Ухвала суду № 74770214, 13.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1001/329/2012 Головуючий у І інстанції Голік Г. К.Провадження № 11/780/6/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 48 13.06.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: -ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі - Марченка Д.О.,

за участю:

прокурора - Пухи І.Ю.,

підсудного - ОСОБА_4,

захисника - адвоката ОСОБА_5,

потерпілого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області на вирок Березанського міського суду Київської області від 24 січня 2018 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у пред’явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України визнано не винним і виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів,

В С Т А Н О В И Л А:

Органами досудового слідства ОСОБА_4, обвинувачується в тому, що 14 березня 2006 року близько 19 години , працюючи на посаді помічника дільничного інспектора міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, прибув на територію ферми ТОВ «Світанок» в селі Червоному Яготинського району. Приводом для цього стало телефонне повідомлення йому від керівника підприємства про перебування на фермі ОСОБА_6 у стані алкогольного сп’яніння і його конфлікту із бійкою зі сторожами.

Увійшовши до приміщення ферми, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_6 вийти із ним на подвір’я, коли той вже ні з ким не конфліктував і його поведінка не являла небезпеки. Вийшовши з приміщення, ОСОБА_4, без попередження і з’ясування обставин, наніс ОСОБА_6 удар кулаком в обличчя, заподіявши перелом нижньої щелепи, який віднесений до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров’я.

Про застосування щодо ОСОБА_6 заходів фізичного впливу із заподіянням йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_4, рапортом не довів до відома начальника для сповіщення прокуророві, а сфальсифікував матеріали перевірки за фактом отримання ОСОБА_6 ушкоджень начебто в результаті падіння з воза. 17 березня 2006 року в період з 9 до 13 години у приміщенні Яготинського райвідділу міліції ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за цим фактом, на підставі п.2 ст.6 КПК України, зазначивши у ній завідомо неправдиві дані про таке падіння. Ця постанова, як офіційний документ, стала підставою для припинення, передбаченої ст.97 КПК України, перевірки повідомлення з лікарні про госпіталізацію ОСОБА_6

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового слідства як перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, та супроводжувались насильством, а також службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Складання і видача завідомо неправдивих документів і йому пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365 та ч.1 ст.366 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_4 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, суд першої інстанції зазначив, що дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному висновку. Жодного доказу, який свідчив би про нанесення ОСОБА_4 удару кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_6, заподіявши перелом нижньої щелепи прокурором не надано та в судовому засіданні не встановлено.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням владних повноважень строком на 3 роки, на підставі ст. 54 КК України позбавити його звання «сержант міліції». На підставі ст. 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінального покарання у зв’язку з закінченням строків давності. Також ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання у виді 2 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням владних повноважень строком на 2 роки. На підставі ст. 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінального покарання у зв’язку з закінченням строків давності.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду є незаконним, у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та без належного обґрунтування та оцінки прийнято інші докази, що суттєво вплинуло на вирішення питання щодо невинуватості ОСОБА_4 у пред’явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України. Зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що сам потерпілий надавав послідовні покази по суті обвинувачення та вказував про спричинення йому саме ОСОБА_4 зазначених тілесних ушкоджень. Також зазначає, що висновки суду про невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинів містять суперечливі формулювання, що ставить під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення. Зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_4 та його винність у вчиненні зазначених вище злочинів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію, думки підсудного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, думку потерпілого, який підтримав апеляцію прокурора, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду – скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Статтею 22 КПК України (в редакції 1960 року) визначено, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 КПК України (в редакції 1960 року) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства є підставою для скасування вироку при розгляді справи у апеляційному суді.

Згідно ч. 1 ст. 368 КПК України (в редакції 1960 року), однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України ( в редакції 1960 року) досудовим слідством не були досліджені певні обставини, деякі були досліджені поверхово та однобічно.

Зокрема, органом досудового слідства і судом не з’ясовано питання про те, яке рішення було прийнято за фактом заяви ОСОБА_7 про погрозу його життю та здоров’ю; не з'ясовано у повній мірі природу виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого, чи від ударів ОСОБА_7 чи від імовірних ударів підсудного ОСОБА_4; не з’ясовано, чому особа, яка обвинувачується у нанесенні тілесних ушкоджень проводить дізнання по цьому факту; покази свідків події на молочно- тваринній фермі мають розбіжності, які неможливо усунути в судовому засіданні; не вирішено питання про ймовірність можливості чи неможливості вільного спілкування потерпілого ОСОБА_6 після нанесення ударів ОСОБА_7; не проведено відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого та ОСОБА_7, потерпілого та ОСОБА_8, потерпілого та ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, слідчий при ухваленні постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, як привід до її порушення зазначив, що ОСОБА_4 вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості про падіння ОСОБА_6 з воза. При цьому, слідчий всупереч вимог ст.ст. 22, 97 КПК України ( в редакції 1960 року) не зазначив якими фактично даними підтверджуються вказані обставини.

Також, слідчим не було проведено допит в якості свідків працівників Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, а саме: начальника Яготинського РВ міліції ОСОБА_9 та працівників поліції ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Крім того, органами досудового слідства не було прийнято рішення щодо показів потерпілого ОСОБА_6 про примушування його давати покази братом ОСОБА_4 гр. ОСОБА_14 про те, що він отримав перелом щелепи внаслідок падіння з возу, а не від удару обвинуваченого ОСОБА_4

На користь тверджень підсудного про те, що він не наносив тілесних пошкоджень ОСОБА_6, свідчать покази свідка: ОСОБА_7, надані ним в судовому засіданні, який пояснив, що намагаючись захистити напарника та відтягти ОСОБА_6 від нього, двічі вдарив його кулаком в обличчя, він йому наносив удари, тому може припустити, що і від його ударів в нього могла зламатися щелепа, але його дії були спрямовані тільки на самозахист і на захист його напарника.

Покази свідка ОСОБА_15 надані ним в судовому засіданні, який пояснив, що в той час як він його душив підбігли доярки та його напарник ОСОБА_7, які стали відтягувати від нього ОСОБА_6, а напарник став наносити ОСОБА_6 удари кулаком в обличчя, ОСОБА_15 повністю підтверджує, що ОСОБА_7 наніс ОСОБА_6 декілька ударів кулаками в обличчя, три чи чотири удари, після чого ОСОБА_6 впав на підлогу.

Покази свідка ОСОБА_16, надані ним в судовому засіданні, який пояснив, що в той момент як ОСОБА_15 вийшов з побутової кімнати, ОСОБА_6 вхопив його за одяг, а в цей момент до нього підбіг ОСОБА_7 і вдарив ОСОБА_6 кулаком по обличчю. ОСОБА_6 не встояв на ногах і вони разом впали.

Крім того, досудовим слідством не перевірена можливість заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 ОСОБА_7, що підтверджується показами самого ОСОБА_7, показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, наданими ними на досудовому слідстві в суді та оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження № 54, яке проведено судово-медичним експертом ОСОБА_17, при обстеженні ОСОБА_6 на біологічній оболонці правого ока в ділянці внутрішнього кута виявлений яскраво-червоного кольору крововилив. Щелепи зафіксовані шинами Васильєва. На представлених рентгенограмах нижньої щелепи від 16 та 17.03.2006 року визначається перелом нижньої щелепи справа між 6-5-м зубами. Вищеописані ушкодження характерні для дії тупих предметів, по давності можуть відповідати вказаному терміну, не супроводжувались небезпечними для життя явищами на момент спричинення та за ознакою тривалості розладу здоров’я відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а.с.12 т.1).

Відповідно до висновку експерта №43/д від 03.05.2006 року мед документації, яка проведена судово-медичним експертом ОСОБА_17, у ОСОБА_6 виявлений перелом нижньої щелепи справа. Ушкодження за давністю може відповідати 14.03.2006 року, характерне для дії тупого предмету з обмеженою поверхнею, не супроводжувалось небезпечними для життя явищами на момент спричинення та за ознакою тривалості розладу здоров’я відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ушкодження могло виникнути від удару тупим предметом. Виникнення такого перелому від падіння з висоти власного зросту малоймовірно. Судово-медичних даних про взаємне розташування потерпілого та нападаючого під час отримання травми немає. В мед документації даних про алкогольне сп’яніння потерпілого на момент травм немає (а.с.52 т.1).

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно п.8 зазначеної постанови досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини тощо).

У зв’язку із тим, що при апеляційному розгляді справи встановлена неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, оскільки для її усунення необхідно виконання ряд слідчих дій, які не можуть бути виконані судом із урахування специфіки судового розгляду, тому вирок суду не може вважатися законним та обґрунтованим, він підлягає скасуванню, а кримінальна справа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України ( в редакції 1960 року) поверненню прокурору на додаткове розслідування.

В процесі проведення додаткового розслідування необхідно:

- відповідно до вимог кримінального процесуального закону прокурору і слідчому забезпечити всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого ОСОБА_4;

- в залежності від встановленого, сформулювати та пред’явити обвинувачення з належною юридичною кваліфікацією з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.

- провести інші слідчі дії, направлені на всебічне, повне та об’єктивне дослідження усіх обставин справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області – задовольнити частково.

Вирок Березанського міського суду Київської області від 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_4 – скасувати, а кримінальну справу направити до Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області на додаткове розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Суддя: Суддя: