Ухвала суду № 74774394, 18.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Харків

справа № 638/1892/16-ц

провадження № 22ц/790/2953/18

Апеляційний суд Харківської області в складі судді Бурлака І.В., перевіривши відповідність вимогам закону апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 березня 2018 року в складі судді Хайкіна В.М. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої неправомірними рішеннями, діями і тривалою неправомірною бездіяльністю посадових осіб,

в с т а н о в и в:

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

На вказане рішення суду 12 квітня 2018 року Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року справу повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року виправлено описку в рішенні суду.

Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 03 травня 2018 року.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2018 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без руху та апелянту надано строк 10 днів для сплати судового збору в розмірі 4932,90 грн. з дня отримання копії цієї ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи копію вказаної ухвали Державна казначейська служба України отримала 14 травня 2018 року (а.с.223, 235), проте апелянтом вказані недоліки до теперішнього часу не усунуто.

Будь-яких клопотань, пов’язаних з апеляційною скаргою або квитанції про сплату судового збору від Державної казначейської служби України до суду апеляційної інстанції не надходило.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія ОСОБА_2 проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов’язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов’язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов’язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов’язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права зобов’язує апелянта, самостійно цікавитися перебігом розгляду його скарги в суді апеляційної інстанції. Тривала відсутність такого інтересу з боку апелянта свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та зловживання правом на апеляцію.

Частиною 2 статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне визнати апеляційну скаргу Державної казначейської служби України неподаною та повернути її апелянту, а справу направити до суду першої інстанції.

Апелянту роз’яснюється, що відповідно до ч.2 ст.357, ч.7 ст.185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення (а саме, в разі сплати судового збору в розмірі 4932,90 грн. та поданням апеляційної скарги в передбаченому законом порядку).

Керуючись ч.3 ст.185, ст.357 ЦПК України суддя

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 березня 2018 року в складі судді Хайкіна В.М. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої неправомірними рішеннями, діями і тривалою неправомірною бездіяльністю посадових осіб вважати неподаною та повернути апелянту, а справу направити до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Суддя