Ухвала суду № 74770174, 13.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/2000/17 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 11-сс/780/317/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 13.06.2018

УХВАЛА

13 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі суддів:

ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретарів Коломиченко А.С., Марченка Д.О., Шийки Ю.В., Яреми К.О.

учасників кримінального провадження:

прокурора Цисаренка О.О.,

представників юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт – захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

перевіривши матеріали апеляційної скарги представників юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт в особі директора ТОВ «Спец-Електро» - ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №42017111200000566 від 01.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Представники юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт в особі директора ТОВ «Спец-Електро» - ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 звернулися до слідчого судді Макарівського районного суду Київської області із клопотанням про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №42017111200000566 від 01.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду від 22.09.2017.

Ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року дане клопотання залишене без задоволення.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що арештоване майно у даному кримінальному провадженні визнане речовим доказом та є предметом судової інженерно-технічної експертизи, призначеної постановою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури від 06.10.2017. Окрім цього, слідчий суддя вважав те, що потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання можливості його зникнення, приховування, відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також із урахуванням того, що дане майно визнано речовим доказом, відмовив у задоволенні даного клопотання.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представники юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт в особі директора ТОВ «Спец-Електро» - ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну. В обґрунтування поданої скарги указали на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводиться із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Звернули увагу на допущений формалізм слідчого судді під час розгляду клопотання про скасування арешту на майно. Указали на те, що ухвалою Макарівського районного суду від 22.09.2017 було задоволене клопотання прокурора Цисаренко О.О. про накладення арешту на газозаправний пункт ТОВ «Спец-Електро» яке фактично до суду прокурором подане не було, а з точки зору обґрунтованості, постановлена ухвала не ґрунтується на вимогах закону. Окрім цього, вважали незаконним проведений огляд орендованої ТОВ «Спец-Електро» земельної ділянки, оскільки останній був санкціонований ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 06.09.2017 із порушенням вимог територіальної підсудності, оскільки орендована ТОВ «Спец-Електро» земельна ділянка знаходиться на території села Бишів Макарівського району. На думку апелянтів, дана обставина свідчила про безумовну підставу для скасування накладеного в подальшому арешту на вилучене в процесі огляду майно. Вважали, що дії прокурора Цисаренко О.О. були направлені на «рейдерське захоплення» газозаправного пункту ТОВ «Спец-Електро», а також звернули увагу на істотність порушень та незаконність процесуальної діяльності прокурора Цисаренко О.О. у даному кримінальному провадженні, яка проявляється у тому, що прокурором особисто було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні та із порушенням вимог п.7 ст.214 КПК України, не було передано матеріали до Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції із дорученням на організацію проведення досудового розслідування. Вважали, що оскільки дане кримінальне провадження не підслідне органу прокуратури, прийняті прокурором Цисаренко О.О. процесуальні рішення у даному провадженні є незаконними, у тому числі і клопотання про накладення арешту на майно ТОВ «Спец-Електро». Окрім цього, звернули увагу також і на те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, що позбавляло правової підстави слідчого суддю задовольняти клопотання прокурора про накладення арешту через його передчасність. Поряд із викладеним, власник майна та її представник звернули увагу на положення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, а також на ряд рішень Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах: «Броньовський проти Польщі», «Амюр проти Франції», «Україна-Тюмень проти України» та інші. Вважав, що накладений арешт на майно ТОВ «Спец-Електро», покладає на останнє індивідуальний і надмірний тягар та є непропорційним засобам, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти. Просили скасувати ухвалу слідчого судді від 04.05.2018 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді від 22.09.2017 та зобов’язати ТОВ «ОСОБА_7 Трейдінг» повернути майно ТОВ «Спец-Електро».

В змінах та доповненнях до поданої апеляційної скарги, представники юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт в особі директора ТОВ «Спец-Електро» - ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 звернули увагу на необґрунтованість постанови прокурора про визнання вилученого майна речовим доказом. Вважали, що дане процесуальне рішення є формальним та винесене з метою накладення арешту на майно товариства. Вказали на недоведеність прокурором необхідності накладення арешту на майно ТОВ «Спец-Електро» під час розгляду клопотання у суді першої інстанції. Звернули також увагу на наявність у товариства усіх дозвільних документів та висновків на зайняття господарською діяльністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення:

представників юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт в особі директора ТОВ «Спец-Електро» - ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, які подану апеляційну скаргу підтримала, підтвердила її доводи та просили її задовольнити;

прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вважав її доводи необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни;

перевіривши матеріали клопотання, докладені до нього матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Щодо прийнятності апеляційної скарги, колегія суддів зважає на те, що хоча відповідно до положень ч.1 ст.309 КПК України ухвали слідчого судді про відмову у скасуванні арешту майна оскарженню не підлягають, однак слідчим суддею було роз’яснено право на оскарження ухвали від 04.05.2018 в апеляційному порядку, що фактично є допуском до апеляційного розгляду. З огляду на викладене, Апеляційний суд вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою та її розгляд по суті виходив із приписів ст.9 КПК України, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та загальних засад кримінального провадження, одним із яких є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, обмеження якого є недопустимим.

Із урахуванням наведеного, положень ст. 55 Конституції України, а також враховуючи правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17 щодо можливості прийняття до провадження заяви (скарги), яка не передбачена Законом, але у випадку наявності підстав для захисту порушеного права особи, колегія суддів вважає як за можливе, так і за необхідне прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду.

Щодо доводів представників юридичної особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт про незаконність ухвали слідчого судді від 04.05.2018, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до змісту положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. При цьому, відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, серед іншого, повинно бути зазначено підстави і мету арешту майна та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна із долученням документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як убачається із ухвали слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 22.09.2017, якою клопотання прокурора про накладення арешту на автомобільний газозаправний пункт належний ТОВ «Спец-Електро» було задоволено, слідчим суддею були визнані обґрунтованими доводи прокурора про необхідність арешту зазначеного у клопотанні майна. При цьому, як вбачається зі змісту клопотання прокурора, необхідність накладення арешту обґрунтовувалася відсутністю дозволів на машини, механізми, устаткування, їх експлуатацію, а також на роботи за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Бишів, вул. Київська, 1 Б, долучивши як доказ протокол огляду інформації від 04.09.2017.

Однак, як убачається із змісту протоколу від 04.09.2017, прокурором на офіційному веб-сайті «Держгірпромнагляд України», у розділі Інформаційна система «Реєстр дозволів», режим доступу: http://dozvil.ndiop.kiev.ua, у вкладці пошуку за кодом платника податків згідно з ЄДРПОУ було зазначено код ЄДРПОУ – «30928236». Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ – «30928236» належить дочірньому підприємству «ПРОПАН» - ДП «ПРОПАН».

За таких обставин, інформація одержана із указаного реєстру дозволів, створила хибне уявлення про наявність юридичних фактів, які були підставою накладення арешту.

Окрім цього, долучені у ході апеляційного розгляду та досліджені під час апеляційного провадження дозвільні документи ТОВ «Спец-Електро» на проведення робіт із підвищеною небезпекою, повністю спростовують доводи прокурора у цій частині.

Інші доводи клопотання прокурора, зокрема пов’язані із порушеннями нормативних актів з охорони праці при експлуатації автомобільного газозаправного пункту, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що правова процедура їх вирішення знаходиться поза межами кримінального провадження та з об’єктивної сторони не утворює склад злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України. Наведене, ставить під обґрунтований сумнів і визначену у клопотанні прокурора мету накладення арешту, якою є збереження речових доказів.

Наведене у своїй сукупності, на думку колегії суддів свідчить про відсутність будь-яких законних підстав накладення арешту, які би відповідали меті та завданням арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що накладений арешт на майно, у даному кримінальному провадженні, порушує «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини та юридичної особи.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зважає на те, що суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні не є виправданим, оскільки незважаючи на те, що накладення арешту на майно, хоча формально залишає право власності за юридичною особою, однак унеможливлює його використання та розпорядження, у зв’язку із чим, на думку колегія суддів фактично становить порушення права на мирне володіння своїм майном.

За змістом п.п.5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна необхідно враховувати розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна в тому числі для третіх осіб.

Законом окрім того зобов’язано застосовувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна (ч.4 ст. 173 КПК України).

Як вбачається із матеріалів справи злочин, відомості щодо якого були внесені до ЄРДР та у межах кримінального провадження по якому застосовувався захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна віднесено до злочинів невеликої тяжкості. Арешт на майно накладене 22.09.2017. Станом на час розгляду даної апеляційної скарги досудове розслідування триває, відповідні експертизи не проведені, будь-кому про підозру не повідомлено.

Колегія суддів вважає, що обмеження власника на володіння користування та розпорядження своїм майном протягом тривалого часу при розслідуванні злочину невеликої тяжкості є не спів розмірним із виконанням завдань в даному кримінальному провадженні, є надмірно обтяжливим для власника майна і також указує на порушення гарантованих ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод власника майна.

Колегія суддів також вважає, що при накладені арешту на зазначене вище майно, і з урахуванням наведених вище підстав, прокурором не було доведено обставини, передбачені п.п. 1,2 ч. 3 ст. 132 КПК України, а саме того що було вчинено злочин такого ступеню тяжкості, що може бути підставою для накладення арешту на майно, а також те, що потереби досудового розслідування виправдовують той ступінь вручення у права власника майна, які зазначені у клопотанні прокурора.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року не відповідає вимогам закону, а тому не може вважатися законною і обґрунтованою, у зв’язку із чим підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про задоволення клопотання про скасування накладеного арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 392, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представників юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт в особі директора ТОВ «Спец-Електро» - ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №42017111200000566 від 01.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Арешт на автомобільний газозаправний пункт, який складається із посудини з заводським номером НО 37529 об’ємом 9150 л., заправної колонки б/н, а також зріджений вуглеводний газ об’ємом 4050 л., який належить ТОВ «Спец-Електро», накладений ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 22 вересня 2017 року - скасувати.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3