Рішення № 74761406, 18.06.2018, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/372/2018

Справа № 330/708/18

"18" червня 2018 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі – Корнієнко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « МАКСУС ЛІЗІНГ» про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ « МАКСУС ЛІЗІНГ» про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.05.2018 року відповідно до квитанції №0.0.1026162214.1 на розрахунковий рахунок № 26000170000087 ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ», що відкритий в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у м.Києві (код банку отримувача 322001), проведено перерахунок грошових коштів у сумі 51 000 (п"ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп., як оплата згідно Договору Фінансового Лізингу №01137 за автомобіль. (Платіж згідно Договору Фінансового Лізингу №01137),(ІПН НОМЕР_1). 03.05.2018 року він - ОСОБА_1, відповідно до ст..175 ЦПК України, звернувся до представників ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ»з проханням врегулювати даний спір,оскільки ознайомившись з Договором №01137, зрозумів,що автомобіль він отримати не зможе за тими домовленостями, які йому були озвучені до підписання даного Договору,окрім того усні домовленості мали розбіжність з тими, що були прописані в Договорі. Представники ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» запропонували йому написати заяву про розірвання договору і тим самим пообіцяли йому повернути кошти. Але, уважно перечитавши Договір Фінансового Лізингу № 01137, а саме розділ 12, пунктом 12.1 Договору Фінансового Лізингу передбачено, що у випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем до підписання ОСОБА_2 Предмета Лізингу Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 80% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку Комісія за організацію Договору Лізингоодержувачу не повертається. Тож при розірванні даного договору він міг втратити 10% від загальної вартості Предмета Лізингу(загальна вартість Предмету Лізингу становить 504 196 грн., а саме - 50 419,60грн + 20% штрафу від сплачених авансових платежів (580,40грн -20%- 116,08 грн.), тобто сумарно він міг втратити 50 535,68 грн. ,про що менеджери ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» йому не повідомили. Тож досудове врегулювання даного спірного питання виявилось не можливим. ОСОБА_3 Угоду і повернути йому всі сплачені ним кошти представники ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» відмовились. Ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ч. 1 ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. П. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Ч. 2 ст. 6 Закону України про «Фінансовий лізинг» визначено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Ч. 1 ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Ч. 1 ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. За змістом ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Однак, у Договорі Фінансового Лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст.6 даного закону, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Ч. 2 ст. 6 Закону України про «Фінансовий лізинг» визначено, що істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. П. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги» встановлено, що фінансовими вважаються такі послуги, зокрема фінансовий лізинг. Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги» визначено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» надає право лізингоодержувачу: 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2) відмовитися від прийняття предмету лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. У випадку якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляються недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків,які були йому завдані (ч. 2 ст. 768 ЦК України). Всупереч вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та норм ЦК України, у договорі і у специфікації відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. У зазначених договірних документах предметом лізингу визначено: марка Кіа, модель Сееd, вартістю 504 196 грн. Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі (марка,модель,номер кузову та номер двигуна, рік випуску, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації тощо), не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів, технічних умов тощо. У договірних умовах не дотримано право Лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу. У договорі не зазначено, за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача має здійснюватись вибір постачальника предмету лізингу, тобто, яка із сторін договору визначає продавця предмету лізингу. Згідно договірних умов, право вибору продавця (постачальника) предмету лізингу належить лізингоодержувачу, однак реалізація такого права договором не передбачена. У порушення вимог закону, ні у договорі ні у специфікації до нього, продавця (постачальника) предмета лізингу не зазначено взагалі. А відтак з урахуванням положень ст. 806 ЦК України, ч. 2 ст. 6 Закону України про «Фінансовий лізинг» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги», до істотних умов договору фінансового лізингу, щодо яких має бути досягнуто згоди сторонами окрім розміру лізингових платежів, є їх кількість та період в продовж якого здійснюється оплата за користування предметом лізингу, тобто період впродовж якого здійснюється сплата лізингових платежів, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків. Згідно з підпунктом 5.2 статті 5 Договору Лізингу Лізингоотримувач зобов'язаний за власний рахунок утримувати Предмет лізингу в належному технічному та робочому стані;дотримуватись інструкцій та рекомендацій виробника та Продавця щодо утримання,обслуговування та експлуатації Предмета лізингу (з залученням належним чином підготовлених фахівців,реквізити яких мають бути надані Лізингодавцем Лізингоотримувачу). Всі роботи пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу, повинні виконуватись виключно на сертифікованих станціях технічного обслуговування продавця та/або на станціях технічного обслуговування,які будуть вказані Лізингодавцем, всі витрати пов'язані з експлуатацією,технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу покладаються на Лізингоотримувача. Однак, як вбачається з умов Договору лізингу №01137, Лізингодавець не надав Лізингоотримувачу реквізитів сервісної організації, яка має здійснювати сервісне обслуговування Предмета лізингу. 02.05.2018 року між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» (надалі за текстом - Лізингодавець) та ним ОСОБА_1 (надалі за текстом -Лізингоодержувач) підписано Договір № 01137 фінансового лізингу. Відповідно до Приміток на сторінках Договору №01137 фінансового лізингу терміни вживаються в наступному значенні, зокрема: Комісія за організацію Договору - першочерговий одноразовий платіж, що входить до складу обов'язкових платежів,що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за організацію Договору. До оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послуги Лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням Договору, в тому числі витрати, що пов'язані з пошуком Предмету лізингу Лізингоодержувачу. Розмір комісії попередньо погоджений сторонами та відображається у даному Договорі та у Додатку №1 до Договору та становить 10% від вартості Предмета Лізингу. Авансовий платіж - це обов'язковий платіж,що складає частину від вартості Предмета Лізингу, розмір якого визначено у даному Договорі та у Додатку №1 даного Договору та становить 25% (двадцять п'ять) відсотків, який сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця,на умовах Договору, до моменту передачі Предмета Лізингу. Обсяг фінансування - сума грошових коштів, що становить різницю між Вартістю Предмета лізингу, на момент його передачі та сплаченим Лізингоодержувачем Авансовим платежем та можливою доплатою у відповідності до умов Договору. На суму Обсягу фінансування нараховуються відсотки (проценти), обсяг фінансування та відповідні відсотки підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця. Порядок та розміри сплати Обсягу фінансування визначається у Договорі та Додатку №1 до Договору. Лізинговий періодичний платіж - щомісячний платіж,що сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця у строки та в розмірі відповідно до даного Договору та до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до даного Договору). Лізингові платежі - це поняття включає всі види платежів передбачені даним Договором. Лізинговий період - період за який Лізингоодержувач здійснює оплату за користування Предметом Лізингу. П. 8.1 Договору №01137 фінансового лізингу передбачено, що сторони погоджуються, що Лізингові платежі та Інші Платежі, що підлягають сплаті за цим Договором на користь Лізингодавця, відображають справедливу вартість Предмета лізингу та забезпечують отримання Лізингодавцем суми очікуваної на дату виконання Договору відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями, встановленого КБ «ОСОБА_4 Аваль» при продажу долара США станом на дату, коли кожен Платіж підлягає оплаті. П. 8.5 Договору №01137 фінансового лізингу передбачено, що всі планові платежі, які визначаються у Додатку №1 до даного Договору сплачуються Лізингоодержувачем на умовах передбачених цим договором. П. 10.1. Договору №01137 фінансового лізингу передбачено, що Лізинговий платіж це платіж, що сплачується кожного місяця Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору). Кожний лізинговий платіж включає - відсотки (проценти) за користуванням Обсягом фінансування в розмірі 18.49 % річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода Лізингодавця за отримане у лізинг майно) - частина від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу). П. 10.2. Договору №01137 фінансового лізингу передбачено, що на момент укладання даного договору попередній розмір щомісячного лізингового платежу, у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, становить 431,31 (чотириста тридцять один) долар 31 цент, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного Договору, що відповідно становить 11 321,81 (одинадцять тисяч триста двадцять одна) грн. 81 коп. у гривневому еквіваленті на дату укладання цього договору, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні. У випадку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, та до передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу сторони зобов'язані підписати новий Додаток №1 до даного договору, виходячи з остаточної вартості. П. 16.12. Договору №01137 фінансового лізингу визначає,що додатки до даного договору є невід" ємною частиною даного Договору. Також статтею 17 Договору № 01137 фінансового лізингу «Додатки до даного Договору» визначено, що Додатками до даного Договору є: Додаток №1. Однак Додаток №1 - Графік сплати Авансового внеску,Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» (надалі за текстом -Лізингодавець) та ним ОСОБА_5 (надалі за текстом - Лізингоодержувач) підписано не було. Оскільки положеннями Договору №01137 фінансового лізингу передбачено, що сплата лізингових платежів, винагороди Лізонгоодержувача за надання послуг фінансового лізингу, комісія за супроводження договору, в продовж лізингового періоду, проводиться відповідно до встановленого Додатком №1 до Договору №01137 фінансового лізингу - «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів», який є невід'ємною частиною основного Договору та містить істотні умови договору фінансового лізингу, які підлягають обов'язковому погодженню сторонами. Також змістом основного тексту Договору №01137 фінансового лізингу,не встановлено у грошовому виразі розмір фінансових активів, якими є Обсяг фінансування та винагорода Лізингодавця, та не встановлений строк їх сплати. Як слідує із змісту основного тексту Договору №01137 фінансового лізингу розмір фінансових активів, якими є Обсяг фінансування та винагорода Лізингодавця, у грошовому виразі, та строк і сплати визначається Додатком №1, який підписаний так і не був. Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. П. 1 ч. 1 ст. 11 ТІК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Також ч. 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Так ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію зокрема повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. В ст.18 цього Закону наведено перелік несправедливих у договорах із споживачами, якщо всупереч принципу недобросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Зміст основного тексту Договору №01137 фінансового лізингу не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» відповідно до підписаного 2.05.2018 року основного тексту Договору №01137 фінансового лізингу. А відтак не підписання вказаних документів договору про надання фінансових послуг порушують мої права, як споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансові послуги. Враховуючи те, що зміст умов, в тому числі і істотних умов, Договору №01137 фінансового лізингу підлягали фіксації в декількох документах, та підлягали підписанню Сторонами, не підписання Сторонами саме Додатку №1 є обставиною, що вказує на не укладання Договору №01137 фінансового лізингу, а відтак з урахуванням положень наведених норм цивільного законодавства, у ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» не виникло підстав для отримання сплаченого 2.05.2018 року платежу по Договору №01137 фінансового лізингу в сумі 51 000 (п’ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп., в результаті чого мною безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ». Згідно з п.12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем до підписання ОСОБА_2 Предмета Лізингу Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 80% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку Комісія за організацію Договору Лізингоодержувачу не повертається. Однак, вказана стаття договору суперечить положенням п. 4 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірванням або невиконанням договору. Окрім того укладений Договір Фінансового Лізингу №01137 є нікчемним, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до Договору Фінансового Лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей встановлених цим параграфом та законом. До відносин пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України. Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.І ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Згідно з п.13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. За змістом ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Його позиція в справі підтверджується також і прикладами судової практики - Постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року, Постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року,Постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 року,Постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року. Слід звернути особливу увагу, що згідно п.4 ч.І ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: «Діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії». Проаналізувавши зміст договору, з'ясовується , що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу Лізингодавець не несе відповідальності, а навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору (пункт 12.1 договору). Пункт 12.5 Договору за несвоєчасне внесення лізингових платежів,Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діє в період,за який сплачується пеня,від суми заборгованості за кожний день прострочення ,починаючи від дня ,наступного за днем оплати поточного лізингового платежу до дня фактичної оплати цього лізингового платежу включно .За несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів,починаючи від дня наступного за днем оплати поточного лізингового платежу по день фактичної оплати цього платежу включно. Пункт 12.7 Договору за створення перешкод в інспектування Предмету Лізингу представниками Лізингодавця, Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 5% від вартості Предмета Лізингу,за кожний випадок такого порушення. Пункт 12.6 Договору за використання Предмету Лізингу не за призначенням Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 3% від вартості Предмета Лізингу. Пункт 12.9 Договору сплата Лізингоодержувачем штрафів не позбавляє Лізингодавця права вимагати від Лізингоодержувача повернення Предмета Лізингу і не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку повернути Лізингодавцю Предмет лізингу. Пункт 12.14 Договору у випадку відмови Лізингоодержувача від прийняття Предмету Лізингу останній сплачує штраф у розмірі 10% від вартості Предмета Лізингу на користь Лізингодавця. Таким чином, вищезазначені положення договору свідчать про несправедливість умов, які вказані у п. п. 4, 5, 7, 11, 13 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,а також згідно п.4 ч.І ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: «Діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії». Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 34 ЗУ « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Однак,у Відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до ч.І ст. 227 ЦК України «Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним». Попередній (орієнтовний)розрахунок суми судових витрат - 2.05.2018 року(відповідно до квитанції №0.0.1026162214 він, ОСОБА_1, оплатив за умовами договору 51 000 грн). Відповідно до ст..40 ЦПК України свої інтереси у суді він буде представляти самостійно, тож витрат на правову допомогу нести не планує. Таким чином позивач просить визнати Договір Фінансового Лізингу № 01137 укладеного 2.05.2018 року між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» та ним, ОСОБА_1 недійсним. Стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ»(код ЄДРПОУ 41597671, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.11-А, офіс 404-3) на його користь,майно набуте ним на виконання Договору Фінансового Лізингу №01137 укладеного 2.05.2018 року,а саме грошові кошти у сумі 51 000 грн. (п'ятдесят одна тисяча)грн.. 00 коп. Звільнити його ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до рішення Великої палати Верховного Суду №14-57цс18 від 21 березня 2018 року.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надала письмову заяву, відповідно до якої просить розглянути дану справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, в разі неявки відповідача.

Відповідач - представник ТОВ «МАКСУС ЛІЗІНГ» належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за його відсутності не надав, відзив та заперечень проти позову не надав.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з’явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280 ПК України.

Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме копіями документів: копією паспорта позивача ( а.с.14-15); копією договору № 01137 фінансового лізингу ( а.с.16-22); копією квитанції ( а.с.23); копією постанови Верховного суду України від 19.10.2016 року ( а.с.24-33); копією правового висновку у справі № 6-1551 ЦС16 ( а.с.34-35); копією постанови Верховного суду України від 16.12.2015 року ( а.с.36-40); копією постанови Верховного суду України від 11.05.2016 року ( а.с.41-44); поштовими повідомленнями про отримання відповідачем судових повісток.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що 02.05.2018 року відповідно до квитанції №0.0.1026162214.1 на розрахунковий рахунок № 26000170000087 ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ», що відкритий в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у м.Києві (код банку отримувача 322001), проведено перерахунок грошових коштів у сумі 51 000 (п"ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп., як оплата згідно Договору Фінансового Лізингу №01137 за автомобіль. (Платіж згідно Договору Фінансового Лізингу №01137),(ІПН НОМЕР_1).

Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно зі ч. 1ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України,підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нормами статей 203,627 ЦК Українизакріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбатиПредмет Лізингу у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно з п. 1.7 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу Предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.

Пунктом 9.1 статті 9 Договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Згідно п. 9.2 статті 9 Договору авансовий платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 23 відсотків зазначеного у даному Договорі та у Додатку №1 до даного Договору.

Договір фінансового лізингу був підписаний сторонами на кожному аркуші договору.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено авансовий платіж по договору фінансового лізингу №01137 у сумі 51000 грн., що підтверджується квитанцією від 02.05.2018 року (а.с.23).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг»(частина 2ст. 806 ЦК України та частина 1статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

В силу ст. ст.1,2 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб,а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст.220 цього ж Кодексує нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

Крім того, відповідно до п. 17 ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи нормустатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що при укладанні договору сторони остаточно не визначили Предмет лізингу, його вартість, не погоджено графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком №1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається, а також з тим, що додаток до договору фінансового лізингу ним не був отриманий.

Крім того, як встановлено судом із змісту спірного договору № 01137 фінансового лізингу від 02.05.2018 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу відповідно до п. 4.3 договору здійснює відповідач, то в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, даний договір суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

За змістом частин 1, 2ст.16 цього Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд, аналізуючи зміст спірного договору № 01137 фінансового лізингу від 02 травня 2018 року, укладеного між ТОВ «Максус Лізинг» та ОСОБА_1 дає підстави прийти до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача, як споживача за порушення умов договору, усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, не надані права лізингоодержувача, як споживача, вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, вказаний договір не є нотаріально посвідченим, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, умови договору № 01137 фінансового лізингу від 02 травня 2018 року є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та застосувати правові наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір на користь держави щодо однієї позовної вимоги немайнового характеру в сумі 704 грн. 80 коп. необхідно стягнути з відповідача ТОВ «Максус Лізинг» на користь держави.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 16,203-208,215-216,509,526,536,611,625-628,799,806-808 ЦК України, Законом України "Про фінансовий лізинг"та ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 279, 280-283 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ « МАКСУС ЛІЗІНГ» про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити в повному обсязі.

Визнати Договір Фінансового Лізингу № 01137 укладеного 2.05.2018 року між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» та мною ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ»(код ЄДРПОУ 41597671, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.11-А, офіс 404-3) на його користь, майно набуте ним на виконання Договору Фінансового Лізингу №01137 укладеного 2.05.2018 року, а саме грошові кошти у сумі 51 000 грн. (п'ятдесят одна тисяча)грн.. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ»(код ЄДРПОУ 41597671, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.11-А, офіс 404-3) судовий збір у сумі 704 гривень 80 копійок (сімсот чотири гривні 80 копійок) - (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, Код ЄДРПОУ: 37993783, ОСОБА_4 отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку отримувача 820019, Рахунок отримувача 31215256700001, Код класифікації бюджету 22030106).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Т.В. Нестеренко