Ухвала суду № 74765655, 13.06.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6578/17Головуючий у 1-й інстанції Кунцьо С. В. Провадження № 11-кп/789/108/18 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч. 1 ст. 286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Сарновського В.Я.

Суддів - Тиха І. М., Лекан І. Є.,

при секретарі — ОСОБА_1,

з участю: прокурора - Гулкевича Ю.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілих — ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника цивільного відповідача

ТОВ Компанія ПН Транс”- ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника цивільного відповідача ТДВ “СТ “Домінанта” - адвоката ОСОБА_8, представника цивільного відповідача ТОВ “Компанія ПН Транс” - адвоката ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців.

На ОСОБА_2 покладено обов'язки передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Цивільний позов заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави в особі Фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації (р/р 31414544700001 ГУДКСУ у Тернопільській області, код 37977599, МФО 838012, обласний бюджет, призначення платежу «інші надходження») витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 6284 грн.

Цивільний позов заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави в особі Фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації (р/р 31414544700001 ГУДКСУ у Тернопільській області, код 37977599, МФО 838012, обласний бюджет, призначення платежу «інші надходження») витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в сумі 4044 грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ТОВ «Компанія ПН Транс», ТзДВ «Страхове Товариство «Домінанта» про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія ПН Транс» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду завдану пошкодженням автомобіля в розмірі 23 899,31 грн. та в розмірі 1000 завдану транспортування пошкодженого автомобіля.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія ПН Транс» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 45 000 гривень.

Стягнуто із ТзДВ «Страхове Товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 100000 завдану пошкодженням автомобіля та 3165,43 грн. витрат на лікування.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ТОВ «Компанія ПН Транс» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Компанія ПН Транс» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Питання щодо судових витрат вирішено.

Згідно вироку, визнано доведеним, що 22 лютого 2017 року близько 18.00 год. обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня, керував вантажним автомобілем «MAN TGA» 18.360, н.з. ВО0192АН, що належить ТОВ «Компанія ПН Транс», чим порушив вимоги п.2.9.(а) ПДР України, згідно яких водіям категорично заборонено керувати транспортними засобами у стані сп'яніння.

Перед виїздом обвинувачений ОСОБА_2 не перевірив і не забезпечив відповідно до вимог п. 2.3 (а)ПДР України технічно справний стан автомобіля «MAN TGA» 18.360, н.з. ВО0192АН, а в порушення вимог п. 31.4.5 (2) (Колеса і шини) ПДР України експлуатував його з технічною несправністю шин - на усіх колесах задньої вісі автомобіля встановлені шини з надмірним зносом малюнка протектора бігової доріжки, яку він мав можливість виявити до початку руху автомобіля при його огляді.

Керуючи вказаним автомобілем обвинувачений ОСОБА_2 рухався з одним пасажиром в кабіні без вантажу автомобільною дорогою Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече в напрямку від м.Тернополя до смт. В. Березовиця Тернопільського району Тернопільської області.

Під час керування автомобілем обвинувачений ОСОБА_2 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.п. 1.5 ч. 1; 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка») та 2.3 (б, д) ПДР України.

Наближаючись вул.Микулинецька смт. В.Березовиця Тернопільського району Тернопільської області до її відрізку, що навпроти буд.№15, обвинувачений ОСОБА_2 керував автомобілем лівою смугою свого транспортного потоку зі швидкістю 60 км/год.

У цей час в бік м.Тернополя, тобто в зустрічному відносно руху обвинуваченого ОСОБА_2 напрямку, рухався зі швидкістю 60 км/год. технічно справний автомобіль «КІА RIO», н.з. АА5369МО під керуванням водія потерпілого ОСОБА_3, а за ним в тому ж напрямку автомобіль «Volkswagen Т4», н.з. ВО4432ВА під керуванням водія потерпілого ОСОБА_4

На дорозі, яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку, обвинувачений ОСОБА_2, не переконавшись у безпечності маневру, змінив траєкторію руху свого автомобіля вліво, пересік горизонтальну дорожню розмітку 1.3. (подвійна суцільна лінія), яку перетинати заборонено, та в порушення вимог п.п.10.1.; 11.4. ПДР України виїхав на зустрічний бік дороги, чим створив аварійну ситуацію для інших учасників дорожнього руху, зокрема для водіїв потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позбавивши їх можливості запобігти своїми односторонніми діями зіткнення.

Унаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_2 вимог вказаних вище пунктів ПДР України відбулось зіткнення на зустрічній, відносно його руху, смузі керованого ним вантажного автомобіля «MAN TGA» 18.360 спершу з автомобілем «КІА RIO», яким керував потерпілий ОСОБА_3, а надалі і з автомобілем «Volkswagen Т4» під керуванням потерпілого ОСОБА_4

У результаті зіткнення транспортних засобів отримали тілесні ушкодження:

-водій автомобіля «КІА RIO» потерпілий ОСОБА_3: травму голови у вигляді забою головного мозку (за клінічною класифікацією середнього ступеня), ранами та чисельними осадженнями на обличчі, забій лівого очного яблука, забій правої легені, чисельні осадження лівої ключичної та підключичної ділянки, лівої лопатки, ділянки лівого плеча та лівого передпліччя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 388 від 22.04.2017 призвели до тривалого (більше як 21 день) розладу здоров'я та за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості (п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995);

-водій автомобіля «Volkswagen Т4» потерпілий ОСОБА_4: закриту травму грудної клітки, у вигляді переломів 4-6 ребер справа, садна лобної ділянки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 361 від 17 квітня 2017 року, призвели до тривалого розладу здоров'я та за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості (п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995).

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5 ч. 1; 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка»), 2.3 (а, б, д); 2.9 (а), 10.1, 11.4, 31.4.5 (2) (Колеса і шини) ПДР України, а також горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 (подвійна суцільна лінія) перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В апеляційних скаргах:

-представник цивільного відповідача ТДВ “СТ “Домінанта” - адвокат ОСОБА_8 просить змінити вирок в частині, що стосується цивільного позову, яким в задоволенні вимог до страхового товариства відмовити, в іншій частині залишити без змін. Свої вимоги мотивує тим, що суд не встановив факт повідомлення ОСОБА_4 страховика про настання ДТП та надання необхідних документів для виплати страхового відшкодування, наявність заяви позивача про виплату страхового відшкодування, яку потерпілий зобов'язаний був подати безпосередньо до страхової компанії для виплати страхового відшкодування, але не подав. Таким чином ОСОБА_4 не дотримався обов'язкової процедури досудового врегулювання питання, пов'язаного із отриманням страхового відшкодування. Через, що фактично строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування не настав, а тому страховиком не порушено права потерпілого. Зазначає, що не всі медичні витрати позивача є обґрунтованими, оскільки деякі з придбаних препаратів відсутні у переліку призначень відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого. Витрати на суму 114,60 грн. та 299,57 грн. не підтверджені належними розрахунковими документами, як і не надано правовстановлюючих документів ФОП, у якого було придбано лікарські засоби на суму 299,57грн. А з фіксального чеку №ПА64102694 від 24.02.2017р. 12:59 незрозуміло які саме ліки було придбано на суму 314,94грн. Вважає, що судом неправомірно стягнуто ліміт відповідальності страховика, при цьому не встановивши вартість транспортного засобу в пошкодженому стані після ДТП. Стверджує, що з метою проведення, в подальшому повного та правильного розрахунку розміру відшкодування, необхідно визначити ринкову вартість деталей, вузлів та агрегатів транспортного засобу ОСОБА_4 після дорожньо-транспортної пригоди і на підставі отриманих даних здійснити розрахунок розміру відшкодування відповідно до вимог Закону.

-представник цивільного відповідача ТОВ “Компанія ПН Транс” - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуваний вирок в частині задоволення вимог цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме щодо: - солідарного стягнення із ОСОБА_2 та ТОВ “Компанія ПН Транс” на користь ОСОБА_4 майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля в розмірі 23899,31 грн. та в розмірі 1000 завданої транспортуванням пошкодженого автомобіля; - солідарного стягнення із ОСОБА_2 та ТОВ “Компанія ПН Транс” на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 45000грн.; - стягнення із ТОВ “Компанія ПН Транс” на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 50000грн. Постановити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ТОВ “Компанія ПН Транс” про стягнення матеріальної та моральної шкоди за їх безпідставністю. Свої вимоги мотивує тим, що судом не досліджувались обставини залишення водієм ОСОБА_9 ключів у замку запалювання та причин, із яких вони там знаходились. Не вказано судом й у чому полягає недбалість ТОВ “Компанія ПН Транс”, як власника транспортного засобу, і чому воно повинне нести відповідальність перед потерпілими. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 на момент ДТП не був працівником товариства, а транспортним засобом заволодів без відповідних правових підстав, тому він одноосібно повинен нести відповідальність згідно ч.3 ст.1187 ЦК України. А оскільки відсутні докази недбалості товариства у належному зберіганні автомобіля й в чому вона проявилась, тому відсутні підстави для стягнення із нього матеріальних та моральних збитків на користь потерпілих. Також вважає, що суд застосовуючи солідарну відповідальність порушив норми чинного законодавства, за якими шкода стягується спільно у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Стверджує, що ч.4 ст.1187 ЦК України застосована невірно, оскільки власник не причетний до недбалості, що сприяла неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом.

В запереченнях потерпілий ОСОБА_4 та представник потерпілого ОСОБА_3 просять відхилити апеляційні скарги представників цивільних відповідачів, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, апеляційного суду, який доповів суть оскарженого вироку та повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений,

представника цивільного відповідача ТОВ “Компанія ПН Транс”, який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав,

обвинуваченого - ОСОБА_2, який просив вирок залишити без змін, а також пояснив, що на час вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди він був працівником ТОВ “Компанія ПН Транс”,

потерпілих та їх представників, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг,

прокурора, який підтримав відкликання апеляційної скарги державного обвинувача та вважає вирок законним і обґрунтованим,

перевіривши матеріали провадження та наведені в апеляційних скаргах доводи, дослідивши обставини провадження, колегія суддів з’ясувала наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено і кваліфікація його дій за ч.1 ст.286 КК України та призначене за нею покарання, а також встановлені в ході судового розгляду і наведені у вироку обставини вчинення даного кримінального правопорушення, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому вирок в цій частині перевірці апеляційним судом не підлягає.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги представника страхового товариства щодо невірного вирішення заявленого у даному провадженні цивільного позову, колегія суддів приходить до переконання, що вони є безпідставними з огляду на наступне.

Як встановлено перевіркою матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про визначення розміру страхового відшкодування зроблені на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони провадження посилались як на підставу своїх вимог і заперечень в цій частині цивільного позову, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, згідно викладених у вироку обставин, які визнані судом першої інстанції доведеними, зокрема встановлено, що 22 лютого 2017 року близько 18.00 год. обвинувачений ОСОБА_2, керуючи вантажним автомобілем «MAN TGA» 18.360, н.з. ВО0192АН, що належить ТОВ «Компанія ПН Транс», порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулось зіткнення на зустрічній, відносно його руху, смузі керованого ним вантажного автомобіля спершу з автомобілем «КІА RIO», яким керував потерпілий ОСОБА_3, а надалі із автомобілем «Volkswagen Т4» під керуванням потерпілого ОСОБА_4, що спричинило пошкодження цих транспортних засобів та заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №4-51/17 від 20 квітня 2017 року, сума матеріальних збитків, завдана потерпілому ОСОБА_4 внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення станом на 22 лютого 2017 року може складати 123899, 31 грн.

Також, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Компанія ПН Транс» на час вчинення ДТП належним йому вантажним автомобілем була застрахована ТзДВ «Страхове Товариство «Домінанта» .

Згідно ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

На переконання колегії суддів, при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і цивільно-правову відповідальність за шкоду майну потерпілого застраховано, а тому стягнув на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальні збитки завдані пошкодженням його транспортного засобу в межах встановленого ліміту відповідальності страховика в сумі ста тисяч гривень.

Доводи апеляційної скарги страхового товариства про те, що потерпілий ОСОБА_4 з приводу отримання страхового відшкодування до них не звертався спростовуються даними копії заяви ОСОБА_4 про виплату страхового відшкодування, адресованої В.о. директора ТДВ “СТ”Домінанта” ОСОБА_10, з додатками що обґрунтовували розмір майнових вимог, в тому числі висновок експерта від 20 квітня 2017 року про суму матеріальних збитків. Прийняття вказаної заяви 19 червня 2017 року підтверджується підписом уповноваженої особи (ОСОБА_11В.) на її копії, яку долучено до матеріалів провадження (т.1 а.п.290).

Таким чином цивільний позивач, яким є потерпілий ОСОБА_4, виконав усі необхідні вимоги, встановлені законодавством щодо врегулювання питання страхового відшкодування, заподіяного застрахованим транспортним засобом.

Як встановлено в ході судового розгляду страхове товариство у строки, встановлені ст.36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не прийняло рішення ні про виплату страхового відшкодування, ні про вмотивовану відмову в такій виплаті, чим порушило права та законні інтереси потерпілого ОСОБА_4

За змістом ст.ст.128, 129 КПК України при ухваленні обвинувального вироку суд зобов'язаний вирішити цивільний позов виключно залежно від доведеності його підстав та розміру. Тому, вирішення судом цивільного позову, пред'явленого потерпілим, з урахуванням наявності доказів його обґрунтованості, підстав та розміру, на думку колегії суддів, не суперечить положенням законодавчих актів, на які посилається страхове товариство.

Наведені в апеляційній скарзі його представника доводи, що транспортний засіб ОСОБА_4 слід вважати фізично знищеним спростовуються даними висновку автотоварознавчої експертизи №4-51/17 від 22 лютого 2017 року (т.2 а.с.192), згідно якого сума матеріальних збитків, завдана ОСОБА_4 пошкодженням автомобіля на момент вчинення кримінального правопорушення може складати 123899,31 грн., що не перевищує вартість цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апеляційної скарги цього товариства, що при визначенні розміру шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, експерт не врахував, що окремі пошкодження уже були наявні до ДТП, спростовуються даними дослідної частини вказаного висновку експерта, в якому при дослідженні за п.1.1. і в таблиці 1.1.2. вказано, що на підставі зовнішнього візуального огляду транспортного засобу ОСОБА_4 серед факторів, які використовуються в розрахунку вартості, установлені пошкодження що виникли до даного ДТП, які відображені в протоколі огляду транспортного засобу від 19 квітня 2017 року та доданій до висновку ілюстративній таблиці (т.2 а.с.187).

Аналізуючи доводи апеляційної скарги страхового товариства про недоведеність розміру відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 колегія суддів приходить до переконання про їх безпідставність.

Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав закриту травму грудної клітки, у вигляді переломів 4-6 ребер справа, садна лобної ділянки, які призвели до тривалого розладу здоров'я та за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості. У зв'язку з цим він проходив курс стаціонарного, а потім амбулаторного лікування з придбанням в ці періоди медикаментів за власні кошти, що підтверджується долученими до матеріалів провадження даними листка лікарських призначень (т.2 а.п.25), випискою із медичної картки стаціонарного хворого (т.1 а.п.29), фіскальними чеками на придбання ліків (т.1 а.с.26), товарними чеками і видатковими накладними із копіями установчих документів закладів і фізичних осіб - підприємців, якими вони видані (т.2 а.п.19-29).

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд першої інстанції детально дослідив зазначені докази витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 і дав їм вірну оцінку. Зокрема, серед вказаних матеріалів наявні відомості, які повністю спростовують доводи апеляційної скарги представника страхової компанії про недоведеність окремих витрат на лікування, а саме: листок лікарських призначень де вказаний препарат “Біолакт” (т.2 а.п.25); виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців №252135 та ліцензія на роздрібну торгівлю лікарськими засобами №637207 на ім'я ОСОБА_12, який видав товарний чек на суму 299,57 (т.2 а.с.19-21); свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця №062362 та ліцензія на роздрібну торгівлю лікарськими засобами на ім'я ОСОБА_13, яка видала товарний чек на суму 114,60 грн. (т.2 а.с.22-24); фіскальний чек на суму 314,94 грн. про придбання 24 лютого 2017 року лікарських засобів в аптеці по вул.Клінічна,1 в м.Тернопіль, тобто в день перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні торакальної хірургії Тернопільської університетської лікарні, яка знаходиться за тією ж адресою (т.1 а.с.26,29). Зазначені відомості щодо характеру, часу та місця здійснення витрат на лікарські засоби не викликають сумнівів у тому, що вони були здійснені саме у зв'язку з лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 22 лютого 2018 року.

За таких обставин, підстав для скасування вироку в частині стягнення страхового відшкодування колегія суддів не вбачає, а тому в задоволенні апеляційної скарги представника страхового товариства слід відмовити.

Аналізуючи доводи представника цивільного відповідача — ТОВ “Компанія ПН Транс” колегія суддів приходить до переконання, що вони підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 керуючи належним ТОВ “Компанія ПН Транс” автомобілем, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_4 завдано майнової шкоди в сумі 123899,31 грн. При цьому, ліміт страхової відповідальності за страховим полісом на вказаний автомобіль за шкоду заподіяну майну встановлено в розмірі 100 000 грн.

Також, в судовому засіданні встановлено і в апеляційних скаргах не оспорюється, що обвинувачений ОСОБА_2 за вказівкою директора ТОВ “Компанія ПН Транс”, в якості пасажира приїхав вказаним автомобілем на СТО і після заміни в ньому коліс заскочив в автомобіль на місце водія та почав рух, скориставшись тим, що ключі були залишені в замку запалювання. Після цього ОСОБА_2 спричинив ДТП.

На переконання колегії суддів, встановивши наведені обставини суд першої інстанції прийшов вірно застосував положення ст. 1187 ЦК України, за змістом яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах, а якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника (володільця), то шкода, завдана діяльністю щодо його використання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що шкода, яка перевищує страховий ліміт, має бути відшкодована з обвинуваченого, як особи яка заподіяла майнову шкоду, і ТОВ “Компанія ПН Транс”, як власника транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги представника цієї компанії, що вона як власник транспортного засобу не причетна до недбалості, що сприяла неправомірному заволодінню транспортним засобом, є безпідставними.

Як встановлено судом і не оспорюється в апеляційних скаргах, водій автомобіля «MAN TGA» ОСОБА_9 на час ДТП був працівником ТОВ “Компанія ПН Транс” і виконував доручення директора цієї компанії замінити шини в автомобілі. Також, ОСОБА_9 залишив ключі в замку запалювання, чим і скористався обвинувачений.

Як роз’яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27 березня 1992 року під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (постанова Верховного Суду України від 28 січня 2015 р. у справі N 6-229цс14).

Наведені в апеляційній скарзі твердження представника компанії щодо неповноти з'ясування в ході судового розгляду причин залишення водієм ОСОБА_9 ключів у замку запалювання, що було зумовлене технологічною необхідністю проведення на СТО робіт по заміні колісних покришок, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки неправомірне заволодіння автомобілем відбулось після закінчення вказаних ремонтних робіт, коли автомобіль уже був готовий до експлуатації і міг рухатись.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду в цій частині.

Так, згідно п.1 ч.1 ст.410 КПК України судовий розгляд визнається неповним якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Як слідує з матеріалів провадження, жодна зі сторін, в тому числі представники цивільних відповідачів, в ході судового розгляду не заявляли клопотання про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для встановлення обставин, про неповноту з'ясування яких стверджується в апеляційній скарзі.

Т аким чином, установивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якого є ТОВ “Компанія ПН Транс” і яким обвинувачений заволодів неправомірно та скориставшись недбалістю її працівника, суд першої інстанції вірно застосував положення статті 1187 ЦК України і дійшов правильного висновку про покладення на обвинуваченого і вказану компанію спільного обов'язку відшкодувати цивільним позивачам ОСОБА_4 і ОСОБА_3 завдану майнову та моральну шкоду.

Також, аналізуючи доводи апеляційних скарг, матеріали провадження та висновки суду першої інстанції щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для зміни вироку в цій частині.

Згідно з положеннями ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що суд першої інстанції належним чином врахував ці обставини, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь вимушених змін у житті та порушення нормальних життєвих зв'язків кожного з потерпілих, а також інші конкретні обставини даної справи, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим визначений судом першої інстанції розмір грошового відшкодування моральної шкоди і не вбачає підстав для зміни вироку в цій частині.

Разом з тим, суд помилково прийшов до переконання про солідарне стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого і ТОВ “Компанія ПН Транс” на користь потерпілого ОСОБА_4, оскільки згідно ст.1187 ЦК України за встановлених судом обставин таке відшкодування здійснюється кожним з відповідачів у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Отже, висновки суду в цій частині вирішення цивільного позову містять істотні суперечності, а тому вирок підлягає зміні на підставі ст.ст.409,411 КПК України.

При визначенні часток відшкодування цивільними відповідачами, а саме обвинуваченим ОСОБА_2 і ТОВ “Компанія ПН Транс”, колегія суддів приходить до переконання, що їх слід визначити в рівних долях, враховуючи конкретні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, в тому числі те, що обвинувачений ОСОБА_2 є колишнім працівником ТОВ “Компанія ПН Транс” (звільнений 20.02.2017р.), прибув на СТО за вказівкою директора ТОВ “Компанія ПН Транс” в якості пасажира автомобіля МАН, неправомірно ним заволодів, керував цим автомобілем і спричинив ДТП, в той час як в кабіні перебував його водій цього автомобіля ОСОБА_9 - також працівник ТОВ “Компанія ПН Транс”.

З тих же підстав колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про стягнення з ТОВ “Компанія ПН Транс” відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3, який у даному кримінальному провадженні заявив такий позов лише до цієї компанії на суму сто тисяч гривень.

Встановлений вироком розмір цього відшкодування з ТОВ “Компанія ПН Транс” в сумі п'ятдесяти тисяч гривень визначений з урахуванням обсягу фізичних і душевних страждань цього потерпілого, який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови (забою головного мозку середнього ступеня), рани та чисельних осаджень на обличчі, забою лівого очного яблука, забою правої легені, чисельні осадження лівої ключичної та підключичної ділянки, лівої лопатки, ділянки лівого плеча та лівого передпліччя. Враховуючи наведене, а також тривалість немайнових втрат, ступінь впливу злочину на стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках і тимчасове позбавлення можливості працювати, а також прикладені ним зусилля, що необхідні для відновлення попереднього стану здоров’я, то визначений судом першої інстанції розмір стягнення є справедливим, а тому на переконання колегії суддів він не підлягає зменшенню навіть з урахуванням визначених в ході апеляційного розгляду часток відшкодування кожним з цивільних відповідачів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТДВ “СТ “Домінанта” - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ “Компанія ПН Транс” - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2018 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 змінити.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія ПН Транс» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду завдану пошкодженням автомобіля в розмірі з кожного по 11949,65 грн. та за шкоду завдану транспортування пошкодженого автомобіля в розмірі з кожного по 500 грн.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія ПН Транс» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі з кожного по 22500 грн., всього на загальну суму 45 000 гривень.

В решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_14