Ухвала суду № 74762104, 13.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/2862/15-к Головуючий у 1 інстанції: Кунцік О.С.

Провадження № 11-кп/783/845/17 Доповідач: Ревер В. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Ревера В.В.

суддів Калиняк О.М., Стельмаха І.О.

секретарів Мазур-Іванько Ж.В., Азенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1за ч.1 ст.115 КК України, з участю

прокурора Горин У.І.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Старцуна М.І.

за апеляційною скаргою захисника Старцуна М.І., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2017 року,

встановила:

цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та засуджено до 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахується з 11.11.2015 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення з 09 липня 2015 року по 08.10.2015 року та з 11.11.2015 року по день проголошення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишено тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2,який проживає в АДРЕСА_1 19371 гривні 81 коп. матеріальної та 300 000 гривень моральної шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, 08 липня 2015 року, біля 02 години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на АДРЕСА_2, під час конфлікту з ОСОБА_5, маючи умисел на вчинення умисного протиправного заподіяння смерті останньому, наніс ОСОБА_5 удари ножем в ділянки грудної клітки спереду зліва та ззаду зліва, спричинивши йому згідно із висновком судово-медичної експертизи №21 від 08.07.2015 року проникаючу в плевральні порожнини колоту рану на грудній клітці зліва, яка супроводжена пошкодженням серцевої сорочки верхівки серця та викликала масивний крововилив в серцеву сорочку, а також поверхневі рани на задній поверхні лівого плеча та дві аналогічні рани в ділянці лівої половини спини, що локалізовані в ділянці 8-9 міжребір'я, та 9-10 міжребір'я, що спричинило настання смерті потерпілого, тобто умисно вбив ОСОБА_5 Після вчиненого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік.

На даний вирок захисник Старцун М.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати такий та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

В мотивах зазначає, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим. Його мотивувальна частина не відповідає принципу «поза розумним сумнівом», так як формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення не є доведеним дослідженими в судовому засіданні доказами. При цьому докази в силу їх неналежності та недопустимості, зокрема з мотивів істотного порушення прав та свобод людини, їх очевидної недопустимості, які суд взяв до уваги на підтвердження встановлених обставин, не давали суду зробити висновок про винуватість ОСОБА_1

Також на думку захисту, вирок є незаконним, оскільки має місце неповнота судового розгляду. Залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Зокрема судом були відхилені клопотання сторони захисту про допит судово-медичного експерта ОСОБА_6 та безпосередній допит в залі суду заявленого стороною обвинувачення свідка ОСОБА_7

Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішення, фактичним обставинам кримінального провадження доводиться тим, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки. За наявності суперечливих доказів, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Також в судовому рішенні містяться істотні суперечності, мають місце істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу, без такого дозволу, отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, порушення права на захист.

З врахуванням того, що ОСОБА_1 фактично був затриманий 08.07.2015 року о 05 год., то відповідно до вимог чинного законодавства він набув статусу підозрюваного і участь захисника в силу вимог ч.1 ст.52 КПК України є обов'язковою. Проте, всупереч вимогам чинного КПК України та практиці ЄСПЛ, захисника було залучено лише 09.07.2015 року шляхом направлення повідомлення в Центр безоплатної правової допомоги о 09 год. 32 хв. Отже з моменту затримання і до 10 год. 32 хв. 09.07.2015 року з підозрюваним ОСОБА_1 слідча проводила ряд слідчих дій. Оскільки проведення слідчих дій з підозрюваним у відсутності захисника за умови його обов'язкової участі відповідно до вимог ч.1 ст.87 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, то такі докази є недопустимими.

Крім цього, суд першої інстанції не проаналізував з точки зору допустимості надані стороною обвинувачення докази та не дав їм належної оцінки.

Суд у вироку ряд висновків судово-медичних експертиз визнав неналежними доказами. Проте, стороною захисту в судовому засіданні було заявлено клопотання про визнання даних доказів недопустимими. Суд належним чином не розглянув клопотання захисту про визнання даних доказів недопустимими і прийняв рішення по суті без врахування клопотання захисту.

Стороною захисту також заявлялось клопотання про визнання ряду доказів очевидно недопустимими, що тягнуло за собою неможливість дослідження даного доказу або припинення його дослідження. Проте суд, всупереч вимогам КПК розглянувши дане клопотання ухвалив надати оцінку доказу в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.

Також судом досліджено в судовому засіданні речові докази, які стороною обвинувачення не були відкриті протилежній стороні відповідно до вимог ст.290 КПК України, а тому всі речові докази є недопустимими доказами і суд не може на них посилатися у вироку.

Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначається у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Проте, ОСОБА_1 згідно обвинувального акту висунуто одне звинувачення, прокурор в судовому засіданні оголосив інший обвинувальний акт ніж було вручено обвинуваченому. Натомість суд у вироку виклав одне із двох обвинувачень при цьому не вказавши чому відкинув інше.

Таким чином, системні порушення вимог кримінального процесуального закону при провадженні досудового слідства, а також порушення вимог КПК України на стадії судового слідства при дослідженні доказів та на стадії ухвалення рішення дають всі підстави вважати, що обвинувальний вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області ухвалений відносно ОСОБА_1 є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та виступ захисника Старцуна М.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, виступи потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого, адвоката ОСОБА_3, думку прокурора Горин У.І. про її безпідставність та залишення вироку без зміни, обговоривши наведені доводи та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що при постановленні вироку, суд першої інстанції дотримався цих вимог закону.

Так висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується зібраними стороною обвинувачення та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Як достовірно встановлено судом, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту з ОСОБА_5 на АДРЕСА_2, з метою вбивства, наніс ОСОБА_5 удари ножем в ділянки грудної клітки спереду зліва та ззаду зліва, спричинивши йому проникаючу в плевральні порожнини колоту рану на грудній клітці зліва, яка супроводжена пошкодженням серцевої сорочки верхівки серця та викликала масивний крововилив в серцеву сорочку, а також поверхневі рани на задній поверхні лівого плеча та дві аналогічні рани в ділянці лівої половини спини, що локалізовані в ділянці 8-9 міжребір'я, та 9-10 міжребір'я, що спричинило настання смерті потерпілого, тобто умисно вбив ОСОБА_5

Обвинувачений в суді першої інстанції та під час перевірки вироку в апеляційному суді заперечив причетність до вчинення вбивства пояснивши, що жодного відношення до інкримінованого злочину не має. При цьому вказав, що під час досудового розслідування оговорив себе.

У сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами суд першої інстанції належно оцінив такі показання ОСОБА_1, ґрунтуючись на повному і всебічному розгляді всіх обставин провадження, і правильно визнав їх такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання потерпілого, свідків, які підтверджуються іншими доказами.

Так потерпілий ОСОБА_2 ствердив, що саме ОСОБА_1 в ніч на 08.07.2015 року умисно вбив його сина, завдавши удари ножем. Про це йому розказали односельчани, які були очевидцями конфлікту між обвинуваченим та сином, а в подальшому бачили, що потерпілий з обвинуваченим пішли в одному напрямку, після чого ОСОБА_5 повернувся тримаючись за серце. Його футболка була в крові. Біля річки, в сторону якої пішли ОСОБА_1 та ОСОБА_5, було виявлено ніж та інші речі обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_8 показав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були неприязні стосунки. В ніч на 08.07.2015 року бачив, як ОСОБА_1, а через 1-2 хвилини ОСОБА_5 пішли в одному напрямку. Згодом потерпілий повернувся, будучи вже пораненим. Його одяг був в крові. На березі річки знайшли ніж, сліди крові, а також сонцезахисні окуляри, належні ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 показав, що літом 2015 року був поміщений в камеру тимчасового затримання у приміщенні Турківського РВ, де перебував також і ОСОБА_1 Останній йому розказував, що під час сварки завдав декілька ударів, в тому числі ножем, ОСОБА_5 Переживав за вчинене. Суд правомірно визнав допустимим доказом такі показання, врахувавши положення ст.97 КПК України.

Також свідок ОСОБА_9 показав, що коли приїхали до будинку за місцем проживання ОСОБА_1, на його одязі та руках виявили сліди крові, в будинку вилучили чохол до ножа, який було вилучено з місця події. Під час транспортування обвинуваченого в м.Турку, останній розказував про обставини вчинення кримінального правопорушення, запитував їх про те, чи живий потерпілий.

Ці показанням та показання інших свідків, які допитувалися в суді першої інстанції, всебічно перевірялися в судовому засіданні. Крім цього такі підтверджуються протоколами огляду місця події та фото таблицею від 08.07.2015 року (т.1 а.с.10-24, 26-29).

Також висновком судово-медичної експертизи №21 від 08.07.2015 року встановлено, що у ОСОБА_2 було виявлено проникаючу в плевральні порожнини колоту рану на грудній клітці зліва, яка супроводжена пошкодженням серцевої сорочки верхівки серця та викликала масивний крововилив в серцеву сорочку, а також поверхневі рани на задній поверхні лівого плеча та дві аналогічні рани в ділянці лівої половини спини, що локалізовані в ділянці 8-9 міжребір'я, та 9-10 міжребір'я. Такі пошкодження утворилися від дії гострого предмету вістря та леза ножа, по давності утворення може відповідати часу - 08.07.2015 року. Проникаюча в плевральні порожнини колота рана на грудній клітці зліва, яка супроводжена пошкодженням серцевої сорочки верхівки серця, відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження, яке перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням смерті (т.1 а.с.54-56).

Висновок експертизи належно аргументований з наукової точки зору, не суперечить іншим доказам по справі, а тому суд правомірно поклав його в основу обвинувального вироку.

Виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження, які були прижиттєвими, їх кількість, характер та спосіб заподіяння, свідчать про те, що в момент заподіяння потерпілий ОСОБА_5 знаходився у вертикальному положенні, особа яка завдавала ударів, діяла з умислом саме на його вбивство.

Також участь обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення стверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 09.07.2015 року, який досліджувався апеляційним судом. ОСОБА_1 в присутності захисника, без будь-якого примусу, розказав про конфлікт та бійку з ОСОБА_5 Підтвердив наявність у нього на цей час розкладного ножа без чохла, сонцезахисних окулярів, які в подальшому були вилучені на місці події. (т.1 а.с.208-210, т.4 а.с.99).

Як вбачається з протоколу пред'явлення речей для впізнання, брат обвинуваченого, ОСОБА_10, впізнав вилучений з місця події ніж, як такий, що належить обвинуваченому ОСОБА_1.(т.1 а.с.43-45).

Поряд з цим відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи №10/341 від 03.08.2018 року, у вибіркових змивах з руків'я наданого на дослідження ножа виявлено епітеліальні клітини з домішками крові людини, серед яких присутні генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_5 та ОСОБА_1, тобто ніж, яким завдано потерпілому смертельні поранення, належав обвинуваченому.

Вина ОСОБА_1 підтверджується і іншими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З врахуванням встановлених обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з чим погоджується колегія суддів, що докази на підтвердження обвинувачення у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення є належними та допустимими, а їх сукупність є достатньою для постановлення вироку.

Покликання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам справи, наявність суперечливих доказів та відсутність мотивів чому взяті до уваги одні докази та відкинув інші, є надуманими. Суд першої інстанції дав оцінку кожному представленому сторонами кримінального провадження доказу, частину з яких з сторони обвинувачення визнав неналежними доказами, що підтверджує безпосередність їх дослідження та надання їм відповідної оцінки.

Також колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Суд першої інстанції дослідив всі представлені докази, як зі сторони обвинувачення, так і сторони захисту, на основі чого прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1

Доповнень до судового розгляду з сторони захисту щодо дослідження нових доказів чи необхідності повторного дослідження представлених доказів, в зв'язку з допущеною неповнотою, які б могли мати значення для висновку суду, не було.

Не приймаються до уваги і доводи про порушення права на захист ОСОБА_1, щодо зібрання частини доказів у відсутність захисника. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно затримали 08.07.2015 року, а захисник йому був наданий лише 09.07.2018 року. Однак докази, які судом покладені в основу вироку були зібрані вже після того, як обвинуваченому забезпечено право на захист. При цьому захисник ОСОБА_12, представляючи інтереси обвинуваченого, брав участь у проведенні ряду слідчих дій. Відсутність захисника 08.07.2015 року не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що тягне за собою визнання частини доказів неналежними та скасування вироку з цих підстав, на що покликається захисник Старцун М.І. в апеляційній скарзі.

Представлений апеляційному суду «обвинувальний акт» та ствердження обвинуваченого про вручення йому такого під час досудового розслідування, а тим самим покликання на наявність двох різних обвинувальних актів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такий документ не оформлений відповідно до вимог ст.291 КПК України, а тому не може вважатися обвинувальним актом.

Також доводи апеляційної скарги про непричетність та недоведеність обвинуваченого до інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_1 умисно вбив потерпілого ОСОБА_5

На підставі аналізу всіх представлених у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та вірно кваліфікував його діяння за ч.1 ст.115 КК України.

Покарання обвинуваченому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, яке відповідає характеру тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про його особу. Обране судом покарання ОСОБА_1, тринадцять років позбавлення волі, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для пом'якшення покарання не має.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушується питання в апеляційній скарзі

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, такий слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Старцуна М.І., в інтересах ОСОБА_1, без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Старцуна М.І. - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) додатково зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 10 травня 2017 року по 13 червня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

Судді:

Ревер В.В. Калиняк О.М. Стельмах І.О.