Постанова № 74766074, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/772/18

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" ХОР ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" ХОР ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 березня 2018 року за індексним номером 39933423.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у відкритті провадження було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дані позовні вимоги належить розглядати за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?ц;…&? ; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?р;…&?к;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу спірних правовідносин вбачається, що предметом даного позову є рішення реєстратора, винесення яких безпосередньо пов`язано з невирішеним спором про право цивільне, наявність якого стало наслідком оплати позивачем податкового боргу ТОВ «Оздоровчий комплекс Енергія» з переходом до позивача права вимоги та податкової застави на все майно вказаного підприємства.

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, з урахуванням наведених положень та з огляду на сутність спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Положеннями ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

- спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій та не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний позов, предметом якого є реєстраційні рішення, не може бути розглянутий за правилами КАС України, оскільки спірні реєстраційні дії, записи є похідними та випливають з цивільних правовідносин.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що дані спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративного судочинства, натомість, можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскільки судом першої інстанції винесено ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_1