Постанова № 74770156, 18.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/4110/17 Головуючий у І інстанції Ковалевська Л. М.Провадження № 22-ц/780/2605/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

у листопаді 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до підписаної Заяви №б/н від 05 березня 2013 року відповідачем отримано кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між ним та Банком - Договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Однак, відповідач не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тобто, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Просило суд стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 21 вересня 2017 року складає 69 386,32 грн. за кредитним договором № б/н від 05 березня 2013 року.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене на підставі не повного дослідження доказів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 05 березня 2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку №4149437856477912 зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач особистим підписом в заяві підтвердив свою згоду про те, що він попередньо був ознайомлений та погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були йому надані у письмовій формі, отримав повну інформацію про умови кредитування та підписана ним заява про отримання кредиту разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між банком та відповідачем кредитний договір.

Згідно анкети-заяви від 05 березня 2013 року відповідач власноручним підписом засвідчив, що ознайомлений та згодний із Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані в письмовому вигляді, а також виражає свою згоду, що ця заява разом з умовами наданням банківських послуг, правилами користування кредитною карткою, складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах.

Просило скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року законне, обґрунтоване та справедливе.

Зазначає, що позивачем не надано належних доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником пам’ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, що у сукупності із Заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Із доказів поданих ПАТ «КБ «Приватбанк» на обґрунтування позовних вимог, правочин на оформлення та відкриття картки суду не надано, так як не надано доказів про відкритий картковий рахунок у відповідача та номер карткового рахунку, доказів про отримання кредитної картки відповідачем ОСОБА_2, не надані докази про повноваження спеціаліста по кредитам укладати від імені Банку договори, який підписаний уповноваженими особами, не надано доказів про ознайомлення саме з цими Правилами надання банківських послуг, діючими на 01 березня 2013 року, про що не йдеться у Заяві-анкеті.

Просив, залишити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року без змін, а скаргу ПАТ «КБ «Приватбанк» без задоволення.

Дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав Заяву № б/н від 05 березня 2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В подальшому, відповідно до довідки «Приватбанку» (а.с.75) між КБ Приватбанк та ОСОБА_2 був підписаний договір № б/н від 05 березня 2013 року за яким було надано кредитні картки №5168755339664357 та 4149437856477912, остання з яких має термін дії до останнього дня – березня 2019 року.

На підтвердження укладання договору між сторонами, представник позивача надав суду оригінал Анкети-Заяви відповідача ОСОБА_2, який був оглянутий в судовому засіданні.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у Заяві (а.с.7).

До матеріалів позову долучена копія такої анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на якій вбачається підпис клієнта (а.с.108).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам’ятки Клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб у сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг.

Крім цього, позивачем не надано доказів про відкритий картковий рахунок у відповідача та номер карткового рахунку, доказів про отримання кредитної картки відповідачем ОСОБА_2, не надані докази про повноваження спеціаліста по кредитам ОСОБА_3 укладати від імені Банку договори, який підписаний уповноваженими особами, не надано доказів про ознайомлення саме з цими Правилами надання банківських послуг, діючими на 01 березня 2013 року, про що не йдеться у Заяві-анкеті.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Верховний Суд України у справі N6-16цс15 вказав, що згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо вони не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБ України від 05 листопада 2014 року N705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки при здійсненні платіжних операцій на суму, що перевищує кредитний ліміт, відповідач особисто не використовував електронний платіжний засіб, і не встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомив правоохоронні органи про вчинений злочину, а тому відповідач не повинен нести відповідальності за таку платіжну операцію здійснену за допомогою платіжної картки N5168755339664357.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об’єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді