Постанова № 74766762, 18.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/78/18

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про анулювання спеціального дозволу,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року Державна служба геології та надр України звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 13.01.2011 року №5354 виданого ФОП ОСОБА_2.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що в порушення вимог, передбачених угодою про умови користування надрами від 13.01.2011 року, яка є додатком до спеціального дозволу та статті 24 Кодексу України про надра, відповідач на виконання припису №722-14/06 від 10.06.2016 року надала матеріали, що не усунули порушення вимог законодавства у сфері надрокористування в повному обсязі. У зв'язку з чим, невиконання передбачених спеціальним дозволом та статтею 24 Кодексу України про надра умов користування надрами є підставою для припинення користування відповідачем надрами в судовому порядку, на підставі статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 615 від 30.05.2015 р.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Державна служба геології та надр України подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

14.05.2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказувала на безпідставність доводів апелянта та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції 12.06.2018 року винесено ухвалу про перехід з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи неоспорені факти про те, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України надало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спеціальний дозвіл на користування надрами № 5354 від 13.01.2011 року з метою видобування суглинків, придатних до виробництва цегли строком на 20 років.

09.06.2016 року на підставі наказів № 92 від 21.03.16 року «Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у II кварталі 2016 року», № 93 від 21.03.2016 року «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у II кварталі 2016 року» та направлення на проведення перевірки від 03.06.2016 року №706-14/06, відповідно до норм Кодексу України про надра та Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 року № 1294, Центральний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України провів перевірку ФОП ОСОБА_2

За наслідками проведеної перевірки складено акт №06- 04/24/2016-14/п(130) від 09.06.2016 року про не допущення посадових осіб Держгеонадр України до здійснення заходів державного нагляду (контролю), у якому одночасно позивач вказує на невиконання умов користування надрами, не дотримання вимог Угоди про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами №5354 від 13.01.2011 року, в частині обов'язку надрокористувача допускати представників Держгеонадр для здійснення державного геологічного контролю.

На підставі акту перевірки 10.06.2016 року Центральний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України склав припис №722-14/06, яким зобов'язав відповідача в термін до 11.07.2016 року усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та надати до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

29.07.2016 року Центральний міжрегіональний відділ направив на адресу Держгеонадр України Подання №903-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5354 від 13.01.2011 року, вказавши, що ФОП ОСОБА_2 на виконання припису №722-14/06 від 10.06.2016 року не надала матеріали щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування.

Наказом № 317 від 20.09.2016 року Державна служба геології та надр України зупинила дію спеціального дозволу на користування надрами №-5354 від 13.01.2011 року та надала ФОП ОСОБА_2 30 календарних днів для усунення порушень. Про вказаний наказ відповідач повідомлений листом Державної служби геології та надр України №18675/13/14-16 від 04.10.2016 року.

Наказами від 10.01.2017 року № 2 та № 174 від 19.03.2017 року позивач продовжив термін для усунення порушень до 01.03.2017 року та 01.06.2017 року, про вказані накази відповідач повідомлений листами від 25.01.2017 року та 13.05.2017 року.

18.08.2017 року Центральний міжрегіональний відділ надіслав Державній службі геології та надр України Подання № 417-14/06 на анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5354 від 13.01.2011 року, вказавши, що станом на 18.08.2017 року ФОП ОСОБА_2 не надала матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

14.09.2017 року Державна служба геології та надр України звернулась до відповідача з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами згідно спеціального дозволу № 5354 від 13 01.2011 року.

22.09.2017 року відповідач надіслала Державній службі геології та надр України листа про незгоду з припиненням права користування надрами, у якому зазначила, що усунула в повному обсязі порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

У січні 2018 року, посилаючись на порушення відповідачем умов користування надрами, визначених статтями 24 і 53 Кодексу України про надра, пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 615 від 30.05.2015 року та угоди про умови користування надрами від 13.01.2011 року, позивач звернувся до суду з позовом про припинення користування надрами ФОП ОСОБА_2 шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5354 від 13.01.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність порушень на які посилається позивач, не є підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, до звернення Державної служби геології та надр України до суду з позовом про припинення користування надрами відповідач усунув порушення статі 24 Кодексу України про надра та виконав вимоги припису №722-14/06 від 10.06.2016 року. Інші підстави для припинення користування надрами в судовому порядку позивач до суду не надав.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра, завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з ч.1 ст.4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Частиною 1 ст.13 Кодексу України про надра встановлено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Абзацом 3 ч.1 ст.14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для видобування корисних копалин.

Частиною 2 ст. 24 Кодексу України про надра визначені наступні обов'язки користувачів надр:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

За змістом ч.1 ст.26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Разом з тим, частиною 2 ст. 26 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Відповідно до частини третьої статті 26 Кодексу України про надра законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Згідно з пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 615 від 30.05.2015 р, право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку.

У разі відсутності спору, Мінприроди має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно порушення відповідачем законодавства у сфері надрокористування, оскільки останньою не було усунуто порушення наведені у приписі №722-14/06 від 10.06.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що підставою для звернення до суду Державною службою геології та надр України із даною позовною заявою слугувало те, що відповідачем не виконано в повному обсязі припису №722-14/06 від 10.06.2016 року.

Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 на виконання припису №722-14/06 надала позивачу ряд документів, а саме висновок за № 007 від 18.07.2017 року державної екологічної експертизи щодо матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище розробки і рекультивації Антонінського родовища цегельної сировини Красилівського району Хмельницької області.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта стосовно наявності підстав для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, оскільки з матеріалів справи встановлено, що до отримання висновку за № 007 від 18.07.2017 року відповідач виготовила матеріали ОВНС; (оцінки впливів на навколишнє середовище), для виготовлення яких оформила та зібрала завдання на розроблення матеріалів ОВНС; заяву про наміри, погодженою органами місцевого самоврядування; заяву про екологічні наслідки; протокол засідання Української територіальної комісії по запасам корисних копалин Міністерства геології УССР від 03.05.1984 року за № 4383; технічні умови на рекультивацію земель порушених гірничими роботами внаслідок розробки Антонінського родовища цегельної сировини; довідку (кліматична характеристика) Хмельницького обласного центру з гідрометеорології; картографічні матеріали: карта - схема розміщення джерел викидів Антонінського родовища цегельної сировини; ситуаційний план родовища; топографічний план; план підрахунку запасів; геологічні розрізи по лініях 1-І', ІІ-П'; план кар'єру на кінець розробки без врахування робіт по рекультивації, протокол проведення зборів мешканців смт. Антоніни, щодо розробки і рекультивації Антонінського родовища цегельної сировини; лист Антонінської селищної ради щодо відсутності звернень та пропозиції розробки та рекультивації Антонінського родовища цегельної сировини; публікацію заяви про наміри в газеті "Красилівський вісник"; публікацію заяви про екологічні наслідки.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що до звернення Державної служби геології та надр України до суду з позовом про припинення користування надрами відповідач усунула порушення статі 24 Кодексу України про надра та виконала вимоги припису №722-14/06 від 10.06.2016 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів того, що відповідач користується надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення, використовує надра не для тієї мети, для якої їх було надано, порушує інших вимоги, передбачені спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами - не надав.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства, не доведені позивачем належними та повними доказами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог Державної служби геології та надр України про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, в той час як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4