Постанова № 74766506, 14.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4522/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Бегунц А.О.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (головуючий І інстанції: Заічко О.В., повний текс складено 02.11.2017 р.) по справі № 820/4522/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробний завод "Рекаст" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробний завод "Рекаст" (надалі- позивач, платник податків, Товариство), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі- відповідач, контролюючий орган) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 31.08.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, що прийняті відповідачем.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.08.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробний завод "Рекаст".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином, підставою для винесення спірних ППР слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з контрагентом за перевіряємий період.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Наголошував, що документами податкового та бух.обліку не підтверджується факт господарської операції позивача та контрагента ТОВ «ТК «Біві-Ант» з поставки світлих рослинних олій. Контрагент не є виробником товару, а товар ним не придбавався, належного податкового обліку не велось, за місцемзнаходження та навантаження, контрагент не знаходився, а ресурсів для виконання значного об’єму робіт не було. Факт повторності порушень у сфері податкового законодавства з боку позивача підтверджується податковим повідомленням – рішенням від 12.05.2015 року, за яким позивачем сплачений зобов’язання.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Наполягав на реальності та повного документального підтвердження господарських операцій. Надані документи до перевірки та до суду є повними, інших у контрагента не запитувалось. Перевозка тмц. здійснювалось транспортними засобами, за місцем завантаження товару перебував контрагент, який орендував приміщення, територію. Товар оприбуткований та проведена оплата. Наданий в тому числі письмовий відзив на апеляційну скаргу. Просив судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що ТОВ «ВПЗ «Рекаст» зареєстровано Департаментом реєстрації Харківської міської ради 15.11.2011 року номер запису 14801020000051707, податковий номер платника податків 37878742.

Місцезнаходження платника податків: Україна, 61022, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, провулок Криничний, будинок 10. ТОВ «ВПЗ «Рекаст» укладено договір оренди з ТОВ «Еталон-2000» (податковий номер: 31060798) № 59 від 09.11.2011 року на оренду нежитлового приміщення за адресою: Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, провулок Криничний, будинок 10.

Додатково, ТОВ «ВПЗ «Рекаст» укладено договір оренди нежитлових приміщень з ТОВ «ВПЗ «Рекаст Плюс» (податковий номер 37875165) від 03.04.2013 року № 6А, відповідно до якого було передано в тимчасове платне користування на умовах найму окреме індивідуально визначене майно – нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 в літ. «А-1», загальною площею 1 812,7 кв.м. з інженерним оснащенням для виробництва кормових матеріалів, розташовані за адресою: 61051, Харківська область, м. Харків, вулиця Заводу Комсомолець, будинок 36. Вищенаведене нерухоме майно було надано позивачу виключно для здійснення ним господарської діяльності з виробництва жирних кислот соняшникових олій та саломасів ( а.с.168-174).

Позивача взято на податковий облік в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 16.11.2011 року за № 62517, станом на 03.08.2017 року позивач перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідно до штатного розкладу ТОВ «ВПЗ «Рекаст» станом на 2015 рік, що затверджений директором ОСОБА_3 загальна штатна чисельність працівників становить 23 особи, а місячний фонд оплати праці становить 50 600,00 грн. ( а.с.175).

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «ВПЗ «Рекаст» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., результати якої відображені в акті від 16.08.2017 № 9996/20-40-14-11-11/37878742 (а.с.11-56).

Висновки акту перевірки свідчать про те, що працівниками контролюючого органу встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягає у заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2015 року у сумі 443 409, 00 грн., на підставі чого завищено суму від’ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2015 року у сумі 403 591, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 31.08.2017 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 665 113, 50 грн. (443 409,00 грн. за податковим зобов’язанням та 221 704,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями),

та № НОМЕР_2 від 31.08.2017 року, яким встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 403 591,00 грн. ( а.с.57-59).

Підставою для встановлення контролюючим органом зазначених порушень та, як наслідок, прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугувала наявність податкової інформації Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.11.2016 р. № 665/20-38-14-02-04/39403341 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТК «Біві-Ант», та Оперативного управління Центральної ОДПІ м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10, якою розташування ТОВ «ТК «Біві-Ант» за вказаною податковою адресою не встановлено та

вироку по справі № 646/6316/16-к від 18.07.2016 року, яким засновника ТОВ «ТК «Біві-Ант» (ОСОБА_4Ю.) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України,

а також, вироку по справі № 640/7331/16-к від 16.08.2016 року, яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України ОСОБА_5 який придбав корпоративні права заставника ТОВ "Міатекс" - контрагента ТОВ «ТК «Біві-Ант», відтак, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ «ТК «Біві-Ант».

Як встановлено судами за матеріалами справи, спірні правовідносини, що мали вплив на формування позивачем показників податкового обліку з податку на додану вартість у перевіряємий період по господарським відносинам з ТОВ «Торгівельна компанія «Біві-Ант».

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Торгівельна компанія «Біві-Ант» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ «ВПЗ «Рекаст» (Покупець), в особі директора ОСОБА_3, був укладений договір поставки № 21 від 30.03.2015 року ( а.с.65-67). Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця світлі рослинні олії (далі по тексту – Товар) кількістю 440,0 тон на загальну суму 5 082 000, 00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТК «Біві-Ант» на адресу ТОВ «ВПЗ «Рекаст» виписано видаткову накладну № 298 від 31.03.2015 р. та податкову накладну № 128 від 31.03.2015 р. на загальну суму 5 082 000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 847 000, 00 грн. ( а.с.23,68).

Суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено до складу податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2015 року на суму 847 000,00 грн., що не заперечувалось сторонами.

Згідно з п. 2.1 договору поставки № 21 від 30.03.2015 року Постачальник зобов’язується передати Товар на умовах «самовивозу зі складу Постачальника». Датою поставки Товару вважається дата відвантаження Товару зі складу Постачальника (п. 2.3 Договору поставки № 21 від 30.03.2015 року).

На виконання поставки Товару від Вантажовідправника – ТОВ «ТК «Біві-Ант» (пункт навантаження – м. Харків, вул. Драгомирівська, 10) до Вантажоодержувача – ТОВ «ВПЗ «Рекаст» (пункт розвантаження – м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36) виписані товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с.69-85):

№ Р31-03/1 від 31.03.2015 р. кількістю 26,30 т. на загальну суму 303 765,00 грн.; № Р31-03/2 від 31.03.2015 р. кількістю 26,28 т. на загальну суму 303 534,00 грн.; № Р31-03/3 від 31.03.2015 р. кількістю 25,89 т. на загальну суму 299 029,50 грн.; № Р31-03/4 від 31.03.2015 р. кількістю 26,14 т. на загальну суму 301 917,00 грн.; № Р31-03/5 від 31.03.2015 р. кількістю 26,21 т. на загальну суму 302 725,50 грн.; № Р31-03/6 від 31.03.2015 р. кількістю 25,91 т. на загальну суму 299 260,50 грн.; № Р31-03/7 від 31.03.2015 р. кількістю 26,01 т. на загальну суму 300 415,50 грн.; № Р31-03/8 від 31.03.2015 р. кількістю 26,19 т. на загальну суму 302 494,50 грн.; № Р31-03/9 від 31.03.2015 р. кількістю 25,89 т. на загальну суму 299 029,50 грн.; № Р31-03/10 від 31.03.2015 р. кількістю 25,79 т. на загальну суму 297 874,50 грн.; № Р31-03/11 від 31.03.2015 р. кількістю 26,34 т. на загальну суму 304 227,00 грн.; № Р31-03/12 від 31.03.2015 р. кількістю 26,42 т. на загальну суму 305 151,00 грн.; № Р31-03/13 від 31.03.2015 р. кількістю 26,18 т. на загальну суму 302 379,00 грн.; № Р31-03/14 від 31.03.2015 р. кількістю 26,35 т. на загальну суму 304 342,50 грн.; № Р31-03/15 від 31.03.2015 р. кількістю 26,42 т. на загальну суму 305 151,00 грн.; № Р31-03/16 від 31.03.2015 р. кількістю 26,25 т. на загальну суму 303 187,50 грн.; № Р31-03/18 від 31.03.2015 р. кількістю 21,43 т. на загальну суму 247 516,50 грн.

Відповідно до Журналу «ОСОБА_6 вхідної сировини» під час отримання Товару проведений відбір проб сировини, отриманої 31 березня 2015 року від Постачальника ТОВ «ТК «Біві-Ант». У результаті проведеного у виробничій лабораторії ТОВ «ВПЗ «Рекаст» аналізу органолептичних та фізико-хімічних показників, зроблений висновок, що світлі рослинні олії у кількості 440 т. відповідають ДСТУ 5055:2008. Після отримання світлої рослинної олії, проведений розрахунок матеріального балансу виробництва монокарбованих жирних кормових кислот, що підтверджується випискою з журналу «Змінне завдання» ( а.с.86-88).

В подальшому сировина, підлягала переробці відповідно до Технологічної інструкції виробництва жирних кислот соапстоків світлих рослинних олій, розробленої головним інженером ТОВ «ВПЗ «Рекаст» і затвердженої директором ТОВ «ВПЗ «Рекаст» 05 січня 2013 року. ( а.с.89-106).

Як з’ясовано судом першої інстанції, в результаті переробки світлих рослинних олій ТОВ «ВПЗ «Рекаст» отримало жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій, що за своїми органолептичними та фізико-хімічними показниками відповідають ДСТУ 4860:2007 та підтверджується Паспортами на жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій від 31.03.2015 року № 188А та № 189А ( а.с.107-108).

Згідно з приймально-здавальною накладною від 31.03.2015 року жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій переміщені з виробничого цеху з переробки жирів до складу готової продукції ( а.с.109).

Частковий розрахунок за товар ТОВ «ВПЗ «Рекаст» зроблено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 1 500 000, 00 грн. на банківський рахунок Постачальника, що підтверджується Платіжним дорученням № 4 від 27.07.2015 р ( а.с.110).

Також судом першої інстанції з’ясовано, що 17 листопада 2015 року між ТОВ «ТК «Біві-Ант» (Первісний кредитор) та ТОВ «Енерго Постач-81» (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 17-1/15 ( а.с.111-112). Відповідно до предмету вказаного договору Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові відповідно до договору поставки № 21 від 30.03.2015 р., укладеного між Первісним кредитором та ТОВ «ВПЗ «Рекаст».

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги № 17-1/15 від 17.11.2015 р. за цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів, що залишились до сплати за договором поставки № 21 від 30.03.2015 р. в розмірі 3 582 000,00 грн.

У листопаді 2015 року ТОВ «ВПЗ «Рекаст» отримало Повідомлення про відступлення права вимоги від 17.11.2015 року про те, що сума боргу підлягає сплаті Новому кредитору – ТОВ «Енерго Постач-81»( а.с.113).

Відповідно до платіжного доручення № 1151 від 19.11.2015 року на суму 2 582 000,00 грн. та платіжного доручення № 1154 від 20.11.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. ТОВ «ВПЗ «Рекаст» розрахувалося в повному обсязі за договором поставки № 21 від 30.03.2015 р.( а.с.114-115).

На підставі договору поставки № 4 ЖК від 20.02.2015 року, укладеного між ТОВ «ВПЗ «Рекаст» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_3, та ТОВ «ТПК Гермес-Сервіс» (Покупець), в особі директора ОСОБА_7, жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій були продані останньому ( а.с.116-118). На виконання договору поставки № 4 ЖК від 20.02.2015 р. були видані видаткові накладні № 36, № 37, № 59 на загальну суму 5 401 148,00 грн. ( а.с.119-120,176).

На підставі довіреності № 26 від 30.03.2015 р. жирні кислоти соапстоків рослинних олій кількістю 440 т. були передані Директору ТОВ «ТПК Гермес-Сервіс» ОСОБА_7 ( а.с.121).

Платіжними дорученнями № 11 від 30.04.2015 року, №, 335 від 23.06.2015 року, № 341 від 23.06.2015 року, № 343 віл 25.06.2015 року, № 347 від 26.06.2015 року, № 364 від 08.07.2015 року, № 368 від 09.07.2015 року, № 372 від 10.07.2015 року, № 377 від 13.07.2015 року, № 400 від 23.07.2015 року, № 38 від 16.09.2015 року підтверджується, що ТОВ «ТПК Гермес-Сервіс» здійснив повний розрахунок з позивачем за договором поставки № 4 ЖК від 20.02.2015 року. Зазначений розрахунок також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ВПЗ «Рекаст» та ТОВ «ТПК Гермес-Сервіс» за договором поставки 4ЖК від 20.02.2015 року ( а.с. 156-167).

Відповідно до фінансових звітів суб’єкта малого підприємництва ТОВ «ВПЗ «Рекаст» за І квартал 2015 року, баланс станом на 31.03.2015 року становить 24 541 900 грн., а чистий прибуток 1 876 100,00 грн., за І півріччя 2015 року, баланс станом на 30.06.2015 року 18 441 300,00 грн., а чистий прибуток 4 755 000,00 грн., за 9 місяців 2015 року баланс станом на 30.09.2015 року становить 26 230 200,00 грн., а чистий прибуток 6 481 800,00 грн.( а.с. 177-189).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до первинних бухгалтерських та податкових документів, встановлена реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Біві-Ант», що спричинили реальні зміни майнового стану платників податків, відповідачем не були належним чином проаналізовані фактичні обставини, які склалися між позивачем та його контрагентом щодо постачання товару та залишені поза увагою реальні зміни майнового стану сторін, що відбулися внаслідок виконання умов договору поставки.

Такі обставини встановлені судом першої інстанції та сформовані висновки щодо доведеності господарської операції за наявними документами.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу, які прийняті внаслідок належної правової оцінки фактичним обставинам.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..

Фактичного спору між сторонами щодо правозастосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень 187, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам з рядом контрагентів, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, встановлені вимоги до (форма та зміст) оформлення, видачі покупцю (отримувачу), реєстрації податкових накладних.

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної та обґрунтованої оцінки стосовно доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірних податкових повідомлень – рішень.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями).

З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку, навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст. При чому колегія суддів наголошує, що такий характер до дослідження та перевірки повинен мати комплексний підхід.

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р., є безпідставними. Питання не полягає у відповідальності ТОВ "ТК "Біві -Ант" за порушення податкового законодавства, яке притаманне саме цьому підприємству. Відмова у підтвердженні права на бюджетне відшкодування ПДВ може ґрунтуватися на встановленні зловживань з боку саме того платника податку, який формував суми бюджетного відшкодування, таким суб’єктом в межах справи є саме Позивач.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Як вже було встановлено, що в основу висновків контролюючого органу про наявність ознак фіктивності правочину, укладеного позивачем з ТОВ "ТК "Біві -Ант", покладені об’єктивні інформаційні дані, які вказували на нереальність та неможливість здійснення відповідної операції, а саме інформація Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.11.2016 р. № 665/20-38-14-02-04/39403341 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТК «Біві-Ант» та Оперативного управління Центральної ОДПІ м.Харкова за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10, якою розташування ТОВ «ТК «Біві-Ант» за вказаною податковою адресою не встановлено, та вироку по справі № 646/6316/16-к від 18.07.2016 року, яким засновника ТОВ «ТК «Біві-Ант» (ОСОБА_4Ю.) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, а також, вироку по справі № 640/7331/16-к від 16.08.2016 року, яким було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України ОСОБА_5 який придбав корпоративні права заставника ТОВ "Міатекс" - контрагента ТОВ «ТК «Біві-Ант», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема: 83.1.2. податкова інформація. Таким чином, при формуванні висновків, відповідачу на законодавчо закріпленому рівні надано право використання податкової інформації отриманої від інших податковим органів при формуванні своїх висновків, при чому оцінка такої податкової інформації повинна узгоджуватися в комплексній сукупності разом з іншими документами, в тому числі з об’єктивною фізичною та технічною можливістю вчинити ту чи іншу господарську операцію, яка може залежить від різних чинників.

Перевіркою позивача, відповідачем не встановлено недоліків «дефекту» складаних по формі та змісту документів податкового та бух.обліку по операції з постачання від ТОВ «ТК «Біві –Ант» світлих рослинних олій. Не було зауважень щодо здійсненою реалізації позивачем іншим своїм контрагентам вже переробленої, готової продукції, проведеного розрахунку у відповідний спосіб.

В той же час, не зважаючи на правильність заповнення усіх граф документів, проведення розрахунку та подальша реалізація в якості готової продукції іншим господарюючим суб’єктам, з огляду на наявні обставини справи, не доводять самого факту придбання позивачем саме у контрагента ТОВ «ТК «Біві –Ант» світлих рослинних олій в об’ємах 440 тон, поставка-перевезення якої, з адреси нібито контрагента до позивача здійснена фактично в один день.

Доводи представника позивача-апелянта про придбання товару за місцем його знаходження, є безпідставними. Це спростовується не лише об’єктивними даними та технічною не спроможністю здійснити такий об’єм поставки товару від одного пункту навантаження до іншого протягом фактично дня, а також відсутністю інших документальних підтверджень в своїй сукупності, які б підтверджували навантаження, розвантаження, тару, їх зберігання, заміри або зважування товару для встановлення об’єму та кількості. Зазначені поставки олії є дуже значними показниками не тільки за об’ємом, але ж і за кількістю, за масою, а тому у податкового органу виникло обґрунтоване питання щодо недоведеності з боку позивача документами первинного обліку факту поставки товару у відповідності до умов договору поставки.

Як вже було встановлено, що ТОВ "ТК "Біві -Ант" провести перевірку ТОВ «ТК «Біві-Ант» не мало можливості. Місце знаходження зазначеного суб’єкта господарювання за податковою адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10, не встановлено.

Зазначені обставини є значущими в межах спірних правовідносин, бо має одне з визначальних обставин.

Так, з огляду на представлені позивачем товарно-транспорті накладні, які сформовані 31.03.2015 року перевезення від ТОВ «ТК «Біві –Ант» світлих рослинних олій у кількості 440 тон, здійснювалось двома вантажними автомобілями. При чому, з огляду на Договір поставки, перевезення здійснювалось зі складу м. Харків, вул. Драгомирівська, 10. В той же час, як вже було встановлено, що контролюючим органом об’єктивно не встановлено місце знаходження ТОВ «ТК «Біві –Ант» за зазначеною адресою. За результатами виїзду за податковою адресою, встановлено, розташування багатоповерхового офісного приміщення.

Надані представником позивача ОСОБА_8 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, жодним чином не доводить факту реального, а не зареєстрованого місцезнаходження ТОВ «ТК «Біві –Ант» за зазначеною адресою. Припущення представника щодо можливості ТОВ «ТК «Біві –Ант» оренди складів, є лише припущеннями, нічим не підтверджені.

Крім того, перед судом не доведено взагалі наявність у ТОВ «ТК «Біві –Ант» будь-яких складських приміщень за наявною адресою, більш того споруд, тари або інших ємкостей, об’єктів які б мали вмістити такий дуже значний об’єм жидкостної олійної рідини не менше як 440 тон. Сторона позивача не спромоглася довести та пояснити спосіб, засоби, умови, враховуючи стислий строк здійснення навантажувальних в одному місці та розвантажувальних робіт в іншому, об’єкту з якого здійснювалось таке навантаження до вантажних автомобілів, технічної можливості здійснення такого, а так саме перевезення від одного пункту до іншого, при тому, що таке за своє кількістю (8 та 7 на кожний авто) перевезення мало свої певні часові специфічні особливості з огляду на відстань, рух транспорту в межах міста. При чому, колегія суддів зазначає, що якщо сторона позивача була учасником навантажувальних робіт, то повинна знати та не тільки пояснити, але ж документально підтвердити об’єкт, звідки таке завантаження здійснювалось, його спосіб та інші деталі пов’язані з цим. Будь-які припущення сторони позивача з цього приводу не можна вважати належними доказами та не може бути покладені в основу доведеності таких обставин.

Так само, не представлено документально-належного підтвердження факту господарських відносин між позивачем та водіями ОСОБА_9, ОСОБА_10, які зазначені в товарно-транспортних накладних від 31.03.2015 року як фізичні особи-підприємці, з питань пов’язаних наданих послуг з перевезення вантажу.

Колегія судів вважає, що позивач за умови реальності господарських відносин з контрагентом ТОВ «ТК «Біві –Ант», при чому такі відносини мають значну грошову вираженість та економічну спрямованість на отримання прибутку, не був позбавлений можливості (при чому розгляд справи здійснюється протягом значного часу), для уникнення негативних наслідків не тільки в економічному сенсі для підприємства, а в тому числі щодо уникнення проблемних питань кримінальної відповідальності, запросити у свого контрагента, яка здійснювала поставку товару необхідні документи, що підтверджують таку поставку.

Також колегія суддів зазначає, що за даними податкової інформації основний вид діяльності ТОВ «ТК «Біві-Ант» - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.02.2016 року, станом на 31.03.2015 року працюючих осіб на підприємстві складало 5 осіб.

Проведеним аналізом зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН за березень 2015 року податковим органом було встановлено, що ТО «ТК «Біві-Ант» не є виробником реалізованих товарів на адресу ТОВ «ВПЗ «Рекаст», а постачальником товару світлих рослинних олій був нібито ТОВ «Міатекс».

Зазначений господарюючий суб’єкт ТОВ «Міатекс» також здійснював неспеціалізовану оптову торгівлю, придбавались різні послуги, але ніде в ланцюгу постачання цим підприємством не придбавався товар-світлі рослинні олії.

Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу, яким враховані вирок по справі № 646/6316/16-к від 18.07.2016 року, яким засновника ТОВ «ТК «Біві-Ант» (ОСОБА_4Ю.) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, а також, вироку по справі № 640/7331/16-к від 16.08.2016 року, яким було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України ОСОБА_5 який придбав корпоративні права заставника ТОВ "Міатекс" - контрагента ТОВ «ТК «Біві-Ант».

Вироками у кримінальній справі, які набрали законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочинів наведених осіб контрагента платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних особами і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Крім того, вбачається кримінальна тотожність між ТОВ "Міатекс" – як контрагента ТОВ «ТК «Біві-Ант» з придбання корпоративних прав, та між пов’язаними відносинами по ланцюгу постачання світлої рослинної олії.

Колегія суддів зазначає, що позивачем жодним чином не доведено перед судом належними доказами, що складають предмет позовних вимог, наявність постачання товару від контрагента до позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги позивача про його скасування не підлягають задоволенню.

Також колегія суддів також зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції. При чому і в даному випадку, розрахунок з постачальником проведений не у повному обсязі, а шляхом зарахування іншої частини вимог.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, з урахуванням усіх наявних в матеріалах справи доказах у їх взаємній сукупності, вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про недоведеність відповідачем безтоварності правочину між позивачем та його контрагентом по факту придбання товару, а тому має місце незаконне формування податкової звітності щодо податку з ПДВ.

Колегія суддів вважає за необхідно звернути увагу, що за загальним правилом (ч.1 ст.71 КАС України на час ухвалення постанови, ч.1 ст..77 КАС України в редакції на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ) обов’язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах. При чому, на стороні відповідача-як суб’єкта владних повноважень полягає обов’язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення (ч.2 ст.77 КАС України).

Тобто, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним ППР, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов’язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог до законодавства, без можливості та допуску їх задвоєння) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки.

Відсутність належних документів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операції, вказує на неправомірність формування за наслідками безтоварної операції показників податкового обліку. З наведених підстав оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині визначення прийняті відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, з огляду на недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, приводить колегію суддів до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доведеність податковим органом правомірності прийняття спірного податкового повідомлення – рішення доводить законність визначення податкових зобов’язань, і як наслідок цього застосування штрафних (фінансових) санкцій. Правомірність застосування 50% санкції, як повторності доведена також податковим повідомленням – рішенням від 18.05.2015 року та обліковою карткою позивача, за яким визначене нарахування з ПДВ було відшкодовано позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що оскаржувані ППР, прийняте відповідачем неправомірно. В даному випадку мало місце недоведеність обставин справ, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.317 КАС України дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області –

задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року по справі № 820/4522/17 – скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробний завод "Рекаст" – відмовити у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 19 червня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_11Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_12 ОСОБА_13