Постанова № 74759979, 14.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3029/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Хобор Р.Б.,Онишкевича Т.В.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Гулик А.І., час ухвалення судового рішення 14 год 30 хв у м. Львові, час складання повного судового рішення 12 березня 2018 року) за адміністративними позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 міської ради Жовківського району Львівської області) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач), в якому просила визнати протиправною дію відповідача стосовно відмови у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га на території ОСОБА_2 сільської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі від 04.10.2017 за № К11336/0-7705/6-17 та зобов’язати надати їй зазначений дозвіл.

Позов мотивований тим, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не передбачено такої умови для його отримання, як включення бажаної до відведення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, сформованого територіальним органом Держгеокадастру.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, судом було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України № 413, оскільки така не регулює відносини, які виникають між органом державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами стосовно передачі у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Всупереч завданням, які передбачені Стратегією удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, земельні ділянки, які включені в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані громадянам у власність у 4 кварталі 2017 року на території Львівської області не сформовані та не затверджені у встановленому порядку. Також, апелянт вказує на існування обставин, які підтверджують збільшення, в порушення Стратегії, площ земельних ділянок, зміни їх місця розміщення та не оприлюднення інформації про їх перелік, при цьому, табличний варіант без оприлюднення наказів та планово-картографічних матеріалів з нанесенням земельних ділянок на офіційному веб-сайті відповідача не є переліком земельних ділянок, затверджених у встановленому порядку. Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наказу відповідача № 258 від 22.09.2017, оскільки таким затверджено на території ОСОБА_2 міської ради 0,06 га з КОАТУУ 4622710200:04:000, а не 2,32 га, як в оскаржуваному рішенні. Не взято до уваги і той факт, що КОАТУУ земельної ділянки, вказаний в табличному варіанті з офіційного веб-сайту відповідача, що включена в перелік відповідає інформації про земельну ділянку, наданої відділом у Жовківському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, бажане місце розташування якої вказане позивачем. Також, апелянт зазначає, що вона не могла знати про те, які ділянки будуть зарезервовані відповідачем у 4 кварталі 2017 року, оскільки правовідносини з останнім виникли у третьому кварталі 2017 року. Земельні ділянки, які включені в перелік по ОСОБА_2 міській раді не є сформованими, при цьому, формула, яка наведена у стратегії, зміст якої у відповідній частині не відповідає завданням земельного законодавства, не може визначати площу земельної ділянки, її межі та ідентифікувати на місцевості. Крім того, умови та обмеження, встановлені Постановою КМУ № 413, не відповідають принципам земельного законодавства, зокрема, принципу забезпечення права власності на землю та принципу забезпечення гарантій прав на землю, а порядок її безоплатної приватизації визначений саме Земельним кодексом України (далі – ЗК України) і не може бути змінений постановою КМУ № 413, яка не може вважатися нормативно-правовим актом, який прийнятий відповідно до цього Кодексу. Також, апелянт вважає неналежним доказом лист ОСОБА_2 міської ради № 1003 від 05.10.2017, оскільки такий не містить вмотивованої відмови. Згідно листа відділу у Жовківському районі від 14.12.2017, спірна земельна ділянка є вільною, не надана у власність чи користування громадянам або юридичним особам та перебуває у запасі, державної форми власності сільськогосподарського призначення – рілля. З урахуванням наведеного просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 та прийняти постанову, якою повністю задовольнити її адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 30.08.2017 ОСОБА_5 звернулася звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,06 гектарів для ведення індивідуального садівництва, за результатами розгляду якого відповідач листом №К-11336/0-7705/6-17 від 04.10.2017, покликаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що визначає механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення Держгеокадастром та його територіальними органами у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації, доручення Віце-прем’єр-міністра України №37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагенства України №2/1 від 14.10.2014 та доручення голови Львівської облдержадміністрації №13/0/6-15 від 10.02.2015, повідомив, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядженням землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов’язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України № 413, питання, пов’язані з реалізацією Стратегії в частині забезпечення врахування позиції відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян підлягають розгляду виключно на пленарних засіданнях ради із прийняттям відповідного рішення.

Також роз’яснено, що інформація про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області у IV кварталі 2017 року опубліковано на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадарсту у Львівській області (lvivska.land.gov.ua).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернулася позивач не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, зазначена земельна ділянка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2017 року на території Львівської області. Крім того, за зверненням відповідача ОСОБА_2 міська рада, на території якої розташована спірна земельна ділянка, листом № 1003 від 05.10.2017 не погодила надання її у власність позивачу. Тому вважав, що у відповідача були наявні правові підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, не повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом другим частини першої статті 5 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, із положень статті 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка на території ОСОБА_2 міської ради Жовківського району Львівської не надана у власність або користування громадян чи юридичних осіб та перебуває у запасі, форма власності – державна.

Стаття 25 Закону України «Про землеустрій» визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Частиною другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно ч.1 ст.123 ЗК України, надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

З аналізу наведених правових норма слідує, що для розроблення технічної документації із землеустрою зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо отримання дозволу.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності дій відповідача за наслідками розгляду заявленого позивачем клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,06 га на території ОСОБА_2 міської ради Жовківського району, використання відповідачем повноважень з метою, з якою це повноваження надано, відповідність дій закону та дотримання відповідачем встановленої процедури.

Повноваження ГУ Держгеокадастру у Львівській області у спірних правовідносинах регулюються ЗК України, Законом України «Про землеустрій», постановою Кабінету Міністрів України «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року.

Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Пунктом 8 Положення визначено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

В свою чергу, відповідно до статті 118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Аналогічна правова позиція висловлена ОСОБА_6 Судом у постанові від 24 квітня 2018 року (справа № 802/1534/17-а), яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд апеляційної інстанції враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернулась до відповідача з клопотаннями в порядку статті 118 ЗК України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, однак за наслідками його розгляду ГУ Держгеокадастру у Львівській області їй було скеровано відповідь «Про розгляд клопотання», а не наказ про відмову в наданні дозволу. Крім того, листом не надано роз'яснень щодо того, в якому порядку позивачем може бути отримана у власність спірна земельна ділянка.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га на території ОСОБА_2 міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі №К-11336/0-7705/6-17 від 04.10.2017.

Стосовно обрання ефективного способу захисту прав позивача колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У зв’язку з цим, апеляційний суд приходить до висновку, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання відмови протиправною та зобов’язання розглянути клопотання повторно.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов’язання за цим положенням. Межі обов’язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин вірним способом відновлення порушеного права позивача є зобов’язання відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заявлене 30.08.2017 позивачем клопотання та за наслідками його розгляду, згідно вимог ст.118 ЗК України прийняти відповідне рішення.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідністю його висновків обставинам справи, через що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат, то відповідно до положень ст.139 КАС України такі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1 280 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжних доручень № 0.0.911331002.1 від 08.12.2017 та № ПН2755 від 18.12.2017 (1 280 грн - судовий збір за подання позовної заяви) та платіжного доручення № 0.0.91007919991.1 від 11.04.2018 (1 920 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року по справі № 813/4588/17 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 міської ради Жовківського району Львівської області) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною дію Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га на території ОСОБА_2 міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі №- К-11336/0-7705/6-17 від 04.10.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,06 га на території ОСОБА_2 міської ради Жовківського району Львівської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) 3 200 (три тисячі двісті) гривень сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повне судове рішення складено 18.06.2018.