Постанова № 74766998, 18.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/1749/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"18" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2018 р. у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка до Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інфраструктури та торгівлі Романівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар" про визнання протиправним та скасування рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Липа В.А.,

час постановлення ухвали - не зазначено,

місце постановлення ухвали - м.Житомир,

дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Пархоменка звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інфраструктури та торгівлі Романівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар", ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.

Одночасно з позовною заявою ПСП ім. Пархоменка подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам, зазначеним у ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" приймати рішення стосовно державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інших речових прав, похідних від права власності, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823182400:05:001:0027 площею 2,7852 га, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області та належить на праві власності ОСОБА_3, окрім державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823182400:05:001:0027 площею 2,7852 га за ПСП ім. Пархоменка.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2018 р. Приватному сільськогосподарському підприємству ім. Пархоменка у забезпеченні позову -відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Пархоменка звернулося до суду з апеляційною скаргою. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що державна реєстрація іншого речового права за іншими особами до вирішення справи по суті може призвести до використання (посіву) земельної ділянки іншими особами, що унеможливить її використання позивачем після розгляду справи та, як наслідок, позивачу будуть завдані збитки, пов'язані з невикористанням орендованої земельної ділянки. Таким чином, існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до вирішення спору по суті. Тому, скаржник просить скасувати ухвалу та постановити ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що зазначений у заяві спосіб забезпечення позову суперечить вимогам ч.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Звертає увагу на те, що ні спеціальним Законом в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ні підзаконними нормативно-правовими актами не визначено, що суб'єкту державної реєстрації, визначеному Законом, можна заборонити приймати рішення щодо державної реєстрації прав.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Забезпечення позову - це вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отож з заведеного слідує, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті виключно до вимог, які є предметом позову.

Зокрема у випадку оскарження акту індивідуальної дії, позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії оскаржуваного акту; забороною відповідачу вчиняти певні дії відносно оскаржуваного акту; встановленням обов'язку для відповідача вчиняти певні дії, що стосуються оскаржуваного акту; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються дії оскаржуваного індивідуально акту.

Згідно позовної заяви предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інфраструктури та торгівлі Романівської районної державної адміністрації Житомирської області про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 37927747 від 03.11.2010 року, номер запису про інше речове право № 23171234, щодо здійснення державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар", код ЄДРПОУ 35365910, прав оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1823182400:05:001:0027, площею 2,7852 га.

Відтак, вжиття заходів забезпечення позову є можливим лише по відношенню до вказаного рішення державного реєстратора.

Натомість, при зверненні позивача до суду із заявою про забезпечення позову у справі якій оскаржується певно визначене рішення, позивач заявляє клопотання про забезпечення позову яке виходить за межі вимог- предмету позову.

Предметом заявленого клопотання є встановлення заборони будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам, зазначеним у ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на подальше приймати рішення стосовно державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інших речових прав, похідних від права власності, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823182400:05:001:0027 площею 2,7852 га, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області.

Проте, предметом позову у даній справі не є оскарження дії або бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно їх наміру вчинити певні реєстраційні дії.

Крім того, заявником не визначено чітке коло осіб, щодо яких необхідне, на думку позивача, застосування заборони на вчинення певних дій, що стосуються предмета спору, що не узгоджується з вимогами ст. 151 КАС України та нормами Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наведені положення законодавства та обставини справи виключають вжиття заходів забезпечення позову у спосіб про який просить позивач.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на осіб, які ініціюють таке клопотання.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен встановити хоча б одну із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, заявник мотивує свої вимоги тим, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення та, що є очевидними ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком неефективний захист порушених прав, а саме чергове укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823182400:05:001:0027 між ОСОБА_3 та ТОВ "Агро-Любар" або третіми особами та його державну реєстрацію.

Разом з тим, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції ПСП ім. Пархоменка не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що неправомірність чи правомірність рішення державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інфраструктури та торгівлі Романівської районної державної адміністрації Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37927747 від 03.11.2017р. щодо державної реєстрації договору оренди від 27.10.2017р., які є предметом позову, може бути встановлена лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду даної справи.

Отже, твердження заявника про очевидність протиправності оспорюваних дій відповідача можуть бути підтверджені за результатами розгляду позову у даній справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку якщо невжиття заходів забезпечення позову буде нести реальну загрозу правам та інтересам позивача, позивач не позбавлений можливості звертатися в подальшому із заявами про забезпечення позову, які будуть стосуватися наведеного предмету позову.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка залишити без задоволення, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2018 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "19" червня 2018 р.