Постанова № 74766154, 12.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2281/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2018, суддя Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.03.18 по справі № 816/2281/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – Офіс великих платників податків, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що під час перевірки контролюючому органу надано всі документи на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами. За твердженням позивача, висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Нова пошта" вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 30.05.2017 по 16.08.2017 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Нова пошта" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.07.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.08.2017 № 2918/28-10-14-01/31316718, яким встановлено порушення позивачем, зокрема пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено (завищено) податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 1241641 грн, у тому числі за періоди: лютий 2015 року на суму 69560 грн, березень 2015 року на суму 68150 грн, грудень 2015 року на суму 70888 грн, січень 2016 року на суму 260743 грн, лютий 2016 року на суму 117208 грн, березень 2016 року на суму 49874 грн, квітень 2016 року на суму 129576 грн, червень 2016 року на суму 64713 грн, липень 2016 року на суму 8314 грн, вересень 2016 року на суму 78506 грн, жовтень 2016 року на суму 4109 грн, січень 2017 року на суму 320000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Офісом великих платників податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1552051 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням – 1241641 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями – 310410 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження контролюючого органу про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, спірне донарахування грошових зобов'язань контролюючим органом здійснено на підставі висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ "Стелла Компані" (ідентифікаційний код 40540598); ТОВ "ІТМ Груп" (ідентифікаційний код 37355773); ТОВ "Технологіябуд" (ідентифікаційний код 32299264).

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом здійснено перевірку за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, у якій були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (набрав чинності – 01.01.2016) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема наступні: у пункті 198.5: "абзац другий доповнено словами "та місце постачання яких розташоване за межами митної території України"; 2) у пункті 198.6: "в абзаці першому слова "податковими накладними" замінено словами "податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних"; в абзаці п'ятому слова "зазначені в податкових накладних" замінено словами "зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних", а слова "податкову накладну" замінено словами "податкові накладні / розрахунки коригування"; в абзаці шостому слова "податкової накладної" замінено словами "податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII (дата набрання чинності 01.01.2017) у пункті 198.1: в абзаці другому слова "(у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)" виключено; в абзаці третьому слова "у тому числі при їх ввезенні на митну територію України" виключено; доповнено абзацом шостим такого змісту: "ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України".

Також, пункт 198.3 викладено в такій редакції: "198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду".

Крім того, у пункті 198.5: в абзаці другому слово "та" замінено словом "або"; абзац п'ятий доповнено словами та цифрами "(крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу)".

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2016) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, зробленим у акті перевірки щодо взаємовідносин ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Стелла Компані", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з висновками контролюючого органу по взаємовідносинах ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Стелла Компані" встановлено порушення позивачем пункту 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 320000 грн, у тому числі (період відображення у складі податкового кредиту декларації з ПДВ, уточнюючих розрахунків з ПДВ): січень 2017 року – 320000 грн /т. 1 а.с. 37/.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2016 між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Стелла Компані" укладено договір поставки № 2911.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник (ТОВ "Стелла Компані") бере на себе зобов'язання виготовити та передати покупцю (ТОВ "Нова пошта") модулі комірок згідно з технологічним завданням наданим покупцем, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі вироби. Пунктом 1.2 договору визначено, що постачальник має право залучати на власний розсуд третіх осіб до виконання цього договору, при цьому несе повну відповідальність перед постачальником за дії таких залучених осіб згідно з умовами договору. Положеннями пункту 3.2 договору визначено, що загальна сума договору складає 2400000 грн. Відповідно до пункту 3.3 договору попередня оплата в розмірі 1920000 грн з урахуванням ПДВ здійснюється покупцем протягом трьох робочих днів з дати укладення договору на підставі наданого постачальником рахунку /т. 3 а.с. 56-61/.

Також, 20.12.2016 між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Стелла Компані" укладено додаткову угоду №1 до договору № 2911 від 13.12.2016 /т. 3 а.с. 65/.

На підтвердження виконання умов указаного договору позивачем надано платіжні доручення від 22.12.2016 № НП-23444 на суму 1920000 грн /т. 3 а.с. 66/, від 23.08.2017 № НП-16134 на суму 480000 грн /т. 3 а.с. 67/, податкову накладну від 22.12.2016 №1 /т. 3 а.с. 68/, видаткові накладні № 1 від 18.05.2017 /т. 3 а.с. 69/, № 2 від 03.07.2017 /т. 3 а.с. 70/, № 4 від 07.07.2017 /т. 3 а.с. 71/, № 5 від 25.09.2017 /т. 3 а.с. 72/.

Крім того, позивачем надано докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме: накази ТОВ "Нова пошта" "Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів" /т. 3 а.с. 73-192/, акти приймання–передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /т. 3 а.с. 193-250, т. 4 а.с. 62/.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом в акті перевірки не зазначено недоліків первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Стелла Компані".

Водночас контролюючим органом здійснено висновки щодо недійсності господарських операцій на основі зібраної податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ "Стелла Компані" з контрагентами: ТОВ "Оф Сапсан", ТОВ "Маріот Компані".

Так, контролюючим органом зазначено, що ТОВ "Оф Сапсан" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру податкових накладних не здійснювало придбання модулів комірок, які в подальшому були реалізовані ТОВ "Нова пошта", а ПК формувався за рахунок придбання наступних товарів (робіт, послуг): шкворневий комплект, радіатор обігрівача, датчик спідометра, колодки ручного гальма, радіатор масляний, важіль поворотний та ін.; указано, що ТОВ "Оф Сапсан" не виступає виробником даного товару. Контролюючим органом зроблено висновок, що фактично на вищенаведеному підприємстві відсутні власні та придбані матеріальні та трудові ресурси /т. 1 а.с. 35-36/.

Також, в акті перевірки вказано, що ТОВ "Маріот Компані" не здійснювало придбання модулів комірок, які в подальшому було реалізовано позивачу; фактично на вищенаведеному підприємстві відсутні власні та придбані матеріальні та трудові ресурси /т. 1 а.с. 37/.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "ІТМ Груп" колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з висновками контролюючого органу по взаємовідносинах ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "ІТМ Груп" встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 766000 грн, у тому числі (період відображення у складі податкового кредиту декларації з ПДВ, уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ): лютий 2015 року на суму 69560 грн; березень 2015 року на суму 68150 грн; грудень 2015 року на суму 70888 грн; січень 2016 року на суму 260743 грн; лютий 2016 рок на суму 117208 грн; березень 2016 року на суму 49874 грн; квітень 2016 року на суму 129576 грн /т. 1 а.с. 48/.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2015 між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "ІТМ Груп" укладено договір поставки № 27/01-1. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник (ТОВ "ІТМ Груп") зобов'язується постачати товар для використання його покупцем (ТОВ "Нова пошта") у підприємницькій діяльності, а покупець ТОВ "Нова пошта" зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Відповідно до пункту 3.7 договору доставка товару відбувається силами та за рахунок постачальника, за адресою, зазначеною у специфікації на товар, якщо інше не передбачено умовами договору /т. 1 а.с. 139-143/.

До вказаного договору укладено специфікації № 1 від 27.01.2015, № 1 від 01.12.2015, № 2 від 27.01.2015, № 2 від 01.12.2015, № 3 від 27.01.2015, № 3 від 01.12.2015, №4 від 27.01.2015, № 5 від 01.12.2015 /т. 1 а.с. 144-151/.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано видаткові накладні /т. 1 а.с. 152-250, т. 2 а.с. 1-72/, товарно-транспортні накладні /т. 2 а.с. 73-241/, платіжні доручення /т. 2 а.с. 242-250, т. 3 а.с. 1-51/, витяг з єдиного реєстру податкових накладних та податкові накладні /т. 3 а.с. 52-55, т. 5 а.с. 202-250, т. 6 а.с. 1-124/.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача в акті перевірки про те, що сертифікати якості на поставлену продукцію до перевірки не надано, з огляду на наступне.

Сертифікат якості не може вважатися первинним документом відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію. Натомість сертифікат якості свідчить про якість товару, і жодним чином не може свідчити про господарську операцію її реальність та повноту.

Водночас, слід зазначити, що згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження дотримання ним умов договору.

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновки щодо недійсності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ІТМ Групп" на основі зібраної податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ " ІТМ Групп " з контрагентами: ТОВ "Марніка", ТОВ "Діамант", ТОВ "Ріолан", ТОВ "Сілтек", ТОВ "Соф-Буд", ТОВ "Беллінні", ТОВ "Венкорд", ТОВ "Верітас-Торг", ТОВ "Імпульс Прогрес", ТОВ "Адварс Лайн", ФОП "ОСОБА_3В.".

В акті перевірки встановлено: відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників товарів, відсутності виробничих – складських приміщень та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; неможливість встановлення фактичного виробника товарів, що постачається на ТОВ "Нова пошта"; не підтверджено факт транспортування товару на адресу ТОВ "Нова пошта" /т. 1 а.с. 48/.

Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 8.26 Правил № 363 вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 3.7 договору доставка товару відбувається силами та за рахунок постачальника (ТОВ "ІТМ Групп"), за адресою, зазначеною у специфікації на товар, якщо інше не передбачено умовами договору /т. 1 а.с. 139-143/.

Позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні /т. 2 а.с. 73-241/, згідно з якими здійснювалася поставка товару ТОВ "Нова пошта" за договором поставки № 27/01-1 від 27.01.2015.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Технологіябуд" колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з висновками контролюючого органу по взаємовідносинах ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Технологіябуд" встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 155641 грн, у тому числі (період відображення у складі податкового кредиту декларації з ПДВ, уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ): червень 2016 року на суму 64713 грн; липень 2016 року на суму 8314 грн; вересень 2016 року на суму 78506 грн; жовтень 2016 року на суму 4109 грн /т. 1 а.с. 52-53/.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2015 між ТОВ "Нова пошта" з ТОВ "Технологіябуд" укладено договір підряду № 28/09.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору підрядник (ТОВ "Технологіябуд") зобов'язується за завданням замовника, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріалів ремонтні, електромонтажні та інші роботи, а замовник (ТОВ "Нова пошта") зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, у порядку та на умовах, визначених цим договором /т. 1 а.с. 88-94/.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем надано до суду акти прийому-передачі виконаних робіт /т. 1 а.с. 96, 98, 101, 104, 106, 109, 111, 114, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 134/, кошториси /т. 1 а.с. 97, 103, 105, 108, 110, 113, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132/, договора оренди (суборенди) приміщень за адресами виконання робіт та акти приймання-передачі приміщень /т. 6 а.с. 137-148, 163-250, т. 7 а.с. 1- 31/, копії платіжних доручень /т. 5 а.с. 44-82/, податкові накладні /т. 5 а.с. 163-201/.

Суд звертає увагу на те, що контролюючим органом в акті перевірки не зазначено недоліків первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Технологіябуд".

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновки щодо недійсності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Технологіябуд" на основі зібраної податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ "Технологіябуд" з контрагентом ТОВ "Буд Строй ЛТД".

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено: відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників товарів, відсутності виробничих - складських приміщень та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; неможливість встановлення фактичного виконавців послуг, що постачається на ТОВ "Нова Пошта" /т. 1 а.с. 52/.

Проте, доводи відповідача, які ґрунтуються на податковій інформації, наявній у податковому органі, є безпідставними, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Порушення платником податку – постачальником чи виконавцем робіт податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, як свідчать письмові докази, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та відповідно донарахування податку на додану вартість є необґрунтованим та неправомірним.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 816/2281/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 18.06.2018.