Постанова № 74766233, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3317/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі за його позовом до державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними і скасування наказу та припису, визнання протиправними дій,

судді у І інстанції Рейті С.І., Гаврилко С.Є.,

ОСОБА_2,

час ухвалення рішення 15 год. 54 хв.,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2017 року Ужанський національний природний парк (далі – Ужанський НПП) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними та скасувати накази Державної екологічної інспекції України (далі – Держекоінспекція) від 20 вересня 2016 року № 129 та від 14 грудня 2016 року № 181, наказ Держекоінспекції та державної екологічної інспекції у Закарпатській області (далі – ДЕІ у Закарпатській області) від 12 грудня 2016 року № 676;

визнати протиправними дії ДЕІ у Закарпатській області щодо проведення планової перевірки Ужанського НПП у період з 1 по 21 грудня 2016 року;

визнати протиправним та скасувати припис ДЕІ у Закарпатській області від 26 грудня 2016 року;

визнати протиправними дії ДЕІ у Закарпатській області щодо зазначення у акті перевірки від 21 грудня 2016 року, як порушення, здійснення Ужанським НПП щодо рубок лісів за відсутності лімітів на використання природних ресурсів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі № 807/113/17 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем допущено працівників контролюючого органу до перевірки та не наведено доказів на спростування виявлених у ході її проведеної ДЕІ у Закарпатській області порушень природоохоронного законодавства у його діяльності. Оспорювані накази Держекоінспекції є актами індивідуальної дії і вичерпали свою дію фактом виконання. Підстав для скасування припису, винесеного відповідачем ДЕІ у Закарпатській області 26 грудня 2016 року за наслідками проведеної перевірки, немає.

У апеляційній скарзі Ужанський НПП просив зазначене судове рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позов у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перевірка проведена з порушенням вимог законодавства, а тому всі рішення, прийняті за результатами проведення такої перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню. Окрім того, викладені у акті перевірки висновки відповідача не підтверджуються документально та не відповідають вимогам чинного законодавства. Міністерство екології та природних ресурсів України під час погодження матеріалів лісовпорядкування не встановлює нормативи та ліміти на заготівлю деревини (крім рубок головного користування) при проведенні рубок формування та оздоровлення лісів та інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо), у тому числі на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду. Такі заходи здійснюються з метою покращення санітарного та якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності і нічого спільного з спеціальним використанням лісових ресурсів та встановленням лімітів не мають.

Держекоінспекції у поданому апеляційному суду відзиві на апеляційну скаргу заперечила обґрунтованість доводів апелянта. Вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – законним та обґрунтованим. Наполягає на правомірності призначення та проведення перевірки Ужанського НПП, а також обґрунтованості зроблених під час її проведення висновків.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, на підставі оспорюваних наказів Держекоінспекції від 20 вересня 2016 року № 129, від 14 грудня 2016 року № 181 та наказу ДЕІ у Закарпатській області від 12 грудня 2016 року № 676 відповідачем ДЕІ у Закарпатській області було проведено планову перевірку Ужанського НПП у період з 1 по 21 грудня 2016 року, у ході якої зроблено висновок про порушення позивачем вимог статей 21, 60, 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 24 липня 2013 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд». За наслідками проведеної перевірки ДЕІ у Закарпатській області внесено припис від 26 грудня 2016 року Ужанському НПП та здійснено розрахунок збитків згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 541.

Ужанський НПП було включено до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання ДЕІ у Закарпатській області на IV квартал 2016 року у відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У подальшому 2 листопада 2016 року ДЕІ у Закарпатській області на виконання приписів абзацу 1 частини 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивачу було направлено повідомлення № 2849/04 «Про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Ужанським національним природним парком».

Перед початком здійснення перевірки, на виконання вимог частини 12 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», було внесено запис про перевірку до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю), пред'явлено службові посвідчення посадових осіб, які брали участь у проведенні планової перевірки, та направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12 грудня 2016 року № 3144/04 та від 14 грудня 2016 року № 97, копії яких надано представнику позивача у відповідності до частини 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Ужанським НПП було проведено ДЕІ у Закарпатській області з 1 по 21 грудня 2016 року у присутності заступника директора позивача ОСОБА_3, який підписав складений за результатами перевірки акт без зауважень.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб’єкт господарювання вправі не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема: внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. Разом із тим, уповноважений представник Ужанського НПП допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення планової перевірки.

Відтак, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 грудня 2010 року (справа № 21-25а10), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що юридична особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом. Саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Одночасно слід погодитися віз думкою суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази відповідачів щодо проведення планової перевірки Ужанського НПП за своєю правовою природою є актами індивідуальної дії та у зв’язку із практичним проведенням призначеного ними контрольного заходу були реалізовані і вичерпали свою дію фактом виконання.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо непоширення на Ужанський НПП приписів Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, оскільки Держекоінспекція та ДЕІ у Закарпатській області не є контролюючими органами доходів і зборів у розумінні пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, а також пункту 8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», оскільки дія передбаченого ним мораторію закінчилась 1 липня 2015 року.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи Ужанського НПП щодо неправомірності призначення та проведення відповідачами перевірки своєї діяльності у період з 1 по 21 грудня 2016 року.

Щодо вимог апелянта про скасування рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису ДЕІ у Закарпатській області від 26 грудня 2016 року, апеляційний суд виходить із такого.

Частиною 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п’яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Під час перевірки було виявлено численні випадки пошкодження дерев до ступеня припинення росту на території Ужанського НПП, що зафіксовано у акті перевірки, який підписано представником позивача без зауважень. При цьому у ході судового розгляду справи Ужанським НПП не наведено доводів на спростування таких фактичних обставин.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта на неправомірність вимог контролюючого органу щодо наявності або встановлення лімітів на заготівлю деревини під час проведення рубок з поліпшення якісного складу лісів, оскільки ним не проводилося рубок головного користування, з огляду на таке.

Статтею 100 Лісового кодексу України встановлено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Частиною 1 статті Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

Положеннями статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природо-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до пункту 6 Правил поліпшення якісного складу лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 724, у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, природних заповідниках, пам’ятках природи, заповідних урочищах забороняється проведення всіх видів поступових та суцільних вирубок формування і оздоровлення лісів, вирублювання дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, на території Ужанського НПП, як об’єкту природно-заповідного фонду України, законодавством заборонено проведення всіх видів поступових та суцільних вирубок формування і оздоровлення лісів, вирублювання дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, доводи Ужанського НПП висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного ним рішення суду із задоволенням позову .

Порушень норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі № 807/113/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді І.М.Обрізко

ОСОБА_4

Постанова у повному обсязі складена 18 червня 2018 року.