, цивільної справи №2ц-1117/2001, та докази в їх сукупності, суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення за таких підстав:

встановлено, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16.08.2001р. рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 15.06.2001р. (справа №2-1117/2001) змінено, зменшено суму, що підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 до 18629грн. (а.с.181).

За зверненням ОСОБА_5 від 01.04.2002р. (а.с.206) Придніпровським райсудом м. Черкаси видано виконавчий лист (а.с.207).

З ксерокопії постанови від 20.04.2004р., яка надана скаржником у додатку до скарги, але належним чином не посвідчена, вбачається, що постанова винесена державним виконавцем Оболонського райвідділу ДВС від 20.04.2004р. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1117, що виданий Придніпровським райсудом 02.02.2002р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 боргу в розмірі 18629грн. Також, цією ж постановою державного виконавця накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, 1968р. народження і заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2

Крім того, встановлено, що ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 25.08.1999р. для забезпечення позову ОСОБА_5, накладено арешт на павільйон, розміщений по пров. Фрунзе-Грузевича в м. Черкаси, що за даними Черкаського ДПІ, рахується за ОСОБА_2, а також на устаткування, інвентар, готівкові гроші в касі цього торгівельного павільйону (а.с.10). Вказане судове рішення 25.08.1999р. направлено для виконання до ДВС Придніпровського району (а.с.11).

Слід зазначити, що матеріали справи №2-1117/20001 не містять інформації про виконання виконавчого листа, як і відсутні дані про скасування ухвали від 25.08.1999р. про забезпечення позову.

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо суб»єкта від 05.01.2018р. за номером обтяження 1395038 міститься запис про реєстрацію обтяження - 20.10.2004р. на підставі постанови 205/9 20.04.2004р. районним відділом ДВС Мінського райуправління юстиції, об»єкт обтяження - невизначене майно ОСОБА_2

На звернення представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 від 30.01.2018р. до Оболонського райвідділу ДВС міста Києва про скасування арешту, накладеного постановою ДВС №205/9 від 20.04.2004р., - 23.03.2018р. дана відповідь державним виконавцем Оболонського райвідділу ДВС про те, що перевіркою наявних журналів реєстрації виконавчих проваджень, переданих державним виконавцем та згідно відомостей, які містяться в АСВП встановлено, що виконавче провадження в межах якого виносилась постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_2 за вказаним номером на виконанні у відділі відсутня, а тому підстав для зняття арешту немає. Крім того, державним виконавцем надані роз»яснення законодавства щодо терміну зберігання виконавчих проваджень.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999р., що діяла на час винесення постанови від 20.04.2004р.).

Статтею 5 цього Закону в редакції на час виниклих правовідносин і діяла до 15.10.2016р., визначались права і обов»язки державного виконавця. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, в т.ч. накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Випадки закінчення виконавчого провадження визначені у статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в ред. від 21.04.1999р., чинній на час виниклих правовідносин і діяла до 15.10.2016р. Відповідно до ст. 38 цього Закону в редакції, що діяла до 15.10.2016р., у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Як зазначено у статті 55 ЗУ в редакції, що діяла до 15.10.2016р., в т.ч. на час виниклих правовідносин, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Отже, як на думку суду, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника, шляхом винесення відповідної постанови.

Крім того, статтею 59 ЗУ від 21.04.1999р. передбачені норми щодо звільнення майна з-під арешту.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р., яка діє з 05.10.2016р.).

Статтею 18 цього ЗУ визначені права і обов»язки державних виконавців. Зокрема, передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи обов»язки, які повинен виконувати державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження, він зобов»язаний дотримуватись Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тощо.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. із змінами).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Отже, за результатами розгляду скарги, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що дії державного виконавця Оболонського райвідділу ДВС Ходорича О.М. є неправомірними. Крім того, відсутні підстави для задоволення вимог і в частині зобов»язання Оболонського райвідділу ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві вчиняти дії щодо зняття арешту з майна, належного ОСОБА_2 та виключення об»єкту обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Так, ні скаржником, ні його представником не доведено факту погашення заборгованості боржником ОСОБА_2 перед стягувачем ОСОБА_5 за судовим рішенням від 16.08.2001р., незважаючи на такі твердження представника скаржника, викладені ним в судовому засіданні. Також, є діючою на час розгляду скарги ухвала Придніпровського райсуду м. Черкаси від 25.08.1999р. про забезпечення позову по справі №2-1117/2001р.

На думку суду, є безпідставними посилання скаржника та його представника на те, що у листі Оболонського райвідділу ДВС зазначено про те, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 знищене за закінченням терміну зберігання, а тому відпала необхідність у накладеному арешті на майно боржника і державний виконавець не виконав вимоги законодавства щодо зняття такого арешту. Так, у листі від 23.03.2018р. зазначено лише про факт відсутності по даними реєстрації виконавчих проваджень виконавчого провадження, за яким виносилась постанова №205/9 від 20.04.2004р. і, відповідно такі обставини не свідчать про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що п. 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, що затверджені наказом МЮУ 25.12.2008 N 2274/5, передбачено, що завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Наприклад, виконавчі провадження з трирічним строком зберігання, завершені у 2009 році, можуть включатися в акт, що буде складений не раніше 1 січня 2013 року. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Крім того, Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, що затверджені наказом МЮУ 07.06.2017 № 1829/5, визначено, що передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акта про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду (розділ ХІ).

Отже, судом під час розгляду даної справи не встановлено обставин, за яких слід вважати закінченим/завершеним виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 про стягнення боргу на користь ОСОБА_5 (виконавчий лист №2-1117/2001) та таким, що воно знищене.

Також, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 24.11.2014 № 1970/5, передбачено положення щодо можливості відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження (розділ ХІУ).

Зокрема, ОСОБА_2 вправі звернутися до органів ДВС із заявою, в якій зазначити, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження, поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення. До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть додаватися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

Таким чином, при відновленні втраченого виконавчого провадження та доведеності обставин про те, що заборгованість за судовим рішенням ОСОБА_2 погашена, про що стверджує представник скаржника, відновлене виконавче провадження підлягає до виконання і, відповідно державний виконавець повинен буде виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження», в т.ч. вчинити дії та прийняти рішення щодо зняття арешту з майна боржника.

На підставі викладеного, та керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 77, 447-452, 259 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_2, поданої представником за довіреністю ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та зобов»язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 15-ти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 13 червня 2018р. (з врахуванням днів перебування у відрядженні).

Головуючий: С. М. Позарецька