Рішення № 74769320, 18.06.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/528/18

Провадження № 2-а/353/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

з участю: секретаря судового засідання Бойка В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління національної поліії в Івано-Франківській області, поліцейського Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 822816 від 14.09.2017 року,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 управління національної поліії в Івано-Франківській області, поліцейського Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 822816 від 14.09.2017 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що будь-яких порушень не вчиняв, а притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним. Судові витрати просив покласти на відповідача - ОСОБА_4 управління національної поліії в Івано-Франківській області. Свої вимоги обґрунтовував тим, що при прийняті оскаржуваної постанови інспектор поліції виходив з того, що 14.09.2017 року о 18 год. 45 хв. на автодорозі Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль» км 11+850 позивач, керуючи автомобілем «DACIA LODGY», д.н.з ВО 6058 ВК, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимоги ПДР, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інспектр дійсно його зупиняв на вищезгаданій ділянці дороги, однак після перевірки документів його відпустив, оскільки не мав доказів порушення ним ПДР. Але, як виявилося пізніше без об’єктивно виправданих на те причин, виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП без його участі. Вважає, що поліцейський перевищив свої службові повноваження та створив фіктивну постанову. До цього ж інспектор не дотримався положень закону та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням ограну уповноваженим розглядати справу. Також зазначив, що постанова Тлумацького ВДВС ГТУЮ від 18.01.2018 року про стягнення з нього адміністративного стягнення була винесенеа через 4 місяці 4 дні з дня вчинення правопорушення, чим порушено строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, та свідчить про наявність обставин закриття провадження у справі в порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. від 21.05.2018 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін о 11 год. 00 хв. 18 червня 2018 року. Також даною ухвалою було встановлено відповідачам п’ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 18, 19) відповідачі ОСОБА_4 управління національної поліії в Івано-Франківській області та поліцейський Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції ОСОБА_3 отримали вищевказану ухвалу суду 29.05.2018 року.

08.06.2018 року від відповідача ОСОБА_2 управління національної поліії в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що під час патрулювання поліцейським Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції ОСОБА_3 було виявлено, що 14.09.2017 року о 18 год. 45 хв. на автодорозі Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль» км 11+850, водій автомобіля НОМЕР_1, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимоги п. 8.5 ПДР, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Поліцейський належнимм чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР, після чого водій – ОСОБА_1 на вимогу представив всі необхідні документи. Втановивши факти вчинення адміністративного правопорушення, позивачу було роз’яснено права громадянина, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 822816 від 14.09.2017 року з накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,0 грн. Зазначає, що відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Націоналльної поліції. Розглянувши вказану справу відповідач з’ясував всі обставини, які підлягають зясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Вважає некоректними посилання позивача на те, що адміністративне стягнення не накладається на місці вчинення правопорушення. Зокрема, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не виноситься у випадках правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Посилання позивача на те, що оскаржувана постанова винесена без його участі, суперечать його посиланням на те, що справа була розглянута на місці вчинення адміністративного правопорушення та постанова винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення, де він був присутній. Також позивач неправильно трактує положення ст. 38 КУпАП, а саме те, що відповідачем порушено строки накладення адміністративного стягнення, зокрема постанова була винесена не пізніше як за 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а постанова ВДВС не є постановою про накладення адміністративного стягнення, а являється постановою про примусове стягнення. Таким чином, розглядаючи дану справу, відповідач з’ясував всі обставини та діяв на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Станом на 18.06.2018 року відповідач поліцейський Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержант поліції ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Судом встановлено, що 14.09.2017 року поліцейським Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 822816 від 14.09.2017 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 255 грн. штрафу, з тих підстав, що позивач 14.09.2017 року о 18 год. 45 хв. на автодорозі Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль» км 11+850, керуючи автомобілем марки «DACIA LODGY», д.н.з ВО 6058 ВК, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).

Так, згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Посилання на жоден з цих доказів у винесеній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, немає.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол може не складатись у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Однак, системний аналіз положень Кодексу, в тому числі ч. 5 ст. 258 КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такі ж вимоги містяться у Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства Внутрішніх справ № 1376 від 06 листопада 2015 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року №1496/27941.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.

В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови, у ній не вказано технічний засіб, яким здійснено фотозйомку або відеозапис, та у графі «До постанови додаються» не зазначено будь-яких доказів отриманих під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 283 КУпАП.

До цього ж, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови у ній зазначено порушення позивачем вимог розмітки проїзної частини доріг, а саме перетинання розмітки 1.1.

Так, відповідно до п. 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху вузька суцільна лінія поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Проте, поліцейським Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції ОСОБА_3 при складанні постанови не було досліджено факт, за яких саме обставин відбулось перетинання лінії дорожньої розмітки 1.1.

Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що вищезазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Проте, інспектором поліції при складанні постанови не були належним чином зібрані та досліджені докази, жодних посилань на докази, передбачені ст. 251 КУпАП, у винесеній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, немає.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено частинами 1, 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 3 ст. 77 КАС України передбачено, що докази до суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 21.05.2018 року відповідачам ОСОБА_2 управлінню національної поліції в Івано-Франківській області та поліцейському Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанту поліції ОСОБА_3 було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву, всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, станом на 18.06.2018 року жодних письмових або електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків на підтвердження вини позивача, на виконання вищевказаної ухвали, на адресу суду від відповідачів не надходило.

Як зазначено в частинах другій та п’ятій статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції в Івано-Франківській області, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що поліцейський розглядаючи справу з’ясував всі обставини справи, оскільки на підтвердження викладених обставин до відзиву не було надано жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та вину ОСОБА_1 у його вчиненні.

Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а отже, поліцейський Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3, як суб’єкт владних повноважень, прийняв необгрунтоване рішення без урахування та встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому суд вважає що оскаржувана постанова є протиправною.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що адміністративне стягнення було накладено пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а саме через 4 місяці 4 дні Тлумацьким РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області було винесено постанову про відкриття виконачого провадження, що свідчить про наявність обставин закриття провадження у справі в порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, судом встановлено, що днем вчинення адміністративного правопорушення зазначено 14.09.2017 року та цього ж дня, в строки передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП, була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 822816. Оскаржувана постанова набрала законної сили 29.09.2017 року та була пред’явлена до виконання. У зв’язку з цим 18.01.2018 року державним виконавчем Тлумацького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 6). Отже, судом встановлено, що адміністративне стягнення було накладено в строки, передбачені ч.1 ст. 38 КУпАП, а саме 14.09.2017 року, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.

За встановлених в судовому засіданні обстани, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 822816 від 14.09.2017 року, винесену поліцейським Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. слід скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При такому вирішенні позову судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на рахунок держави.

На підставі наведеного, ч. 1 ст. 122, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 286, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 132, 162, 229, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 822816 від 14.09.2017 року, винесену поліцейським Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 (вул. Левицького, 4, м. Тисмениця Івано-Франківської області) про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп.

Судовий збір покласти на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий Н.І.Лущак