Постанова № 74760569, 12.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №332/4056/16 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.

Провадження № 22-ц/778/1294/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» червня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року у складі судді Наумовій І.Й. про закриття провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за послуги постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги постачання гарячої води.

Під час розгляду справи уточнив позовні вимоги та зазначив в якості відповідача ОСОБА_3

Остаточно просив стягнути з відповідача на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого постачання в сумі 738,01 грн. та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року прийнято відмову Концерну «Міські теплові мережі» від позову, провадження у справі закрито. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1378 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду в частині стягнення з нього судового збору, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить змінити ухвалу суду, виключивши речення щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» 1378 грн. судових витрат.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на невизнання розміру заборгованості, наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_3 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» понесених судових витрат на сплату судового збору у розмірі 1378 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем погашена заборгованість за послуги постачання гарячої води вже після відкриття провадження у справі, у зв’язку з чим позивач не підтримує позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що після відкриття провадження по даній справі відповідачем частково погашалась пред’явлена Концерном «Міські теплові мережі» сума заборгованості за послуги постачання гарячої води.

В листопаді 2017 року третя особа ОСОБА_5, яка є членом сім’ї власника квартири (відповідача по справі) та користувачем вищевказаних послуг, звернулась до Концерну «Міські теплові мережі» із заявами про переведення переплачених коштів за отримані послуги з централізованого опалення на погашення виниклої заборгованості за послуги постачання гарячої води у розмірі 738,01 грн. у період з 01 листопада 2011 року по 01 жовтня 2014 року, які були задоволені.

У зв’язку з добровільним задоволенням вимог про стягнення заборгованості представник позивача звернувся із заявою про закриття провадження у справі та стягнення з відповідача сплаченого судового збору.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За приписами ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Виходячи із зазначених положень ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат по оплаті судового збору підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору через майновий стан не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Питання звільнення від сплати судового збору врегульовано ст.8 Закону України «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.

Отже, зазначеними нормами не передбачено звільнення від сплати судового збору, який стягується в порядку розподілу судових витрат між сторонами, через майновий стан.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на невизнання заборгованості за послуги постачання гарячої води, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_3 ухвала суду в частині закриття провадження з підстав добровільного задоволення позовних вимог після пред’явлення позову не оскаржується.

Інших доводів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали судді апеляційна скарга не містить.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала відповідає нормам процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року про закриття провадження у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 червня 2018 року

Головуючий

Судді: