Постанова № 74766250, 13.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2697/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі № 813/4188/17 (прийняте у м.Львові, суддею Кухар Н.А. о 13 год. 06 хв., повний текст складено 07.03.2018) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом у якому, згідно заяви про зміну позовних вимог, просив:

- скасувати наказ Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі – Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) від 17.10.2017 за № 88-О про його звільнення;

- поновити його на посаді головного державного ревізора – інспектора сектору податків і зборів з фізичних Яворівського відділення Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області або рівнозначній посаді;

- стягнути з Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.10.2017 по день винесення судового рішення за результатами розгляду даного адміністративного позову.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при звільненні відповідачем йому не було запропоновано іншу роботу на цьому підприємстві та не було враховано його переважного права на залишення на роботі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України, був ознайомлений із попередженням про наступне вивільнення із займаної посади 16.10.2017. Вказує на те, що у Городоцькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за період з 16.08.2017 по 17.10.2017 була одна вакантна посада головного державного інспектора з юридичних питань (на дану посаду передбачена вища юридична освіта), у секторі податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення та у Городоцькій ОДПІ вакантні посади відсутні. Зазначає, що при винесені оскаржуваного наказу відповідачем було повністю дотримано вимоги законодавства, що регулюють порядок звільнення та вжито передбачений комплекс заходів щодо забезпечення прав позивача..

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Позивач та представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, наказом відповідача від 30.03.2017 за № 41 на виконання вимог наказів ДФС України від 11.01.2016 за № 17 “Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови” зі змінами та доповненнями від 17.02.2017 № 100 “Про внесення змін до наказу ДФС від 25.12.2015 р. № 996” введено в дію затверджений 30.03.2017 начальником ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_5, перелік змін № 2 до штатного розпису Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області в кількості 42 штатні одиниці з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 146 519 грн, з 06 квітня 2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 813/4188/17 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 18 травня 2017 року за № 32-о “Про звільнення ОСОБА_2Я.”. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 19.05.2017 р.. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 допущено до негайного виконання.

16 серпня 2017 року Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на виконання постанови суду Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 прийнято наказ № 81-0, яким скасовано наказ Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 18.05.2017 № 32-О “Про звільнення ОСОБА_2Я” та поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора – інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 19.05.2017.

16.08.2017 позивача було повідомлено про наступне звільнення згідно п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 за № 889-VIII, з наступними змінами та доповненнями, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

17 жовтня 2017 року відповідач прийняв наказ за № 88-о, яким звільнив головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_2 із займаної посади згідно із п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв‘язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 р. у справі № 876/9296/17 апеляційну скаргу Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 р. у справі № 813/2049/17 – без змін.

Не погодившись із таким звільненням позивач звернувся до суду за захистом свого права на працю..

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що позивача було звільнено з порушенням законодавства про працю, а саме не було запропоновано вакантних посад одночасно з попередженням про наступне вивільнення.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із пунктом першим частиною першою статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Виходячи з нормативного тлумачення пункту першого частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Так як обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 р. №21-29а15, від 01.04.2015 р. №6-40цс15, від 19.05.2015 р. №21-107а15, від 10.03.2015 р. за №21-52а15.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за пунктом першим статті 40 КЗпП, суд має з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, у подальшому позивачу не запропоновано жодної іншої посади, що становить собою явне порушення вимог трудового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав доказів того, що після поновлення позивача на посаді згідно із рішенням суду у нього відбулися організаційні зміни, зокрема, щодо скорочення штатної чисельності працівників, через що були підстави для звільнення позивача через скорочення штатів; що позивачу пропонувались інші вакантні посади в межах Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, з урахуванням його кваліфікації та освіти, що такі посади на цей час були відсутні і, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в межах всього органу.

У відповідності до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування наказу Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівські області від 17.10.2017 за № 88-о “Про звільнення ОСОБА_2Я.”. та поновлення його на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об‘єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівські області з 18.10.2017 із стягненням в користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі № 813/4188/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_1 Постанова складена у повному обсязі 18 червня 2018 року.