Рішення № 74773425, 06.06.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3418/16-ц

н/п 2/640/138/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Хомінської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації, -

встановив:

ОСОБА_1, звернулась у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому після його змін, які прийняті судом, остаточно просить суд:

- визнати недійним договір позики, укладений 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_1, ОСОБА_3 як позичальниками, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №1074;

визнати недійним іпотечний договір, укладений 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №1076.

визнати недійним договір про внесення змін та доповнень №1 до договору позики від 23 квітня 2014 року, укладений 8 травня 2015 року між ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_1, ОСОБА_3 як позичальниками, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №885.

визнати недійним Договір про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного договору від 23 квітня 2014 року, укладений 8 травня 2015 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №887.

визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію прав власності на спірну квартиру №62 в будинку №20, що розташований на майдані Конституції в м. Харкові, на власника ОСОБА_2 на підставі оспорюваного Іпотечного договору, здійснену 30 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

В обґрунтування заявлених вимог, зазначає, що під психічними тиском свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 підписала оспорювані договори позики та іпотеки, однак грошей за договором позики не отримувала, договори є фіктивними, тому на підставі ст.ст. 231, 234 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи недійсність договору іпотеки та додаткової угоди, підлягає скасуванню та визнанню недійсним державна реєстрація за ОСОБА_2 , предмету іпотеки.

Відповідач - ОСОБА_2, у судове засідання не з’явилась, у поданих заперечення просила в задоволені позову відмовити, за його не доведеністю належними та допустимими доказами.

Співвідповідач - ОСОБА_3, у судове засідання не з’явився, заперечень не надав, повідомлявся судом у відповідності до положень ЦПК України.

Треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у судове засідання не з’явився, пояснень по суті позову не надали, повідомлявся судом у відповідності до положень ЦПК України.

Ухвалою суду від 02.07.2017р. були прийняті зустрічні позовні вимоги до розгляду, в подальшому протокольною ухвалою були прийняті змінені зустрічні вимоги. Задоволені клопотання про виклик і допит свідків. Ухвалою суду від 07.07.2017р. в задоволені клопотання про часткове закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 – відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, позивача та свідків, приходить до наступного.

Матеріали справи свідчать, що 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2, як позикодавцем та ОСОБА_1, ОСОБА_3 як позичальниками був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстраційний №1074.

За положенням п. 1 договору позики позикодавець передав у власність позичальників, а позичальники прийняли солідарно грошові кошти у вигляді в натурі та на суму 605 120,00 гривень, що на момент укладення договору позики за згодою сторін складає еквівалент 49 600,00 доларів США . Позичальники зобов'язуються повернути солідарно Позикодавцю грошові кошти в натурі та на суму 605 120,00 гривень, що на момент укладення договору позики за згодою сторін складає еквівалент 49 000,00 доларів США, не пізніше двадцять третього квітня 2015 року.

В забезпечення укладеного договору позики 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем та ОСОБА_1, як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №1076, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно - квартира №62 в будинку №20 , що розташований на майдані Конституції в м. Харкові.

8 травня 2015 року ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_1, ОСОБА_3 як позичальниками було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору позики від 23 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріальної о округу ОСОБА_5, реєстраційний №885.

У відповідності з п.1 договору від 8 травня 2015 року про внесення змін та доповнень №1 до договору позики від 23 квітня 2014 року, пункт 1 договору позики викласти в наступній редакції: "При укладенні цього договору позикодавець передав у власність позичальників, а позичальники прийняли грошові кошти в розмірі 125 810,00 гривень, що на момент укладення договору складає за згодою сторін в еквіваленті 5 470,00 доларів США. Загальна сума боргу за цим договором та договором позики становить 1 266 610,00 гривень, що на момент укладення договору складало за згодою сторін в еквіваленті 55 070,00 доларів США по існуючому комерційному курсу на час повернення грошей не пізніше 23 жовтня 2015 року.

В цей же день 8 травня 2015 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 23 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №887.

У відповідності з підпунктом 1 п. 1 договору від 8 травня 2015 року про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного договору від 23 квітня 2014 року, з метою забезпечення виконання зобов"язання, що виникло у іпотекодавця між іпотекодержателем та іпотекодавцем за договором позики від 23.04.2014 року та Договором від 8 травня 2015 року про внесення змін та доповнень №1 до договору позики від 23 квітня 2014 року на суму 1 266 610,00 гривень, що на момент укладення договору складало за згодою сторін в еквіваленті 55 070,00 доларів США по існуючому комерційному курсу на час повернення грошей не пізніше 23 жовтня2015 року.

Також 8 травня 2015 року між ОСОБА_2 як кредитором та ОСОБА_4 як поручителем було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 поручився перед кредитором за виконання позичальниками умов договору позики від 23 квітня 2014 року в редакції відповідно до додаткової угоди до Договору позики №1 від 8 травня 2015 року.

Квартира яка є предметом іпотеки належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1999 року, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради, реєстраційний №1696, та на підставі договору дарування частини квартири від 29 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний №2089, я є власником трикімнатної ізольованої квартири №62 в будинку №20 на майдані Конституції в м. Харкові.

Позивач зазначає, що вона уклала зазначені договору під впливом психологічного насильства з боку її колишнього чоловіка – ОСОБА_3

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Однак доказів вчинення з боку ОСОБА_3 психічного насильства по відношенні до ОСОБА_1, суду не надано.

Так за показаннями самої ОСОБА_3 та її батьків- Тесленко В.Г., ОСОБА_8, допитаних у якості свідків, колишній чоловік позивачки ОСОБА_3 умовляв її на взяття позики та передання в іпотеку квартири, для отримання коштів для сім’ї, для розвитку його бізнесу, покрашення фінансового становища сім’ї. При цьому сама ОСОБА_9 повідомила, що шляхом підписання договорів хотіла повернути чоловіка, який пішов до іншої жінки. Виходячи з наведеного, позивачка сама підписала оспорювані договори, з метою поліпшення фінансового стану їх сім’ї, утримання чоловіка, а не за наявності насильства, в тому числі психічного .

Безпідставними є і посилання в а позивачки на не отримання нею коштів за договором позики, з додатковою угодою.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Обставин, які б свідчили, що договори позики були укладені під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини не встановлено.

Позивачки не надала письмових доказів безгрошовості договору позики та додаткової угоди.

За умовами підписаного договору позики та додаткової угоди, грошові кошти отримані солідарно від позичальника ще до підписання договору.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша – намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивачка, звертається до суду з позовом про визнання договорів позики та іпотеки фіктивними, не довела суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Враховуючи, що визнання недійсним та скасування державної реєстрації прав власності на квартиру №62 в будинку №20, що розташований на майдані Конституції в м. Харкові, на власника ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору, здійснену 30 травня 2016 року, є похідними від визнання недійсними договору іпотеки недійним, підстав для їх задоволення суд також не вбачає.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13,77-81, 89, 106, 110, 263, 265 ЦПК України, суд ,-

вирішив :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (61003, м.Харків, м-н Конституції, б20, кв.62) до ОСОБА_2 (61058, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (63215, с.Федорівка Нововодолажського району Харківської області, вул.Поселкова, б.8), треті особи ОСОБА_4 (61107, м.Харків, вул.Квітуча, б.110), ОСОБА_5 (61001, АДРЕСА_2), ОСОБА_6 (01001, м.Харків, вул.Саксаганського, б.119, оф.12) про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

тридцяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 18.06.2018р.

Суддя Бородіна Н.М.