Рішення № 74769458, 12.06.2018, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/4/18

Справа № 356/1474/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2018 Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючий суддя Капшученко І. О.,

за участю секретарів Мамей Н.І., Харченко Ж.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської ради Київської області, ОСОБА_5; третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області в особі Відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю

В С Т А Н О В И В:

До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Березанської ради Київської області, ОСОБА_5; третя особа: Управління Держгеокадастру у Баришівському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. Свою позовну заяву обґрунтовувала тим, що 14.12.2007 купила в ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будинок АДРЕСА_1. Разом з будинком було куплено земельні ділянки з кадастровими номерами № 3210400000080080027 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також № 3210400000080080028 площею 0,0541 га для ведення особистого підсобного господарства. На прохання сусідки ОСОБА_8 на підставі усної домовленості надала останній право користування земельною ділянкою. У березні 2016 року позивачці стало відомо, що дочка ОСОБА_8 - ОСОБА_5, яка проживає в АДРЕСА_2, на підставі рішення Березанської міської ради № 554 від 25.08.2010 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0602 га по АДРЕСА_3. Виявилося, що ОСОБА_5 приватизувала частину належної позивачці земельної ділянки по АДРЕСА_1, та незаконно отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 НОМЕР_2, який незаконно зареєструвала в Березанській міській раді 14.11.2011 і у відділі Держкомзему 15.11.2011. Відтак, вважає, що спірне рішення Березанської міської ради № 554 від 25.08.2010 направлене на незаконне вилучення у неї, позивачки, її власності для передачі третім особам, тому просить визнати його незаконним в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0602 га по АДРЕСА_3, визнати незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0608 га по АДРЕСА_3, а також зобов'язати Управління Держгеокадастру у Баришівському районі Київської області скасувати вказаний державний акт.

За змістом п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10.08.2016, 19.08.2016, 24.10.2016, 15.11.2016, 08.12.2016, 16.12.2016, 24.04.2018 через канцелярію суду від представника третьої особи Управління Держгеокадастру у Баришівському районі Київської області надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, в якому при вирішенні справи покладались на розсуд суду (Т.1, а.с.36,51,74,89,106,126,209).

20.09.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3, в якому остання просила суд викликати для допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12 (Т.1, а.с.91).

08.12.2016 та 05.06.2018 через канцелярію суду надійшли заяви від представника відповідача Березанської міської ради, відповідно до якої розгляд справи просили проводити без участі їх представника (Т.1, а.с.105, Т.2, а.с.18).

В судовому засіданні 16.12.2016 представник позивача ОСОБА_13 подав клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, в якому визначено перелік питань, необхідних для визначення факту та меж, площі накладки земельних ділянок. Оплату проведення експертизи просили покласти на позивача (Т.1, а.с.128-129).

27.12.2016 через канцелярію Березанського міського суду Київської області відповідачем ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 16.12.2016 про призначення судової земельно-технічної експертизи, яку ухвалою Апеляційного суду Київської області відхилено, а оскаржувану ухвалу залишено без змін (Т.1, а.с.146-147,169-170).

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 20.07.2016 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 10.08.2016.

В судовому засіданні 10.08.2018 оголошено перерву до 19.09.2016 для повторного виклику позивача, представників відповідача Березанської міської ради та третьої особи.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 19.09.2016 визнано обов'язковою явку представника відповідача Березанської міської ради Київської області в судове засідання для дачі пояснень, а розгляд справи відкладено до 05.10.2016 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України в редакції від 01.08.2016, чинній на момент прийняття відповідного процесуального рішення.

В судовому засіданні 05.10.2016 оголошено перерву до 27.10.2016 для повторного виклику позивача та її представника, відповідача ОСОБА_5 та представника третьої особи.

Судове засідання, призначене на 27.10.2016, зняте з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

В судовому засіданні 14.11.2016 оголошено перерву до 17.11.2016 для повторного виклику представників відповідача Березанської міської ради та третьої особи.

В судовому засіданні 17.11.2016 клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про виклик свідків задоволено, оголошено перерву до 08.12.2016 для їх виклику.

В судовому засіданні 08.12.2016 оголошено перерву до 16.12.2016 для повторного виклику свідка ОСОБА_10

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 16.12.2016 клопотання позивача про призначення експертизи задоволено, в справі призначено судову земельно-технічну експертизу та визначено питання, які поставлено на її вирішення, а провадження по справі зупинено до проведення вказаної експертизи.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 10.04.2018 провадження по справі відновлене та призначено судове засідання на 26.04.2018 на підставі ч. 1 ст. 254 ЦПК України в редакції від 15.12.2017.

В судовому засіданні 26.04.2018 оголошено перерву до 07.05.2018 для повторного виклику представників відповідача Березанської міської ради та третьої особи.

В судовому засіданні 07.05.2018 оголошено перерву до 30.05.2018 для повторного виклику представника відповідача Березанської міської ради.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 30.05.2018 третю особу Управління Держгеокадастру у Баришівському районі Київської області замінено на Головне управління Держгеокадастру у Київській області в особі Відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а в судовому засіданні оголошено перерву до 05.06.2018.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник позивача підтримав позицію позивача.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник проти позову заперечили, вказували на відсутність підстав для задоволення позову, так як спірні рішення Березанської міської ради та державний акт видані правомірно у відповідності з вимогами чинного законодавства, а земельні ділянки позивачки не накладаються з ділянкою відповідача.

Представник відповідача Березанської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду заяву,в якій просив розгляд справи проводити без їх участі (Т.1, а.с.105).

Представник третьої особи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило (Т.1, а.с.246,249-250).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, показання свідків, дослідивши і оцінивши матеріали справи у сукупності, докази по справі, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_14 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та НОМЕР_4 площею 0,0541 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою АДРЕСА_1, що посвідчується державними актами на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5 від 14.07.2010 та НОМЕР_6 від 14.07.2010, зареєстрованих відділом Держкомзему у місті Березань Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011096000809 та за № 011096000810, виданими на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 14.12.2007 № 3539, посвідченого державним нотаріусом Березанської міської державної контори Тищенко Н. В. та занесеним до реєстру за № 132 від 27.12.2007 (Т.1, а.с.24,25,26,28).

Технічна документація зі складання державного акта на

право власності на вказані вище земельні ділянки розроблена приватним підприємством «Горизонт», ліцензія Держкомзему України серія АВ № 188557 від 23.08.2006, термін дії ліцензії до 20.08.2011 (Т.1, а.с.8-19).

Водночас, у відповідності з державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_7, зареєстрованим 15.11.2011 відділом Держкомзему у місті Березань Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321040001000417 на підставі рішення Березанської міської ради 41 сесії 5 скликання № 554 від 25.08.2010, громадянка ОСОБА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8 площею 0,0602 га для ведення особистого селянського господарства (Т.1, а.с.27).

Згідно з висновком експерта ОСОБА_16 № 16/17 (свідоцтво № 1595 від 16.11.2012) за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.03.2018, фактичні (на місцевості) межі земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_10, що належать на праві власності ОСОБА_1, не відповідають межам цих ділянок, зазначеним у правовстановлюючих документах. Фактичне користування земельними ділянками ОСОБА_1 по відношенню до меж земельних ділянок, визначених згідно правовстановлюючих документів, є меншим з усіх сторін.

Також координати поворотних точок меж земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_10, що належать на праві власності ОСОБА_1, відповідно до правовстановлюючих документів (за даними технічної документації) не співпадають з координатами поворотних точок меж даних земельних ділянок згідно фактичного користування.

При цьому, експерт вказує, що використовуючи відомості Публічної кадастрової карти, накладання між земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_10, що належать на праві власності ОСОБА_1 (в місцях протиріч - згідно наявних в матеріалах справи паперових даних), та земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_11, що належить ОСОБА_5, відсутнє.

Окрім того, згідно висновку експерта лінійні проміри меж земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_10, що належать ОСОБА_1, згідно державних актів на право власності на земельні ділянки відповідають лінійним промірам меж даних земельних ділянок згідно кадастрових планів, що є складовими частинами Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту (переоформлення), що посвідчує право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства в м. Березань, розробленої ПП «Горизонт» у 2008 році (Т.2, а.с.3-16).

Свідок ОСОБА_9, допитаний в судовому засіданні, вказав, що виготовляв технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 на підставі рішення Березанської міської ради Київської області. На момент присвоєння її земельній ділянці кадастрового номеру накладань ділянок не було. Відзначив, що витяг з публічної кадастрової карти з письмовими відмітками, що міститься в матеріалах справи, виготовляв не він.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою сторін, та зазначила, що їхні земельні ділянки лежать вздовж в напрямку до берега річки, а не поперек. Саме так користувалась своєю земельною ділянкою і ОСОБА_1 протягом всього часу, що тут живе, а також попередні власники. Окремо відзначила, що ОСОБА_1, виготовляючи свій державний акт, вказала, що її земельна ділянка межує з ділянкою громадянки ОСОБА_17, яка на той час померла. Саме в ОСОБА_17 свідок купила і свій будинок, та ще до приватизації виділила 1 сотку для користування ОСОБА_5 під проїзд.

Свідок ОСОБА_6, допитана в судовому засіданні, вказала, що є сусідкою сторін, і саме вона продавала позивачці ОСОБА_1 її будинок разом із землею. Відзначила, що вказана земля була приватизована ще її матір'ю, при цьому на місцевості обміри не проводились. Коли свідок вирішила продати землю ОСОБА_1, виявилось, що в документах на землю є помилка, про що вона повідомила позивачці та сказала, що продає ділянку так, як нею фактично користувалась, тобто подовж. Відтак, викликала землеміра ОСОБА_18, який відміряв 0,15 га згідно фактичного користування для продажу, з даними межами ОСОБА_1 погодилась, обгородила придбану земельну ділянку і користувалась нею у вказаний спосіб. Окремо відзначила, що вказаний в державному акті ОСОБА_1 від 2010 році як власник ділянки, межуючої з її ділянкою, ОСОБА_19 є батьком ОСОБА_5 та помер ще в 2000 році.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що є сусідкою сторін по справі, та повідомила, що ОСОБА_1, купляючи землю, погодилась з її фактичним розташуванням і так користувалась нею впродовж всього часу, не маючи жодних претензій.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що на момент виготовлення державного акту ОСОБА_1 відомості про технічну документацію, за якою такі акти виготовлялись, а також координати земельних ділянок, їх розташування в просторі зберігались лише в паперовому вигляді.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

За ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З урахуванням положень ст. 125, ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України в редакції від 31.07.2010, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, момент виникнення права власності на земельну ділянку пов'язувався з моментом державної реєстрації такого права, а документом, що посвідчував право власності на землю, зокрема, був державний акт.

Вимоги до форми державного акта на право власності на земельну ділянку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» в редакції від 03.08.2009, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 43 від 04.05.1999 в редакції від 05.07.2010, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 43 від 04.05.1999), було визначено порядок складання державного акта, що включав у себе, зокрема, встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної

ділянки, а також складання кадастрового плану земельної ділянки.

Так, у відповідності до пунктів 2.3-2.4, 2.6, 2.8 Інструкції № 43 від 04.05.1999, межі земельних ділянок відновлюються або переносяться в

натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними

матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються

довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім

випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на

місцевості. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення

всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється

геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних

закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної

мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова

зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат

поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і

площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається

кадастровий план земельної ділянки, в якому вказуються межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, поворотні точки меж земельної ділянки, а також лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки з подальшим їх зазначенням на плані меж земельної ділянки в бланку державного акта, визначаючи, таким чином, матеріальний об'єкт нерухомого майна в просторі, право власності на який набувається особою та у зв'язку з порушенням, невизнанням або оспорюванням права на який в особи виникає право на захист.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. При цьому захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, позивач, звертаючись до суду, як на підставу пред'явленого позову вказує на порушення її прав внаслідок незаконної приватизації відповідачем ОСОБА_5 частини її, позивачки, земельної ділянки по АДРЕСА_1.

За приписами ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відтак, системний аналіз наведених вище положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 2 ст. 152, ст. 155 ЗК України свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

В такому разі суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-658цс15.

Так, як встановлено висновком експерта № 16/17 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.03.2018, фактично між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 склався певний юридично неоформлений порядок користування земельними ділянками, який не відповідає правовстановлюючим документам, тому, враховуючи положення ч. 2. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не тягне виникнення у сторін будь-яких речових прав, що є об'єктами захисту в розумінні ст. 15 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

В той же час, як вказує експерт, накладання між земельними ділянками, що належать на праві власності ОСОБА_1, та земельною ділянкою ОСОБА_5, право власності на яку посвідчує спірний державний акт НОМЕР_2, відсутнє, що спростовує доводи позивача щодо незаконної приватизації ОСОБА_5 частини її, позивача, земельної ділянки.

При цьому суд враховує, що згідно висновку експерта лінійні проміри меж земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 згідно державних актів, відповідають лінійним промірам меж даних земельних ділянок згідно Технічної документації із землеустрою, розробленої ПП «Горизонт» у 2008 році, на підставі якої вказані державні акти були виготовлені.

За приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Нормами пунктів «а», «б» статті 12, частини 1 статті 121, частини 1 статті 116, частини 9 статті 118, частини 1 статті 126 ЗК України в редакції від 17.08.2010, чинній на момент видачі спірних документів, встановлювався порядок безоплатної передачі громадянам земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, встановлених законом, яка здійснювалась на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, право власності на які в такому випадку посвідчувалось державним актом.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-836цс15.

Доказів видачі спірного державного акту НОМЕР_2 з порушенням вимог закону, а також доказів недійсності рішення Березанської міської ради 41 сесії 5 скликання № 554 від 25.08.2010 як правової підстави набуття громадянкою ОСОБА_5 земельної ділянки у власність, як і самого спірного рішення, суду надано не було.

Разом з тим, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення прав позивача щодо володіння, користування чи розпорядження належними їй земельними ділянками відповідно до правовстановлюючих документів з боку відповідача ОСОБА_5 як правової підстави пред'явленого позову, суду не надано.

Окрім того, вимога позивача про зобов'язання Управління Держгеокадастру у Баришівському районі Київської області скасувати спірний державний акт не підлягає задоволенню, так як не базується на вимогах цивільного процесуального законодавства, адже по суті своїй спрямована до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, як до учасника справи, процесуальний статус якого, як вбачається з правового аналізу положень ст.ст. 42, 43, 53, 54 ЦПК України, передбачає опосередковану заінтересованість у результаті розгляду справи у зв'язку з тим, що рішення суду може лише вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін, та відсутність процесуальних прав сторін, направлених на розпорядження предметом спору.

Враховуючи вищевказане, принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача щодо визнання рішення Березанської міської ради № 554 від 25.08.2010 незаконним в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0602 га по АДРЕСА_3, визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0608 га по АДРЕСА_3, а також зобов'язання Управління Держгеокадастру у Баришівському районі Київської області скасувати вказаний державний акт є недоведеними та безпідставними, відтак, в позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 118, 121, 125, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 11, 15-16, 21, 182, 316-317, 328 ЦК України, ст.ст. 4, 11-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Березанський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.06.2018.

Суддя І. О. Капшученко