Ухвала суду № 74759995, 18.06.2018, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1437/18

Провадження № 2/314/807/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. м.Вільнянськ

Вільянський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, в якому просять визнати недійсним заповіт від 03.08.2016 року, посвідчений секретарем Михайло-Лукашівської сільською радою Вільнянськго району Запорізької області ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_7 заповіла все належне їй майно ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що ОСОБА_7 на час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, оскільки хворіла на цукровий діабет та приймала ліки, які могли вплинути на її психічний стан.

У судовому засіданні позивачі та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позов, вважають, що зміст заповіту не відповідає тим намірам, що мала їхня бабуся щодо розпорядження своїм майном. Припускають, що це могло статися через те, що ОСОБА_7 в момент складення заповіту 03.08.2016 не усвідомлювала значення своїх дій, оскільки була на той час важко хвора.

Позивач ОСОБА_1 також пояснила суду, що домовлялася із бабусею, що переїде до неї жити і буде доглядати за нею, а вона складе заповіт на неї. Коли жили разом, то ОСОБА_7 вела себе неадекватно, агресивно по відношенню до її дітей, вона разом з дітьми вимушена була переїхати від бабусі. Бабуся була на той час вже тяжко хворою, тиск був більше 200, вона заговорювалася.

Законний представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що бабуся до самої смерті була адекватна. Спочатку, дійсно, вона складала заповіт на ОСОБА_1, проте після того, як вони посварилися і ОСОБА_1 разом з дітьми поїхали від бабусі, склала заповіт на його сина. Чому вона так зробила, йому не відомо. Знає, що заповіт складався на дому.

Бабуся хворіла на цукровий діабет, але обслуговувала себе сама. Вела себе адекватно, ніяких змін у психіці не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який є рідним братом померлої ОСОБА_7, пояснив, що спілкувався із своєю сестрою по телефону двічі на день. Вона йому казала, що склала заповіт на ОСОБА_1, бо в неї троє дітей, а про заповіт на користь сина ОСОБА_4 взагалі нічого не говорила.

Останні 5 років перед смертю він опікувався сестрою, бо вона була дуже хвора, пам’ять була погана, вона могла говорити на одну тему, потім різко перестрибувала на іншу. Було таке, що не пам’ятала, куди пішла, що робила. Йому відомо, що Микола хотів, щоб Люся написала заповіт на його сина, сестра про це розказувала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, яка є дружиною ОСОБА_8, пояснила, що у ОСОБА_7 була в 2014 році операція на нозі через цукровий діабет, після цього вона стала дуже слабка. Спілкувалися вони з нею щодня по декілька разів по телефону. Вона часто заговорювалася, говорить одне, потім друге.

Коли зробили операцію на другій нозі, вона стала погано пересуватися, її чоловік їздив до сестри і навіть жив з нею декілька тижнів.

У 2016 році ранньою весною ОСОБА_7 дзвонила їй порадитися, щоб до неї переїхала жити онука ОСОБА_1.

Через декілька місяців вона плакала, що її сварив Микола через те, що вона зірвала ОСОБА_1 із сім’єю.

У серпні 2016 року Люся подзвонила брату, плакала, що її обікрали, пропали документи на хату. Сказала, що дзвонила до поліції. Документи шукали, передивлялися всі теки, але їх ніде не було. А через місяць вона подзвонила і сказала, що документи знайшлися, лежали зверху у тій теці, де шукали. Про заповіт на сина ОСОБА_10 дізналися тільки на похоронах ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6, яка працює секретарем Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, пояснила в судовому засіданні, що вона посвідчувала підпис ОСОБА_7 на заповіті 03.08.2016.

ОСОБА_7 у квітні 2016 року склала заповіт, а потім його скасувала 01.08.2016. ОСОБА_7 погано ходила, тому заповіт складали у неї вдома. Вона була адекватна, вони разом колисб працювали, тому розмовляли, пригадували тих, з ким разом працювали в райпо. ОСОБА_7 сама читала заповіт і своєю рукою його підписувала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, яка працює листоношею, пояснила, що приблизно за рік до смерті ОСОБА_12 отримувала пенсію через банкомат. До того часу пенсію приносила листоноша. ОСОБА_12 сама отримувала пенсію, раділа, коли приносили гроші, сама їх рахувала.

У судовому засіданні представником позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заявлено клопотання про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи.

Вказане клопотання підтримали позивачі, і з деякими зауваженнями щодо посилання на сильнодіючи ліки, представники відповідача.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для зясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 105 ЦПК призначення експертизи судом є обов’язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

З огляду на викладене , суд вважає клопотання представника позивача таким, що підлягає задоволенню, оскільки для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання, а у справі необхідно встановити психічний стан особи на момент вчинення правочину, а також сторонами не надано відповідні висновки експертів.

За змістом п.5 ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку призначення експертизи.

Керуючись ст.ст. 102 105, 252, 258- 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити по справі посмертну судово-психіатричну експертизу.

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

1. Чи здатною була ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням віку та стану здоров'я з урахуванням приймання призначених їй медичних препаратів повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями під час підписання заповіту у себе вдома, 03 серпня 2016 року ?

2. Чи здатна була ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням віку та стану здоров'я, з урахуванням приймання призначених їй медичних препаратів усвідомлювати, і якою мірою, фактичний зміст власних дій та їх наслідків під час підписання заповіту у себе вдома, 03 серпня 2016 року?

3. Чи здатна була ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням віку та стану здоров'я з урахуванням приймання призначених їй медичних препаратів повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час підписання заповіту у себе вдома 3 серпня 2016 року?

4. Чи здатна була ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням віку та стану здоров'я з урахуванням приймання призначених їй медичних препаратів повною мірою усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та повною мірою усвідомлено реалізовувати його під час підписання заповіту у себе вдома, 03 серпня 2016 року?

Проведення експертизи доручити лікарям-експертам КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради ( м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10-А), попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Надати експертам матеріали цивільної справи № 314/1437/18 та амбулаторну картку ОСОБА_7.

Витрати з проведення експертиза покласти на ОСОБА_2.

Експертизу провести у двомісячний строк.

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:ОСОБА_13

18.06.2018