Постанова № 74772289, 30.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5052/17 Номер провадження 22-ц/786/1099/18Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року у складі головуючого судді Миронець О.К.

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 185652 грн. 12 коп., 100 000 грн. моральної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_4, а також понесені судові витрати по справі.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 18 липня 2016 року з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний їй автомобіль НОМЕР_1, авона та її малолітній син ОСОБА_5 отримали легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді струсу головного мозку та гематом. Розмір спричиненого їй майнового збитку становить 285625 грн. 12 коп., частку якого, що не покрита страховою виплатою, має відшкодувати винна особа.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 185 652,12 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 6000 грн. витрат на правову допомогу та 1468,82 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок винних протиправних дій відповідача позивачці завдано майнової та моральної шкоди, розмір якої визначено судом відповідно до встановлених обставин.

Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині стягнення матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди за недоведеністю реального розміру шкоди.

Вважає, що висновок експертного дослідження, покладений в основу оскаржуваного судового рішення, не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його було складено в позасудовому порядку на замовлення позивача, експерт не був попереджений та не вказав у висновку про обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як встановлено ч. 7 ст. 102 ЦПК України, висновок не містить калькуляції вартості відновлювального ремонту, а залучені до висновку фотознімки не відображають всього об’єму пошкоджень автомобіля позивача. При призначенні у справі судової автотоварознавчої експертизи позивачем не було надано для дослідження транспортний засіб та кольорові фотографії, що залишилось поза увагою суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до положень частини першої статті 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту першому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального справа (стаття 375 ЦПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2016 року близько 17 год. 50 хв. по вулиці Маршала Бірюзова в м. Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобілю НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та належного на праві власності ОСОБА_3 автомобілю НОМЕР_1, внаслідок якої водій ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_4 зазнали тілесних ушкоджень, а автомобілі – механічних пошкоджень.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2016 року, яка набрала законної сили 11 січня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та звільнено від відповідальності за статтею 124 КУпАП на підставі статті 38 КУпАП – у зв’язку із спливом строку накладення адміністративного стягнення.

Правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України встановлено, щообставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, наявність вини у діях ОСОБА_2, внаслідок яких було пошкоджено належний потерпілій ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_1 встановлено у відповідності до вимог закону та відповідачем по суті не заперечується.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження від 15.08.2016 р. № 4 матеріальний збиток, завданий власникові автомобілю НОМЕР_1, на дату оцінки складає 285652 грн. 12 коп.

На час дорожньо-транспортної події цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта» згідно із страховим Полісом АЕ/9835833.

Платіжними дорученнями № 4643 від 18.05.2017 року, № 6826 від 15.06.2017 року та № 6860 від 16.06.2017 року страховиком – ТДВ «СТ «Домінанта» виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування майнової шкоди у сумі 100 000 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 185 652,12 грн. – різниці між розміром завданої потерпілій шкоди та страховою виплатою, суд першої інстанції діяв відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статей 76-80, 102 ЦПК України висновок експерта є одним із доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що входять до предмета доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність та достатність доказів за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» (статті 7, 9, 10, 13, 14, 16) судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, атестовані відповідно до цього Закону.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт серед іншого має право: проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

По справі встановлено, що судовий експерт ОСОБА_6, яким дано висновок експертного дослідження від 15.08.2016 р. № 4, має стаж експертної роботи з 2000 року, кваліфікацію судового експерта за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», свідоцтво експерта № 119 терміном дії до 31.12.2020 року та включений до державного Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, тобто є особою, повноважною проводити експертні дослідження, у тому числі на замовлення учасника справи, в результаті яких робити висновки на поставлені питання.

Вказаний висновок експерта ОСОБА_6 не суперечить вимогам статті 102 ЦПК України й розумного сумніву у його правильності та об’єктивності не викликає, тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо не проведення по справі судової автотоварознавчої експертизи та неналежності й недопустимості наданого позивачем доказу є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності позивачем розміру завданих матеріальних збитків, оскільки доказів на спростовування встановлених судом обставин відповідачем по справі не надано, а незгода апелянта з висновками суду щодо оцінки доказів за відсутності факту порушення норм процесуального права при їх встановленні та дослідженні, що вплинули на правильність вирішення справи судом, не є підставою для скасування судового рішення.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості судового рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_1

Судді: підпис ОСОБА_7

підпис ОСОБА_8

Повне судове рішення складено 31 травня 2018 року.

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1