Ухвала суду № 74762772, 14.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5953/15-к Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 11-кп/783/314/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Гуцала І.П., Галина В.П.,

при секретарі Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року, -

з участю прокурора Кузя М.О.,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника потерпілих ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_7,

представника потерпілого ОСОБА_8 –

адвоката ОСОБА_9,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Вирішено питання з цивільними позовами, процесуальними витратами та речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 30 серпня 2015 року близько 00 год. 40 хв. по вул. Ніщинського у м. Львові, поблизу будинку №24, в напрямку до вул. ОСОБА_10, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1, порушив правила безпеки дорожнього руху в частині перевищення дозволеної швидкості руху, не справившись з керуванням, втратив контроль над транспортним засобом та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого, автомобіль перекинувся. Такі дії спричинили смерть потерпілого ОСОБА_11, а потерпілому ОСОБА_12 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечними в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2 покликається на те, що вирок суду необхідно змінити, призначивши ОСОБА_1 більш м’яке покарання, оскільки вважає, що таке за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Наголошує, що ОСОБА_1Т розуміє тяжкість вчиненого, є особою молодого віку, сприяв слідству, не намагаючись уникнути від відповідальності, крім цього, відсутні обтяжуючі обставини.

Зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_1 жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше судиться та за злочин вчинений з необережності, навчався у вищого навчального закладу, де характеризується позитивно, намагався відшкодувати збитки потерпілим, а саме сплатив потерпілому ОСОБА_12 60 000 грн., що підтверджується письмовими документами (чеками №2126 від 23.11.2015 року на суму 20 000 грн.; №1262 від 26.11.2015 року на суму 10 000 грн.; №6239 від 24.12.2015 року на суму 5000 грн.; №5600 від 11.02.2016 року на суму 20 000 грн.; №7282 від 28.02.2017 року на суму 5000 грн.), а також потерпілій ОСОБА_3 в розмірі 5500 грн. (чек №4898 від 29.01.2017 року), готовий працювати і відшкодовувати збитки.

Звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила суду, що вона не в змозі лікувати сина, тому ОСОБА_1, перебуваючи на волі, зміг би працювати та допомагати потерпілому ОСОБА_12

Акцентує, що суду першої інстанції ОСОБА_1 було надано письмові документи (чеки) про часткове відшкодування збитків потерпілим, проте, при постановлені вироку та визначені розміру спричиненої шкоди таке не було враховано, не зазначено та не обґрунтовано підстав відмови у їх невизнанні. В пред’явленому потерпілою ОСОБА_3 07.07.2016 року цивільному позові, не зазначено відшкодовану ОСОБА_1 шкоду в розмірі 5500 грн.

Покликається на те, що у пред’явленому цивільному позові потерпілого ОСОБА_8 від 07.07.2016 року зазначено про відшкодування ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 35 000 грн., хоча ним було всього відшкодовано 60 000 грн.

Вважає за можливе, з врахуванням наведеного, тяжкості злочину, умов та обставини його вчинення, особи обвинуваченого, застосування більш м’якого покарання.

Просить змінити вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року в сторону пом’якшення і призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 286 КК України – три роки позбавлення волі, та з врахуванням особи обвинуваченого, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на один рік. Крім цього, просить змінити вирок в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_3 матеріальної шкоди, зменшивши розмір такої та відмовивши в задоволенні, відповідно.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виступи їх представників – адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_9 та думку прокурора, які заперечили апеляційну скаргу та просять залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у вироку доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок місцевого суду лише в межах апеляційної скарги.

Ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню суспільної небезпеки та даним про особу винного.

Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Наведене узгоджується з положеннями ст. 61 Конституції України, відповідно до якої, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, його наслідки, думку потерпілих щодо призначення покарання обвинуваченому, особу ОСОБА_1, обставини, що пом’якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання і призначив таке в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, і яке, в даному конкретному випадку, він має відбувати реально.

Що стосується покликань в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про зміну вироку суду в частині зменшення розміру матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_8 та відмові в задоволенні цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3, то колегія суддів приходить до наступного.

Оцінюючи правильність вирішення судом цивільних позовів про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь ОСОБА_8 та ОСОБА_3 матеріальної шкоди, колегія суддів вважає законним та належно обґрунтованим у вироку суду, визначення сум відшкодування потерпілим матеріальної шкоди і приходить до висновку, що такі є виправданими та підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Отже, з врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 є безпідставними, а відтак, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку суду першої інстанції.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15