Постанова № 74760922, 12.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 202/25222/13-ц

Провадження №22ц/778/812/18

Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом, який неодноразово уточннював (а. с. 194, 224 т. 1), до відповідачів - публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові, який останній раз уточнив 27 жовтня 2016 року (а. с. 224), просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 62040,78 доларів США, а також стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором кредитування у сумі 10000 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2017 року провадження в справі в частині вимог до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» закрито, справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» до ОСОБА_5 передано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя відповідно до правил територіальної підсудності.

В уточненому позові позивач зазначає, що відповідно до договору кредиту № 14.14268 від 20.12.2007 року відповідач ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 40000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2010 року включно. Додатковою угодою № 1 від 14.08.2009 року змінено процентну ставку за кредитом з 15 до 18 % річних, яка зростає до 40 % річних при порушенні обов’язків з повернення кредиту, а також встановлений кінцевий термін погашення кредиту, що співпадає з 20 грудня 2012 року. Оскільки відповідач виконував свої зобов’язання неналежним чином, на момент розгляду справи судом у нього виникла заборгованість в сумі 145025,97 доларів США, з яких 27271,08 доларів США складає неповернена сума кредиту, 66865,03 доларів США – прострочена заборгованість по процентам, 50889,86 доларів США, які еквівалентні 1558051 грн. 28 коп. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011 року, яке набрало законної сили і має враховуватись при вирішенні спору між тими ж сторонами, з відповідача ОСОБА_5 на користь фінансової установи стягнуто заборгованість за вказаним договором у сумі 27271,08 доларів США, які утворюють заборгованість за кредитом; у сумі 10086,6 доларів США, що становлять невиконані зобов’язання зі сплати процентів; 2421,29 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

У зв’язку з викладеним позивач просить стягнути на його користь 56778,43 доларів США, які становлять різницю між сумою заборгованості за відсотками, наявною на час вирішення спору, і тією, що стягнута рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011 року (66865,03 доларів США – 10086,6 доларів США), і еквівалентні 1459408 грн. 57 коп. відповідно курсу долара США, встановленого НБУ станом на 21 жовтня 2016 року. Пеня, обчислена шляхом віднімання від наявної заборгованості по пені суми, що стягнута рішенням суду, становить 48468,57 доларів США (50889,86 доларів США - 2421,29 доларів США).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ПАТ КБ «Приватбанк», для погашення заборгованості, рахунок № 64993919400001 для відшкодування судових витрат, МФО 305299, 509406 грн. 31 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 330837 грн. 57 коп. пені, а також 3441 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд в складі колегії суддів прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 20 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 14.14268, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 40000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2010 року включно (а. с. 10-12). Додатковою угодою № 1 від 14.08.2009 року змінено процентну ставку за кредитом з 15 до 18 % річних, яка зростає до 40 % річних при порушенні обов’язків з повернення кредиту, а також встановлений кінцевий термін погашення кредиту, що співпадає з 20 грудня 2012 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011 року, яке набрало законної сили 18 січня 2012 (а. с. 36-39), з відповідача стягнуто достроково всю суму заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, передбаченою договором між сторонами.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Виходячи з наведених положень законодавства, суд попередньої інстанції прийшов до висновку, що лише протягом дії договору підлягають виконанню встановлені ним обов’язки сторін, в тому числі сплата процентів, обумовлених договором. Строк стягнення відсотків у розмірі, передбаченому договором, не може простиратися за межі строку дії договору, який встановлений додатковою угодою № 1 від 14.08.2009 року до 20 грудня 2012 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір встановлених договором між сторонами відсотків станом на 20 грудня 2012 року становить 24443,35 доларів США, тому з урахуванням відсотків в сумі 10086,6 доларів США, які стягнуті рішенням суду, стягненню підлягає різниця між цими показниками, яка становить 14356,75 доларів США станом на 20 грудня 2012 року (24443,35 доларів США - 10086,6 доларів США), які з урахуванням установленого Національним банком України курсу дорівнюють 383385 грн. 42 коп. на день ухвалення рішення (14356,75 доларів США/100 х 2670,4193 грн., де 2670,4193 грн. є офіційно встановленим курсом НБУ).

Як випливає зі змісту ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

В силу ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У зв’язку з викладеним суд попередньої інстанції заначив, що у разі встановлення договором процентів за користування грошовими коштами процентна ставка за межами строку дії договору повинна визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України. А тому, обчислена в такий спосіб заборгованість ОСОБА_5 за відсотками становить 509406 грн. 31 коп. (383385 грн. 42 коп. + 126020 грн. 89 коп.).

Пунктами 6.1, 6.4 договору між сторонами (а. с. 12 т. 1) передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених договором, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, протягом трьох років від дня, коли зобов’язання повинне було бути виконаним.

Оскільки фінансова установа скористалась правом дострокового стягнення з позичальника заборгованості за договором, звернувшись до суду з відповідним позовом, вона змінила строк виконання зобов’язання, що потягло настання для позичальника обов’язку погасити борг перед банком у повному обсязі.

Обов’язок виконання цього зобов’язання у зв’язку з ухваленням рішення суду свідчить про початок перебігу встановленого пунктом 4.6 договору строку нарахування пені з набуттям рішенням сили закону, яке мало місце в день ухвалення рішення апеляційного суду Запорізької області від 18.01.2012 року (а. с. 38-39).

Виходячи з наданого позивачем розрахунку (а. с. 201 т. 1) розмір нарахованої станом на найбільш наближену до цієї дати дату (17 листопада 2014 року) обчислюється сумою в 24394, 49 доларів США; різниця між цією сумою та сумою, що вже стягнута рішенням суду, становить 21973,2 доларів США (24394, 49 доларів США – 2421,21 доларів США), яка еквівалентна 330837 грн. 57 коп. за курсом НБУ на день її нарахування.

Суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості, виходив з курсу долару США про відношенню до української гривні на день нарахування пені, оскільки відповідно до згаданого пункту 6.1 договору від 20.12.2007 року сплата пені здійснюється в гривні, а у випадку отримання кредиту в іноземній валюті – у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату її нарахування.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення штрафу як процентної складової і штрафу у твердій грошовій сумі, суд попередньої інстанції виходив з того, що за своєю природою штраф, як і пеня, є видом неустойки (ст. 549 ЦК України), тому покладення на особу тягаря подвійної цивільно-правової відповідальності було б таким, що суперечить вимогам Основного Закону України (ст. 61 Конституції України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, про те, що договір діє до повного погашення заборгованості не відповідає умовам договору укладеного між сторонами за яким термін погашення заборгованості сплив 20 грудня 2012 року. Договором не передбачено нарахування відсотків зі спливом зазначеної дати. А тому висновки суду попередньої інстанції є вірними та відповідать правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду справа №564/2199/15-ц, провадження №61-2404св18 від 14 лютого 2018 року.

Інші доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо валюти стягненої заборгованості, щодо наявності невиконаного попереднього судового рішення, щодо неправильного вирішення справи, невірним застосуванням судом норм законодавства, іншу судову практику зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався банк в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 18 червня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: