Постанова № 74774331, 13.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/2291/17 Головуючий суддя І інстанції Горбунова Я. М.

Провадження № 22-ц/790/2685/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача,

встановив :

17 лютого 2017 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся доМосковського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача.

В обґрунтування позову зазначав, що місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42016221040000116 за ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1.

Згідно відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, право власності на вказану квартиру 26.02.2007р. було зареєстроване за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності.

09.06.2016 р. ОСОБА_7 померла. З відміток, які є у актовому записі про смерть, а також в заяві ОСОБА_7 про видачу паспорта (форма №1), вбачається, що паспорт померлої не зданий.

У силу ч. 2 ст. 1220 ЦК України, в день смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина за її останнім місцем проживання у вищевказаній квартирі, в якій вона була зареєстрована та проживала одна, що підтверджується довідкою КП «Жилкомсервіс» від 18.11.2016 р.

З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 17.01.2017, наданих Третьою Харківською державною нотаріальною конторою щодо ОСОБА_7, вбачається відсутність заведених спадкових справ, виданих свідоцтв про право на спадщину, заповітів, спадкових договорів.

Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 11.10.2016 р., тобто до закінчення встановленого ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини спадкоємцями, на вказану квартиру видано свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_5.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що реєстрацію спадкової справи №1090/2016 та видачу вказаного свідоцтва державним нотаріусом здійснено за заявою ОСОБА_3 від 30.09.2016 р., особу якого встановлено за паспортом НОМЕР_8, виданим Дзержинським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 17.12.2008. При цьому, ОСОБА_3 до Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області 11.02.2015 подано заяву про втрату вказаного паспорта (ЖЕО №2831).

Видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а також державну реєстрацію права власності на квартиру нотаріусом здійснено на підставі пред'явлених невстановленими особами від імені ОСОБА_3, зокрема: свідоцтва про смерть ОСОБА_7 НОМЕР_6 від 12.04.2016, за змістом якого, остання померла начебто ІНФОРМАЦІЯ_2 р.; свідоцтва про народження ОСОБА_3 НОМЕР_7 від 18.09.2014, за змістом якого, ОСОБА_7 начебто є його матір'ю.

Однак, з листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.11.2016 вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_7 не видавалося. Свідоцтво про смерть НОМЕР_6 видане 13.09.2016 на ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3., а свідоцтво про народження НОМЕР_7, як повторний документ, - 13.09.2016 р. на ОСОБА_9

Крім цього, за змістом вказаного листа в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження №16 від 25.08.1981 р., складений Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якого, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Наведене вказує на використання втраченого паспорта ОСОБА_3 з метою незаконного заволодіння на його ім'я квартирою померлої

ОСОБА_7 шляхом надання державному нотаріусу завідомо підроблених документів про смерть та родинний зв'язок, на підставі яких видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

З урахуванням наведеного, в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7, містяться підроблені документи щодо підтвердження факту перебування ОСОБА_3 в родинних відносинах з померлою особою.

При цьому, згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. 15.11.2016 р. під реєстровим №3852 посвідчено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири. За змістом вказаного договору ОСОБА_3 продав зазначену квартиру ОСОБА_4 Згідно пункту 5 договору, продаж квартири вчинено за 559 948 грн.

У подальшому, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І.П. 10.02.2017 р. під реєстровим №290 посвідчено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, згідно якого, зазначену квартиру придбав ОСОБА_5

На підставі цього договору приватним нотаріусом 10.02.2016 р. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на згадану квартиру.

Разом з цим, на даний час існують підстави для визнання спадщини на квартиру АДРЕСА_1 відумерлою з підстав, передбачених ст.1277 ЦК України.

Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л. 14.04.2017 під реєстровим №323 посвідчено іпотечний договір, за змістом якого, ОСОБА_5 передав вищевказану квартиру в іпотеку ОСОБА_6

Крім цього, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 р. по справі №643/2291/17, у порядку забезпечення цивільного позову, на спірну квартиру накладено арешт. Ухвалою суду від 10.04.2017 р. виправлено описку та зазначено про накладення арешту на квартиру, яка на час винесення ухвали була зареєстрована за ОСОБА_5

Незважаючи на те, що відомості про обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.05.2017 р., спірний іпотечний договір від 14.04.2017 р. укладено після винесення судом ухвали про арешт майна, яка підлягала негайному виконанню.

Прокурор вважає, що є підстави вважати, що правочин, вчинений 15.11.2016 р., так само як і видача свідоцтва про право на спадщину, спрямовані на незаконне заволодіння спірною квартирою, і є такими, що порушують публічний порядок, тобто в силу ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним. Так як в силу ч.2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину судом недійсним не вимагається, вказана норма закону не позбавляє заінтересовану особу, якою прокурор вважає Харківську міську раду, права на звернення до суду з такою вимогою.

Наявність підстав для визнання судом недійсним вищевказаного свідоцтва вказує на підставність визнання недійсними в судовому порядку спірних договорів купівлі-продажу та іпотеки, відповідно до правил, встановлених для недійсних правочинів, а саме, підстав, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, внаслідок недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч.1, ч.3 ст. 203 ЦК України.

На час розгляду спору в суді не встановлено прийняття спадщини спадкоємцями протягом встановленого ч.1 ст. 1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тому існують підстави для визнання спадщини відумерлою, з підстав, передбачених ст. 1277 ЦК України. Оскільки, Харківська міська рада не є стороною спірних правочинів, то вимога про визнання недійсними цих договорів заявляється без вимоги про застосування наслідків недійсності угод (двостороння реституція), а заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

На підставі викладеного, Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в особі Харківської міської ради збільшивши позовні вимоги 09.06.2017 року, остаточно просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.10.2016 р. Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469), яким посвідчено, що на підставі ст.1261 ЦК України спадкоємцем майна (квартири АДРЕСА_1) ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р., є її син ОСОБА_3,

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15.11.2016 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. (реєстровий №3852), за змістом якого, ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1,

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 10.02.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І.П. (реєстровий №290), за змістом якого, ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1,

- визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений 14.04.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л. (реєстровий №323), за змістом якого, ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1,

- визнати спадщину, яка відкрилась 09.06.2016 р. після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та, у зв'язку з цим, визнати право власності на вказану квартиру, загальною площею 48,4 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м., за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради,

- витребувати квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_5 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Представник Харківської міської ради надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що Харківська міська рада повністю підтримує вимоги, заявлені у позові, та просить їх задовольнити з тих самих підстав, як вони зазначені у позові.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області проситьрішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. При цьому посилався на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з неповнотою з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм ст.ст.76-80, 89, 263-265 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на що підлягає скасуванню відповідно до ст.376 ЦПК України.

Вказує, що суд у мотивувальній частині рішення не навів мотивованої оцінки кожного аргументу прокурора щодо наявності підстав для задоволення позову, не зазначив мотивів, з яких вважав встановленою відсутність підстав для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та кожного зі спірних правочинів (ст. 1301, ч.1 ст.215, ч.ч.1,3 ст.203 ЦК України), а також мотивів незастосування вказаних норм права. Висновок суду про ненадання доказів наявності вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, не відповідає обставинам справи.

Зазначає, що нотаріусом 11.10.2016 року було видано на ім'я ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, як сину власника спірної квартири ОСОБА_7 Для підтвердження факту смерті ОСОБА_7 нотаріусу надано свідоцтво про смерть від 13.09.2016 НОМЕР_6, за змістом якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а для підтвердження родинного зв'язку з померлою - свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 18.09.2014 НОМЕР_7, за змістом якого ОСОБА_7 є його матір'ю. З наданих по справі доказів вбачається, що на час звернення невстановлених осіб від імені ОСОБА_3 30.09.2016 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, видачі на його ім'я відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.10.2016 та укладення договору купівлі-продажу від 15.11.2016 року, ОСОБА_3 11.02.2015 було подано заяву про втрату паспорта НОМЕР_8, за яким встановлювалась його особа під час вчинення вказаних юридично - значимих дій.

Вказав, що з наданого прокурором актового запису про смерть ОСОБА_7 вбачається, що остання померла 09.06.2016. З наведеного, а також з листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.11.2016 вбачається, що свідоцтво про смерть від 13.09.2016 НОМЕР_6 стосується не ОСОБА_7, а іншої померлої особи. Крім цього, з вказаного листа вбачається, що у свідоцтві про народження ОСОБА_3 Від 18.09.2014 НОМЕР_7, його матір'ю зазначено не ОСОБА_7, а іншу особу. Наведене у сукупності вказує на підроблення наданих нотаріусу свідоцтв про смерть ОСОБА_7 та про народження ОСОБА_3 з метою незаконного заволодіння спірною квартирою шляхом її оформлення на ім'я ОСОБА_3 та відчуження за договором купівлі-продажу від 15.11.2016 на користь ОСОБА_4

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

1) верховенство права;

2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов'язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідач ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про судове засідання. При цьому відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, апеляційним судом також неодноразово направлялися судові повістки на їх адресу, однак вони їх не отримали, і таку поведінку суд апеляційної інстанції розцінює, як зловживанням процесуальним правом. Вищевказане надає підстави, у контексті вищевказаних положень ст. 2 ЦПК України, виходячи з принципів верховенства права, пропорційності, недопустимості зловживанням правом, для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, - розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання недійсними спірних свідоцтва та правочинів, а надані прокурором докази не доводять, що відповідна квартира є відумерлою спадщиною. При цьому суд першої інстанції послався на п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України « 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якому зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, яка стосується правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимога рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є наступні:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

У статті 228 ЦК України вказані наступні правові ознаки та наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства:

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усуненні їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Вказана заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Порядок передачі відумерлої спадщини (нерухомого майна) до комунальної власності закріплений у статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 4.1.5 Положення про управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 листопада 2015 року №7/115, відповідно до якого Управління комунального майна та приватизації проводить передачу комунальним підприємствам, установам, організаціям об'єктів комунальної власності у господарське відання та оперативне управління, відповідно до рішень виконавчого комітету Харківської міської ради (щодо нерухомого майна) та з наступною державною реєстрацією права власності за громадою.

Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.387 ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, відповідно до змісту ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 11.10.2016 р. Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469), спадкоємцем майна (квартири АДРЕСА_1) ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р., є її син ОСОБА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченому 15.11.2016 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. (реєстровий №3852), ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Згідно до договору купівлі-продажу, посвідченому 10.02.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І.П. (реєстровий №290), ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до іпотечного договору, посвідченому 14.04.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л. (реєстровий №323), ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 як забезпечення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На підтвердження доводів прокурора надані документи, що спадкоємцем було підроблено документи, оскільки існують дані які про це свідчать. Суд першої інстанції всупереч положенням ст. 263 ЦПК України про законність та обґрунтованість рішення вважав, що для оцінки цих документів, які свідчать про заволодіння чужим майном, необхідні висновки суду лише в межах кримінального провадження.

Однак, при цьому суд не взяв до уваги, що позивачем по справі були надані інші документи, які належним чином підтверджують доводи позову про порушення публічного порядку при оформленні права власності на спадщину та, як наслідок цього, - укладення наступних договорів з порушенням положень ст.ст. 203, 215 ЦК України про законність правочину. При цьому за змістом роз'яснень, які були надані судам у п. 18 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України стосовно врахування вини при кваліфікації цивільного правопорушення за ст. 228 ЦК України, як правочин про набуття у власність в порядку спадкування, що порушує публічний порядок.

Так, видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а також державну реєстрацію права власності на квартиру нотаріусом здійснено на підставі пред'явлених невстановленими особами від імені ОСОБА_3, зокрема: свідоцтва про смерть ОСОБА_7 НОМЕР_6 від 12.04.2016, за змістом якого, остання померла начебто ІНФОРМАЦІЯ_2 р.; свідоцтва про народження ОСОБА_3 НОМЕР_7 від 18.09.2014, за змістом якого, ОСОБА_7 начебто є його матір'ю.

Однак, з листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.11.2016 вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_7 не видавалося. Свідоцтво про смерть НОМЕР_6 видане 13.09.2016 на ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3., а свідоцтво про народження НОМЕР_7, як повторний документ, - 13.09.2016 р. на ОСОБА_9

Крім цього, за змістом вказаного листа в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження №16 від 25.08.1981 р., складений Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якого, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Наведене дійсно свідчить на використання втраченого паспорта ОСОБА_3 з метою незаконного заволодіння на його ім'я квартирою померлої

ОСОБА_7 шляхом надання державному нотаріусу завідомо підроблених документів про смерть та родинний зв'язок, на підставі яких видано свідоцтво про право на спадщину за законом. При цьому вказане підроблення має інтелектуальний характер і тому для з'ясування цієї обставини не потрібні спеціальні знання і призначення судової експертизи або встановлення винних осіб за допомогою досудового слідства в межах кримінального провадження. Тому для встановлення вказаних обставин не існують обмеження, які передбачені у ч. 2 ст. 78 ЦПК України щодо особливих засобів доказування поза межами правил цивільного процесуального права, як помилково вважав суд першої інстанції.

З урахуванням наведеного, слід визнати, що в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7, містяться підроблені документи щодо підтвердження факту перебування ОСОБА_3 в родинних відносинах з померлою особою.

Оскільки такі дії невстановлених осіб були об'єктивно спрямовані на заволодіння спірною спадщиною ОСОБА_7 у вигляді вищевказаної квартири з порушенням публічного порядку, то відповідно до ст. 228 ЦК України спірне свідоцтво про право власності на спадщину слід визнати недійсним.

Крім цього, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 р. по справі №643/2291/17, у порядку забезпечення цивільного позову, на спірну квартиру накладено арешт. Ухвалою суду від 10.04.2017 р. виправлено описку та зазначено про накладення арешту на квартиру, яка на час винесення ухвали була зареєстрована за ОСОБА_5

Незважаючи на те, що відомості про обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.05.2017 р., спірний іпотечний договір від 14.04.2017 р. укладено після винесення судом ухвали про арешт майна, яка підлягала негайному виконанню.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю усі вищевказані договори стосовно спірної квартири не відповідають загальним вимогам ст. 215 ЦК України про додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: у розпорядників майна було відсутнє законне право власності на спірну квартиру, що є необхідним для укладення цих договорів купівлі-продажу та іпотеки, внаслідок чого їх зміст суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, які передбачають публічний порядок набуття майна у власність та конституційні гарантії недоторканності права власності (ст. 41 Основного Закону України).

Так, у ст. 41 Конституції України зазначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Разом з цим, суд не взяв до уваги, що на день розгляду справи існують передбачені у ст. 1277 ЦК України підстави для визнання спадщини на квартиру АДРЕСА_1 відумерлою.

На час розгляду спору в суді не було встановлено прийняття спадщини спадкоємцями протягом встановленого ч.1 ст. 1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тому існують підстави для визнання спадщини відумерлою, з підстав, передбачених ст. 1277 ЦК України.

Однак, оскільки внаслідок визнання спадщини відумерлою відповідно до змісту ст. 1277 ЦК України та вищевказаному Положенню Харківська міська рада набуває право власності на спірну квартиру у позасудовому, а не у судовому порядку, на день розгляду справи відсутні передбачені у ст.ст. 387, 388 ЦК України підстави про те, що лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тому у задоволенні позову про визнання права власності та про витребування спірного майна на користь Харківської міської ради необхідно відмовити. Крім того, у даній справі відсутні докази на спростування презумпції добросовісного набуття відповідачем ОСОБА_5 спірної квартири.

На підставі викладеного, позов Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в особі Харківської міської ради підлягає задоволенню частково, а саме про:

-визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.10.2016р. Одиннадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її син ОСОБА_3.

-визнання недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15.11.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. (реєстровий № 3852), за змістом якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

-визнання недійсним договору від 10.02.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І.П. (реєстровий № 290), за змістом якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

-визнання недійсним іпотечного договору, посвідченого 14.04.2017р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л. (реєстровий № 323), за змістом якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

-визнання спадщини, яка відкрилася 09.06.2016р. після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.

В іншій частині у задоволенні позову про визнання права власності на вказану квартиру та про її витребування від добросовісного набувача, ОСОБА_5, на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, - слід відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи; порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, то відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення повністю і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до задоволених немайнових вимог.

Керуючись ст.ст. 268, 367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 388-392 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року скасувати.

Позов керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах Харківської міської ради задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.10.2016р. Одиннадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її син ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15.11.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. (реєстровий № 3852), за змістом якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним 10.02.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І.П. (реєстровий № 290), за змістом якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений 14.04.2017р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л. (реєстровий № 323), за змістом якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Визнати спадщину, яка відкрилася 09.06.2016р. після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.

В іншій частині у задоволенні позову про визнання права власності на вказану квартиру та про її витребування від добросовісного набувача, ОСОБА_5, на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, серія та номер паспорту НОМЕР_8, місце проживання: АДРЕСА_2, ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, серія та номер паспорту НОМЕР_9, місце проживання: АДРЕСА_3, ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_3, серія та номер паспорту НОМЕР_10, місце проживання: АДРЕСА_4, ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_4, серія і номер паспорта НОМЕР_11 місце проживання: АДРЕСА_5 на користь прокуратури Харківської області код ЄДРПОУ 02910108, розрахунковий рахунок № 35212041007171 в Держказначейській службі України, м.Київ, код банку 820172 у рівних частках судових витрат, понесених прокуратурою у зв'язку зі сплатою судового збору: по 5000 грн. з кожного з відповідачів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 18.06.2018 року.

Головуючий: В.Б. Яцина.

Судді: І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.