Рішення № 74771626, 08.06.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3267/15-ц

Провадження № 2/553/54/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.06.2018м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Заяц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі філії Полтавська дирекція публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (правонаступника Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків ,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року позивач Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків .

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15.12.2015 року позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави залишено без змін.

16 листопада 2016 року ухвалою касаційної інстанції рішення Ленінського районного суду м. Полтави та ухвалу апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ухвали суду від 20 квітня 2018 року замінено Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» у даній справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обставин в разі якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причини та відповідачем не було подано відзив, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі за наступних обставин.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Так, судом встановлено, що наказом від 12 лютого 2008 року № 27-к ОСОБА_1 було призначено начальником Центру перевезення пошти Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Так, 16 серпня 2011 року між відповідачем ОСОБА_1 та УДППЗ «Укрпошта» був укладений договір, відповідно до якого відповідач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що згідно з Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28 листопада 2011 року начальник Цеху перевезення пошти Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_4 прийняв на збереження причеп 1-ПГС-24, інвентарний номер 15803.

Так, у відповідно до Акта інвентаризації основних засобів за 2013 рік зазначений вище причеп був наявний на території Цеху перевезення пошти Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Наказом Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 19 листопада 2014 року № 1166 «Про передачу матеріально-технічних цінностей Цеху перевезення пошти Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта»» для проведення інвентаризації та передачі майна, яке обліковується за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1, створена комісія, якою було виявлено 20 листопада 2014 року недостачу матеріально-технічних цінностей, у тому числі й нестачу причепа І-ПГС-24, інвентарний номер 15803, вартістю 3 744 грн..

У відповідності до Акту від 14 квітня 2015 року фахівцями відділу внутрішнього контролю Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» підтверджено факт нестачі причепу І-ПГС-24, інвентарний номер 15803.

В обґрунтування позову позивачем вказувалось про те, що факт недостачі виявлений ревізійною комісією є доведеним, та приймаючи до увагу те, що відповідач ОСОБА_1 був відповідальним за зберігання матеріальних цінностей на території Цеху перевезення пошти Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», тому ним повинна відшкодовуватися завдана підприємству шкода.

Згідно з п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (із змінами) підстави для стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків, можуть мати місце лише при встановленні судом наявності обов'язкових складових для настання матеріальної відповідальності, а саме: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями працівника її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними.

В обгрунтування позовних вимог стороною позивача вказувалось про те, що відповідач порушив вимоги Положення про Цех перевезення пошти Полтавської УДППЗ «Укрпошта», приховав факт недостачі завданого вище причепа, чим завдав підприємству збитків на суму 3 744 грн..

Твердження сторони позивача не узгоджуються з п. 3 договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між ОСОБА_1 та УДППЗ «Укрпошта», з якоговбачається, що у випадках незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей визначення розміру збитку, завданого підприємству, установі, організації, і його відшкодування здійснюється відповідно з діючим законодавством. Пунктом 4 зазначеного договору визначено, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди лише за наявності їх вини.

У пунктах 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст.130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Так, на підтвердження розміру завданої шкоди відповідачем, позивачем було надано довідку від 12.09.2017 року за № 06/110 про перебування на балансі підприємства, в якій вказано, що згідно інвентаризаційного опису основних засобів Цеху перевезення пошти Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» початкова вартість Причепу І-ПГС-24 ін. № 15803 мала такі значення: на момент взяття на баланс 31.12.2007 року - 3744,00 грн., на момент прийняття матеріальних цінностей ОСОБА_1 21.11.2013 року - 3744,00 грн.. на момент подання до суду 11.08.2015 року - 3744.00 грн.. При цьому, в даній довідці вказано, що станом на 31.10.2016 року при перетворення УДППЗ «Укрпошта» в ПАТ «Укрпошта» була проведена незалежна переоцінка майна, якою було значно збільшено вартість Причепу І-ПГС-24 ( т.1 а.с.227).

Судом встановлено, що позивачем визначено суму завданих збитків , яка є ціною позову у сумі 3744 грн. 00 коп., яка визначена на підставі інвентаризаційного опису основних засобів за 2013 рік. Відомості про початкову вартість причепа відсутні. Експерта оцінка причепа не проводилась, в зв'язку з його відсутністю.

Таким чином, з огляду на матеріали справи та встановлені судом обставини справи позивачем не надано жодних доказів, щодо розміру завданої шкоди з урахуванням вимог про проведення інвентаризації та перевірки.

Тому заявлена позивачем сума матеріальної шкоди у розмірі 3 744 грн., яка на думку позивача завдана відповідачем підприємству є такою, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 13-3 КЗпП України, згідно із якою розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди (ч. 2 ст. 135-3 КЗпП України).

Таким чином, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та фактичні обставини справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі філії Полтавська дирекція публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (правонаступника Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта») є по своїй природі безпідставними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 134, 135-1, 136 КЗпП України ст.ст. 4, 12,13,141 206, 264-265, 279, 280- 283 ЦПК України, Постанови пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам» , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі філії Полтавська дирекція публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (правонаступника Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків - відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко