Постанова № 7476315, 04.12.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2009 р.                     Справа № 2а-19232/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді- Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кириченко О.О.,

з участю представника позивача Даниліка Ф.Я.,

представника відповідача Войчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Ковельського госпрозрахункового ринку до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ковельський госпрозрахунковий ринок звернувся в суд з позовом до Ковельської МДПІ про скасування податкових повідомлень – рішень №0000100023/1 від 20.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 123502,50 грн., №0000110023/1 від 20.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 143707,80 грн. згідно акту перевірки №455/2301557420 від 12.05.2009 року. Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають фактичним обставинам. Висновок Ковельської МДПІ про те, що отримання Ковельським госпрозрахунковим ринком послуг не пов’язана з їх подальшим використанням у власність господарській діяльності підприємства вважає безпідставним. Ковельський госпрозрахунковий ринок не погоджується з твердженням відповідача про завищення ринком кредиту з ПДВ, яке виникло внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 82335 грн. Позивач не згідний з висновком про те, що ними було порушено п.5.2, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Представник позивача Данилік Ф.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, де крім зазначених в позові податкових повідомлень-рішень, за заявою про збільшення позовних вимог, також просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000100023/3 від 02.11.2009 року та №0000110023/3 від 02.11.2009 року, що прийняті по тому самому акту перевірки на підставі первинних податкових повідомлень-рішень через їх оскарження до вищестоящих податкових органів. По суті пояснив, що акт виїзної позапланової перевірки №455/2301557420 від 12.05.2009 року та прийняті на підставі нього всі наступні податкові повідомлення - рішення вважає такими, що винесені з порушенням норм податкового законодавства. Додав, що згідно укладених договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг №27/06-1 від 27.06.2007 року, №1/29-12 від 29.12.2007 року, №1/27-06 від 27.06.2008 року, №01/23-09 від 23.09.2008 року Волинська облспоживспілка (виконавець) консультує Ковельський госпрозрахунковий ринок (замовник) з маркетингових досліджень, юридичних питань та по веденню бухгалтерського обліку і звітності, а останній приймає дані послуги та оплачує їх згідно договорів. Оплата за договорами здійснювалася шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після отримання замовником рахунків-фактури від виконавця. Вважає, що акти виконаних робіт є первинними бухгалтерськими документами, які скріплені печатками сторін та є безперечним доказом надання послуг. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Вважає надуманими в письмових запереченнях посилання відповідача про непредставлення на перевірку підприємством інших документів за укладеними договорами, оскільки перевіряючи ми ці документи про отримання консультаційних, юридичних, маркетингових послуг, послуг з ведення бухгалтерського обліку, звітності, що знаходились при договорах, не оглядались. При цьому вказав, які копії даних документів, які отримувались підприємством з облспоживспілки у формі листів, роз’яснень і т.д., надані в додатках до позовної заяви. Просить позов задовольнити.

          Представник відповідача Войчук А.В. позов не визнала, при цьому пояснила, що на підставі акту перевірки Ковельської МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення №0000100023/1 від 20.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 123502,50 грн., №0000110023/1 від 20.07.2009 року про сплату податку на прибуток в розмірі 155542,00 грн. Дане рішення позивачем оскаржувалось до вищестоящих податкових інспекцій. За результатами адміністративного оскарження до ДПА України були прийняті аналогічні податкові повідомлення-рішення №0000100023/3 від 02.11.2009 року та №0000110023/3 від 02.11.2009 року. Також пояснила, що при проведенні перевірки було виявлено, що позивачем було допущено порушення п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість. Вважає, що акти приймання-передачі робіт не оформлені відповідно до чинного законодавства, оскільки з них не зрозуміло, які саме проведено роботи, з актів прийому – передачі виконаних робіт неможливо дійти висновку, яким чином зазначені в актах послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а також як вплинули на фінансовий результат підприємства. Вказала, що в податкової інспекції при проведенні перевірки сумнівів щодо дійсності отримання Волинською облспоживспілкою суми коштів за укладеними договорами про надання послуг не було, тому зустрічна перевірка не проводилась. Пояснень щодо того чому під час проведення перевірки позивача податковою інспекцією для встановлення дійсності наданих Волинською облспоживспілкою послуг за укладеними договорами будь-які документи, які б засвідчували факт отримання позивачем консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку, звітності, юридичних послуг, з проведення маркетингових досліджень не витребовувались, суду не надала. Зазаначила, що прийняті на підставі акту перевірки усі податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам діючого законодавства, в позові просить відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступних підстав.

          Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

          Зі змісту статті 17 КАС України спори юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків коли такі справи підлягають розгляду в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з пунктом 4 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

З оглянутої судом довідки №460 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Волинській області, вбачається, що Ковельський госпрозрахунковий ринок є юридичною особою.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 07.04.2009 року №35/23 та від 23.04.2009 року №00/23, виданих Ковельською МДПІ, відповідно до ст.ст.11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання в квітні 2009 року проведена планова виїзна документальна перевірка Ковельського госпрозрахункового ринку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року.

Про проведення планової виїзної перевірки Ковельський госпрозрахунковий ринок було проінформовано позивача листом від 25.03.2009 року за №13 Ковельської МДПІ, який вручено позивачу 25.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 12.05.2009 року №455/23/01557420.

Актом планової виїзної перевірки Ковельської МДПІ №6/1/2301/32578653 від 12.01.2009 року встановлено, що в порушення п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Ковельським госпрозрахунковим ринком занижено податок на прибуток на загальну суму 105000 грн., а саме, за третій і четвертий квартал 2007 року, та за перший - четвертий квартали 2008 року. Також в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму ПДВ в розмірі 82335 грн.

На підставі акту перевірки, Ковельською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000100023/1 від 20.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 123502,50 грн., №0000110023/1 від 20.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 143707,80 грн.

Вказані податкові повідомлення – рішення, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до вищестоящих податкових органів, однак фактично скарги залишені без задоволення, а відповідачем прийняті остаточні податкові повідомлення-рішення №0000100023/3 від 02.11.2009 року та №0000110023/3 від 02.11.2009 року, якими визначені аналогічні суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток та доведені строки їх сплати.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон України «Про оподаткування …») валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 Закону України «Про оподаткування …» встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про оподаткування …», віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 – витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування …» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування …» визначає правила ведення податкового обліку, при цьому дана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування …» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З досліджених в судовому засіданні договорів на надання інформаційних (консультаційних) послуг №27/06-1 від 27.06.2007 року, №1/29-12 від 29.12.2007 року, №1/27-06 від 27.06.2008 року, №01/23-09 від 23.09.2008 року, укладених між позивачем (замовник) та Волинською облспоживспілкою (виконавець), згідно п.1.1 замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати йому відповідно до умов договору спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а також замовник зобов’язується прийняти послуги та оплатити їх. Згідно пункту 5.2. договорів оплата за отримані послуги (інформації, консультації) здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строки та розміри встановлені пунктом 5.1. договорів.

Згідно пункту 2.1 вказаних договорів, до зобов’язань Волинської облспоживспілки відноситься надання, зокрема: консультаційних послуги в області маркетингових досліджень (можливості та перспективи ведення комерційних операцій з галузей діяності підприємства, ступінь розвитку комерційної інфраструктури, попит на продукцію, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, консультації з питань заготівель, виробництва, громадського харчування та ринкової діяльності); юридичні послуги (підготовка проектів договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами, участь у розгляду питань про дебіторську або кредиторську заборгованість, що є на балансі підприємства, консультації, заключення, довідки з правових питань, інформування замовника про нове законодавство, організація спільно з іншими підрозділами вивчення нормативних актів, що стосуються діяльності замовника, здійснення представництва інтересів замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань), послуги по веденню бухгалтерського обліку та звітності (консультації з питань нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів, консультації по питаннях складання та здачі звітів про результати фінансово-господарської діяльності підприємства державним установам та організаціям, а також облспоживспілці, надання допомоги по виконанню рішень та здійсненню заходів щодо розмежування та закріплення власності, організація навчання працівників бухгалтерської служби). Крім цього, пункт 2.2. договорів вказує, що інформація (консультація) обов’язково включає в себе надання замовнику рекомендацій з приводу удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування.

Отже, зазначені вище договори, які виконані сторонами в повному обсязі, є первинними документами, на підставі яких відбулись господарські операції з надання консультаційних послуг в галузі маркетингових досліджень, юридичних послуг та послуг по веденню бухгалтерського обліку і звітності.

Волинська облспоживспілка за виконані консультаційно-інформаційні послуги надавала Ковельському госпрозрахунковому ринку розрахунки – фактури (а.с.а.с.73-91), які були оглянуті судом.

Судом встановлено, що між Волинською облспоживспілкою та Ковельським госпрозрахунковим ринком підписувались акти прийому-передачі виконаних робіт (а.с.а.с. 92-107), які оглянуті в судовому засіданні, що підтверджує факт виконання вищезгаданих договорів на надання інформаційних (консультаційних) послуг.

За вищевказаними договорами Волинська облспоживспілка (виконавець) консультує Ковельський госпрозрахунковий ринок (замовник) з маркетингових досліджень, юридичних питань та по веденню бухгалтерського обліку і звітності, а останній приймає дані послуги та оплачує їх згідно договорів. Оплата за договорами здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після отримання замовником рахунку-фактури від виконавця.

Отже, суд приходить до висновку, що витрати у грошовій формі згідно платіжних доручень: №864 від 06.08.2007 року; №800 від 20.07.2007 року; від 10.12.2008 року; №970 від 11.11.2008 року; №807 від 25.09.2008 року; №826 від 29.09.2008 року; від 04.09.2008 року; №795 від 19.09.2008 року; №595 від 08.07.2008 року; №488 від 03.06.2008 року; №396 від 25.04.2008 року; №331 від 08.04.2008 року; №218 від 05.03.2008 року; №111 від 04.02.2008 року; №1424 від 27.12.2007 року; №49 від 21.01.2008 року; №1215 від 02.11.2007 року; №1100 від 05.10.2007 року; №1079 від 03.10.2007 року є компенсацією за послуги Волинської облспоживспілки, які були отримані (придбані) Ковельським госпрозрахунковим ринком у зв’язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно включені Ковельським госпрозрахунковим ринком до валових витрат, що також підтверджується обов’язковими первинними документами податкового обліку – податковими накладними №№359, 402, 445, 506, 576, 624, 29, 82, 131, 250, 213, 296, 774, 348, 538, 710, 659, 426, 601 в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування …», який визначає, що виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що з актів прийому – передачі виконаних робіт, не зрозуміло, які саме проведено роботи, відсутній зміст та обсяг господарської операції та яким саме чином зазначені в акті послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, оскільки у актах приймання – передачі виконаних робіт зазначено: «про надання послуг на підставі договору від …», а сам факт надання послуг податкова інспекція в акті перевірки не спростовує, будь-яких відомостей відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами договорів, не пов’язані з господарської діяльністю підприємства у акті не зазначено, доказів про сплату саме за інші послуги суб’єктом владних повноважень суду не надано.

Посилання відповідача на те, що отримані позивачем послуги не пов’язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності не ґрунтується на вимогах законодавства. Так, відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартістю характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що юридичні, інформаційно-довідкові та послуги з ведення бухгалтерського обліку і звітності, що надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування …» не містить жодних застережень щодо неможливості включення до складу валових витрат суб’єкта підприємницької діяльності сум, сплачених за договорами про надання юридичних, інформаційно-довідкових та послуг з ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Враховуючи вищенаведене, в п.п.5.3 – 5.8 Закону України «Про оподаткування …» не встановлено жодних обмежень, щодо віднесення до валових витрат сплачених за вищезгаданими договорами, а п. 5.11 ст.5 цього Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Крім цього, згідно із ст.11 Закону України «Про правила ведення податкового обліку» не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Таким, чином, з наведеного вбачається, що ні Закон України «Про оподаткування …», ні Закон України «Про ПДВ» не пов’язують право платника податку на виникнення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із доказуванням платниками цих податків зв’язку здійснених ними витрат із веденням господарської діяльності, тобто із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а тому єдиною підставою для включення вартості будь-яких робіт (послуг) до валових витрат є наявність документа, який би засвідчував факт оплати чи отримання платником податку результатів робіт (послуг), а для правомірності включення до податкового кредиту із ПДВ є достатньо факту наявності податкових накладних.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то з цього приводу суд зазначає наступне.

З преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України «Про ПДВ») вбачається, що ним визначаються платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про ПДВ» визначає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону України «Про ПДВ» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про ПДВ» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З досліджених судом податкових накладних, виданих Волинською облспоживспілкою вбачається, що вони відповідають усім зазначеним вимогам.

Як встановлено в ході розгляду справи, та вбачається з досліджених судом документів, що додаються до позовної заяви, Волинська облспоживспілка надавала консультативні послуги для їх використання в господарській діяльності Ковельським госпрозрахунковим ринком, а тому позивачем правомірно було включено до податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних №№359, 402, 445, 506, 576, 624, 29, 82, 131, 250, 213, 296, 774, 348, 538, 710, 659, 426, 601, виданих Волинською облспоживспілкою за надані консультативні послуги відповідно до укладених договорів.

Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сплачених грошових коштів за укладеними договорами з Волинською облспоживспілкою та отримання позивачем консультаційних послуг з супроводу маркетингових досліджень, юридичних послуг та послуг по веденню бухгалтерського обліку і звітності його господарської діяльності та правомірність формування податкового кредиту, тому у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Застосування Ковельською МДПІ фінансових санкцій по податку на прибуток та податку на додану вартість до Ковельського госпрозрахункового ринку на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» викладених в податкових повідомленнях-рішеннях №0000100023/1 від 20.07.2009 року, №0000110023/1 від 20.07.2009 року, №0000100023/3 від 02.11.2009 року, №0000110023/3 від 02.11.2009 року не відповідає вимогам чинного законодавства.

          Зважаючи на вищевикладене, суд задовольняє позов Ковельського госпрозрахункового ринку.

          Керуючись ст.ст.11, 17, 122, 158, 160, 163 КАС України, на підставі ст.ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст.5, 7, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення– рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції №0000100023/1 від 20.07.2009 року, №0000110023/1 від 20.07.2009 року, №0000100023/3 від 02.11.2009 року, №0000110023/3 від 02.11.2009 року, скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі з 09 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий:                                                                       С.Ф. Костюкевич