Ухвала суду № 74769260, 18.06.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/305/17

Провадження № 1-кп/347/17/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.18 м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді: Сабадаха Б.В.,

при секретарі: Удудяк І.А.,

з участю прокурора: Боровика С.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у судовому засіданні в м. Косів Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040690001880 від 05.06.2015 року відносно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, не одруженого, -

за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Косівському районному суді Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040690001880 від 05.06.2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.286 КК України.

Відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заявили клопотання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання, яке мотивують тим, що обвинувачений зареєстрований у м.Дніпро, де може проживати, а також має місце проживання у м. Коломия, де може перебувати до закінчення кримінального провадження в суді. Наміру ухилятися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, він не має.

Прокурор в судовому засіданні просить продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час існувати не перестали.

Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, прийшов до висновку про можливість зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з наступних підстав.

Так, 24.02.2017 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040690001880 від 05.06.2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.286 КК України.

Як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040690001880 від 05.06.2015 року (а.с.8-17), 20.09.2016 року, слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Хоростіль Р.В., обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому ухвалами слідчих суддів Івано-Франківського міського суду від 15.11.2016 року, 12.01.2017 року, а також ухвалами Косівського районного суду від 03.03.2017 року, 21.04.2017 року, 06.06.2017 року, 01.08.2017 року, 29.08.2017 року, 17.10.2017 року, 05.12.2017 року, 16.01.2018 року, 13.03.2018 року продовжувався строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_1 кожного разу на два місяці та останньою ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2018 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на два місяці, тобто до 07.07.2018 року включно.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається із вказаних вище ухвал суду, підставою для застосування відносно обвинуваченого вказаного запобіжного заходу було встановлення судом наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, встановлення наявності підстав вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків та доведеність прокурором того, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

При продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходив з того, що оскільки по справі докази, з об'єктивних причин, зокрема із неявкою свідків, судом ще не досліджувались, всіх свідків сторони обвинувачення в судовому засіданні ще не допитано, обставини, що стали підставою для застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати та інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно ст..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У багатьох рішеннях, винесених щодо України, Європейський суд з прав людини констатував порушення прав заявників, гарантованих пунктом 3 статті 5 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

При цьому у вказаних рішеннях суд зазначив, що національні суди повинні в першу чергу забезпечувати, щоб у конкретній справі запобіжне ув'язнення обвинуваченого не перевищувало розумний строк. Для цього вони зобов'язані, беручи належним чином до уваги принцип презумпції невинуватості, дослідити всі обставини справи, які можуть підтвердити або спростувати наявність суспільної потреби, яка виправдовує відхилення від вимоги щодо поваги до свободи особи.

Незмінність підстав для підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є необхідною умовою для того, щоб подальше тримання її під вартою вважалося законним. Проте через деякий час ця умова вже перестає бути достатньою. Тоді суд повинен встановити, чи інші підстави, на яких ґрунтуються рішення судових органів, продовжують виправдовувати позбавлення свободи.

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Зважаючи на викладене, а також те, що обвинувачений, який є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, протягом тривалого часу утримується під вартою і сама по собі наявність обґрунтованої підозри, в даному випадку, при відсутності інших підстав для продовження тримання під вартою, не може виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, то суд приходить до висновку, що продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є недоцільним.

При цьому суд, оцінюючи в сукупності всі обставини, в тому числі досліджені судом докази, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за висунутим обвинуваченням, з огляду на особу обвинуваченого, приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, а саме запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вказаний запобіжний захід є необхідним і буде достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та запобіганню ризикам, наявність яких доведено під час судового розгляду, при цьому суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не можливо застосувати до обвинуваченого з наступних причин: особисте зобов'язання - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що даний запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов'язків; особиста порука - на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, жителю ІНФОРМАЦІЯ_4, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт цілодобово, на строк два місяці до 17 серпня 2018 року.

Заборонити ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, цілодобово, крім виклику до суду для розгляду даного кримінального провадження.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 додаткові обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою, утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками та носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з - під варти в залі судового засідання.

Копію ухвали для виконання, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 направити до Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, в частині здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1.

Зобов'язати Коломийське ВП ГУНП в Івано-Франківській області негайно поставити на облік ОСОБА_1, і повідомити про це Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Працівники Коломийське ВП ГУНП в Івано-Франківській області з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) управління ДПтСУ в Івано-Франківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б.В. Сабадах