Постанова № 74773088, 19.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 562/2230/15-ц

Провадження № 22-ц/787/473/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,

Секретар судового засідання : Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач: ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу

представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 січня 2018 року, ухваленого в складі судді Шуляка А.С. повний текст якого складено 11 січня 2018 року, у справі №562/2230/15-ц.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на двохкімнатну квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 01 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1701/0708/88-077, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 35000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 01 липня 2018 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки № 1701/0708/88-077-Z-1 від 01 липня 2008 року передала в іпотеку вказану квартиру. За договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № 1701/0708/88-077. Зазначає, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань боржником, станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість по кредиту в розмірі 407415,26 грн.

Просить суд у рахунок погашення вказаного боргу звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на вказану квартиру.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 січня 2018 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на двохкімнатну квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом звернення до суду є неналежним способом захисту, оскільки умовами іпотечного договору № 1701/0708/88-077-Z-1 від 01 липня 2008 року право пред'явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності іпотекодержателю не надано, а Законом України «Про іпотеку» такого способу захисту порушених прав іпотекодержателя також не передбачено. Суд може встановити лише один із наведених способів задоволення вимог, або реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури самостійного продажу іпотекодержателем. Суд виходив з того, що для задоволення кредиторських вимог, позивачу достатньо було б звернутися із відповідними вимогами про проведення державної реєстрації прав власності на предмет іпотеки до відповідної реєстраційної служби.

В апеляційній скарзі, поданій 02 лютого 2018 року до Апеляційного суду Рівненської області представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно правових позицій Верховного Суду України у справі №6-1219цс61 від 14 вересня 2016 року, №6-1243цс16 від 28 вересня 2016 року, №6-504цс16 від 12 жовтня 2016 року та по справі №6-1625цс16, враховуючи вимоги ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Вказує,що чинне законодавства не виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Зазначає, що уклавши іпотечний договір сторони досягли згоди щодо можливості в подальшому звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, отже твердження суду про відсутність такої згоди іпотекодавця є безпідставним, а іпотекодержатель самостійно визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду є законним, обґрунтованим та справедливим, а доводи апеляційної скарги безпідставні. Просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону рішення суду відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1701/0708/88-077, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 11,9 % річних на строк до 01 липня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 01 липня 2008 року було укладено договір іпотеки № 1701/0708/88-077-Z-1 предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_2.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1701/0708/88-077 від 01 липня 2008 року.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише статтями 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз статей 36, 37, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та статтей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження, зокрема пунктах 12.3; 12.3.1 в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Такий висновок відповідає правовій позиції висловлено Великою Палатою Верховного Суду від 21 березня 2018 року. При цьому наголошено, що з урахуванням вимог статей 328,335,392 ЦК України в контексті статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього іпотеко держателем.

Таким чином підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, оскільки задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, що полягає у реєстрації іпотекодержателем права власності на нерухоме майно на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, на правильність вирішення справи судом не впливають.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 375, ст. 382-384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 червня 2018 року.

Головуючий :

Судді :