Постанова № 74767259, 13.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/416/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду, від 03.04.2018, суддя А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 повний текст складено 10.04.18 по справі № 816/416/18

за позовом ОСОБА_1

до Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області третя особа ОСОБА_2

про визнання відмови неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання неправомірною відмови в задоволенні заяви від 05.12.2017 № 25-/48-02/85000 про реєстрацію місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла; зобов'язання зареєструвати громадянку України ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, визнання неправомірною відмову у задоволенні заяви від 05.12.2017 № 25-/48-03/849900 про зняття з реєстрації місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла; зобов'язання зняти громадянку України ОСОБА_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року позов ОСОБА_1 до Автозаводської районної адміністрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірною відмову Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 06.12.2017 в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року № 25-/48-02/85000 про реєстрацію місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла.

Зобов’язано Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради зареєструвати громадянку України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3.

Визнано неправомірною відмову Автозаводської районної адміністрації виконавчого, комітету Кременчуцької міської ради від 06.12.2017 в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року № 25-/48-03/84990 про зняття з реєстрації місця проживання з підстав відсутності згоди власників/співвласників житла.

Зобов’язано Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради зняти громадянку України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Л. Толстого, буд. 38, ЄДРПОУ: 40209479) на користь ОСОБА_1 (дата народження: 25.01.1979, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у адміністративній справі № 816/416/18, доповнивши його резолютивну частину наступним: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Л. Толстого, буд.8,ЄДРПОУ:40209479) на користь ОСОБА_1 (дата народження: 25.01.1979, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати на правничу допомогу в сумі 14 650,00 грн. і витрати, пов'язані з переїздами до іншого населеного пункту представника сторони, на користь якої ухвалено судове рішення в сумі 1398,00 грн. та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Л. Толстого, буд. 38, ЄДРПОУ: 40209479) на користь ОСОБА_1 (дата народження: 25.01.1979, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 10 078,78 грн (десять тисяч сімдесят вісім грн. 78 коп.), з яких судовий збір в сумі 1057,20 грн., комісія за сплату судового збору в сумі 21,58 грн. і витрати на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

В обґрунтування вимог заявник апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції в частині відмови незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання щодо розміру судових витрат, судом першої інстанції зроблено висновок, що в матеріалах справи відсутні докази взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору зокрема акту виконаних робіт, звіту з детальним описом робіт, здійснених витрат тощо. Таким чином, судом зроблено висновок про відсутність підстав для відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Враховуючи оскарження позивачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині розподілу судових витрат та межі перегляду, передбачені ст. 308 України, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в позовній заяві прохав : стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15 354,80 грн., з яких 704,80 судовий збір та 14 650,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А відповідно до частини першої цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді, позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 03.01.2018 із ОСОБА_3, ордер на надання правової допомоги від 28.02.2018 № 172559 та квитанцію про оплату послуг /а.с. 24, 47-49/.

Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої зазначеної норми для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А відповідно до частини четвертої вищевказаної статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, позивачем до суду першої інстанції не надано докази взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору зокрема акту виконаних робіт, звіту з детальним описом робіт, здійснених витрат тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до закінчення судових дебатів не надано доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, відповідно судом винесено рішення щодо відшкодування судових витрат на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.

Вказані вище обставини свідчать про відсутність підстав для відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстави для вирішення питання про перерозподіл судових витрат відсутні.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 по справі № 816/416/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду лише у випадках передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 18.06.2018.