Постанова № 74765997, 06.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2460/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представник позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі № 803/2010/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, –

ВСТАНОВИВ :

28.12.2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2017/000138/1 від 21.12.2017р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2018р. позов задоволено повністю. Суд визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.12.2017р. №UA205110/2017/000138/1.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Волинська митниця Державної фіскальної служби України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 08.12.2017р. для митного оформлення товару – який був у використанні, пошкодженого автомобіля Toyota Camry, номер кузова НОМЕР_1, 2016р. випуску, декларантом ОСОБА_3 (ПП «Прайд Сервіс») на митний пост «Луцьк» подано митну декларацію № UA205090/2017/058404 та комплект документів. (а.с. 10; 18-22, 30-33).

Товар пред’явлено до митного оформлення разом з фактурою від 31.03.2017 № VF50\03\17, від компанії «SASCHA SP.Z О.О.».

Так, у графі 43 зазначеної митної декларації №UA205090/2017/058404, вказаний автомобіль задекларований за першим методом тобто, за ціною договору.

Проте, митний орган вважає, що декларант до митного оформлення не надав жодного платіжного документа, що стосується оцінюваного товару чи інших платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару та для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні документи, що підтверджують витрати понесені на транспортування та страхування оцінюваного товару до моменту перетину митного кордону України та яким чином здійснено перевезення товару та ким відправлено транспортний засіб в Україну.

Митний орган не взяв до уваги звіт № 637/6 з визначенням ринкової вартості КТЗ, що завозиться на митну територію України з США від 17.08.2017 р. Оскільки, ОСОБА_4 не внесений до Реєстру атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур та громадян ОСОБА_5 юстиції України.

11.12.2017р. митний орган електронним повідомленням запропонував декларанту надати додаткові документи у відповідності до ст. 54 Митного кодексу України.

Позивач на вимогу відповідача 20.12.2017р. надав додатково наступні документи: висновок № 111 експертного автоварознавчого дослідження автомобіля Toyota Camry, vin T1BF1FKG183974 від 18.12.2017 р.; коносамент № 1704006/1; лист від фірми ATLANTIC EXPRESS CORP від 12.09.2017 р. № 138 з перекладом; лист від продавця – фірми Sascha Sp/z/o/o про проведення розрахунку із покупцем; інформацію про продаж ідентичних транспортних засобів.

Митний орган вважає, що декларант не надав банківські платіжні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість.

21.12.2017р. Волинська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA205110/2017/000138/1, згідно з графою 30 якого митним органом було визначено митну вартість товару «автомобіль легковий, який був у використанні, марки Toyota Camry, номер кузова 4T1BF1FК6GU183974, 2016 року випуску» за ціною 13025,00 доларів США (замість 5900,00 доларів США, що була заявлена декларантом).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із змісту ст. 54 Митного кодексу України видно, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

ч.7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

ч.1, ч.2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Приведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Проте, в оскарженому рішення митним органом чітко не зазначено які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанцій, що оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому, вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п. 2, п. 4, ч.2 ст. 55 Митного кодексу України. Рішення не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), відсутнє порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності оскільки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар. В митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів.

Позиція колегії суду узгоджується із позицією висловленою Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30.06.2015 р. справа № 21-591а15; 31.03.2015р. № справи 21-127а15 та 21-53а15.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу, що в рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, суд першої інстанції вірно врахував, що декларант виконав вимоги митного органу в частині подання документів щодо оплати товару, а витребувані інші документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, копія митної декларації країни відправлення, рахунки про сплаті комісійних посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов купівлі імпортованого транспортного засобу, рахунки про здійснення платежів третім особам не були подані у зв’язку з їх відсутністю.

При цьому, поданий лист від фірми – продавця « SASCHA SP/Z/O/O» від 12.12.2017 р. є належним доказом та підтверджує проведення розрахунку із покупцем в повному обсязі, згідно з фактурою від 31.03.2017 р. № VF50/03/17 в якій вказано вартість транспортного засобу в розмірі – 5900,00 доларів США, включаючи транспортування. (а.с. 10 )

Таким чином, колегія суддів вважає, що неподання вищевказаних документів декларантом з об’єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

В порушення вимог ч.5, ч.6 ст. 55 Митного кодексу України митний орган на вимогу позивача не провів письмових консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.

Відповідач безпідставно не взяв до уваги звіт № 637/6 від 17.08.2017р. та висновок № 111 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 18.12.2017р., яким визначено вартість відновлювального ремонту, ввезеного на митну територію України автомобіля оскільки, з висновків видно ринкову вартість транспортного засобу.

Разом з цим, митний орган без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію, наявну в довіднику NADA Official used guide, використавши Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом ОСОБА_5 юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу ОСОБА_5 юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року №1335/5/1159) та не врахував при цьому, що наявність пошкоджень автомобіля та необхідність проведення його відновлювального ремонту, що підтверджується актом про проведення митного огляду, матеріалами фотозйомки висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 18.12.2017 №111, впливають на митну вартість вказаного товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову оскільки, суб’єкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. Позивач надав митному органу достовірні відомості про визначення ціни товару за ціною договору, яка базувались на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавались обчисленню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі № 803/2010/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя З.М. Матковська

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 18.06.2018 року.