Постанова № 74763249, 18.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3041/17 18.06.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 484/3041/17

Номер провадження 22-ц/784/1011/18

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Постанова

Іменем України

18 червня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу, яка постановлена суддею Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А., у приміщенні цього ж суду 15 травня 2018 року, за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв’язку із нововиявленими обставинами рішення, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Первомайського міського голови ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Первомайського міського голови ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що міський голова Первомайської міської ради ОСОБА_3, не маючи рішення суду про визнання майна безгосподарним та непроводячи сесію Первомайської міської Ради Миколаївської області завдала позивачу, учаснику бойових дій в Афганістані, матеріальної шкоди, внаслідок якої його визнано інвалідом другої групи, та яку він оцінює у 1 000 000 грн.

В подальшому ОСОБА_2 надав суду обґрунтування позову, де зазначав, що завдана шкода полягає в тому, шо з 1996 року не виконується рішення Первомайського міського суду Миколаївської області від 20 листопада 1996 року, відповідно до якого зобов’язано міський виконком надати останньому окреме благоустроєне житло для проживання.

Більш того, Первомайський міський голова ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище, разом з іншими особами вилучила у позивача індивідуальне майно з кабінету розміром 16.7 кв.м. в будинку №1 по вулиці І. Виговського у місті Первомайську, в якому він надавав юридичну допомогу особам з 1998 року по квітень 2012 року. При цьому, розмір шкоди позивач розраховує з мінімальної заробітної плати на місяць, починаючи з 01 січня 1997 року по 03 березня 2027 року (дата виходу на пенсію), та відповідних нарахувань на зарплату.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач просив задовольнити позовні вимоги.

З письмових заперечень відповідача слідує, що остання проти задоволення позову заперечувала. Зазначала, що у позовній заяві не зазначено жодних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не надано доказів, які підтверджували обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху з підстав недотримання вимог ст.426 ЦПК України.

Наступною ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу судді скасувати та зобов’язати міськрайонний суд розглянути заяву.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст.8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положенням ч.5 ст.4 ЦПК України, яка гарантує право на звернення до суду за захистом, передбачено, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

За правилами ч.1 ст.423 ЦПК України рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому, п.1 ч.1 ст.424 ЦПК України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з вищезазначеної підстави може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Стаття 426 ЦПК України передбачає форму та зміст заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими обставинами, а саме у ній повинно бути зазначено: 1) найменування суду, якому адресується заява; 2) ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження; 3) інші учасники справи; 4) дата ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву; 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

До заяви додаються: 1) копії заяви відповідно до кількості учасників справи; 2) документ про сплату судового збору; 3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин; 4) документ, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява підписана таким представником; 5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу; 6) у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Відповідно до ч.3 ст.427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.

За змістом ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи убачається, що у квітні 2018 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив переглянути рішення суду у цивільній справі №22-ц/784/545/18 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху, виходячи з того, що в заяві не зазначено дату ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не вказані нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.

При цьому, заявнику надано строк на усунення недоліків, який не міг перевищувати десяти днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.

Копію ухвали судді від 17 квітня 2018 року ОСОБА_2 отримав 26 квітня 2018 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.164,165).

Оскільки у наданий судом строк недоліки вищезазначеної ухвали усунуті не були, то ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 повернуто як неподану заявнику (а.с.166).

При цьому, колегія суддів погоджується з процесуальним вирішенням долі вищевказаної заяви, оскільки, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Виходячи з вищевикладеного та оскільки заявником у наданий суддею строк зазначені недоліки не усунуто, а саме: не надано заяву (у новій редакції), яка за формою та змістом повинна відповідати вимогам ЦПК України, та у якій повинно бути зазначено дату ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву (а не номер 22-ц/784/545/18, який взагалі є номером провадження апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2018 року), нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дату відкриття або встановлення обставин, які заявник вважає нововиявленими, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви ОСОБА_2 як неподаної.

За такого доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, є необґрунтованими.

Слід також звернути увагу заявника, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_4

Повний текст судового рішення

складено 19 червня 2018 року