Постанова № 74759895, 12.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року справа №805/3123/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., секретаря Тішевського В.В., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 р. (повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2018 року у м. Слов’янськ Донецької області) у справі № 805/3123/17-а (головуючий І інстанції суддя Аляб'єв І.Г.) за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача коштів в сумі податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2 342 529, 76 грн. на розрахунковий рахунок Державного бюджету - 31113029799002, одержувач: УК у м. Запоріжжі/Запоріжжя/ код платежу/14010100, код одержувача 38025409, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО: 813015, з рахунків платників податків – Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», а також за рахунок готівки, що належить такому платнику (т.1 а.с. 4-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 805/3123/17-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що підприємство має податковий борг на додану вартість у сумі 23051312, 40 грн., з яких не оскаржується та підлягає стягненню борг у сумі 2 342 529, 76 грн., який виник на підставі: нарахованих податкових зобов’язань по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_1 від 28 листопада 2016 року на суму 142 773 грн.; нарахованої штрафної санкції по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_1 від 28 листопада 2016 року на суму 4 283 грн.; нарахованої пені за заниження податкових зобов’язань по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_1 від 28 листопада 2016 року на суму 34 396,87 грн.; нарахованої штрафної санкції по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_2 від 13 жовтня 2015 року на суму 737 094 грн.; нарахованої пені за заниження податкових зобов’язань по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_2 від 13 жовтня 2015 року на суму 618 134,51 грн.; несплаченої пені за період з 30 грудня 2015 року по 24 липня 2017 року, нарахованої на податковий борг минулих періодів на суму 805 678,38 грн.

Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1244 встановлений Порядок, яким визначений механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу. Згідно якого, погашення податкового боргу здійснюється за рішенням суду, як з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника так і за рахунок готівки.

Щодо пені, нарахованої у 2015 році зазначає, що нараховано пені на уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ № НОМЕР_3 від 30.09.2015 року у сумі 778 536, 58 грн. за період з 31.07.2015 року по 29.09.2015 року. Також, нараховано пені на уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ № НОМЕР_3 від 13.10.2015 року в сумі 959 635, 92 грн. за період з 31.07.2015 року по 29.09.2015 року. За таких обставин, Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року, який набрав чинності з 01.09.2015 року, не може змінити початок та кінець нарахування пені.

Щодо нарахування штрафів та пені по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_2 від 13.10.2015 року вказує, що згідно інтегрованої картки платника податків за 2015 рік 30.09.2015 року ТОВ «ШУ «Донбас» подає уточнений розрахунок по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_3 згідно наказу № 213 та самостійно нараховує штрафні санкції, а згодом перераховує кошти у розмірі 737 094 грн., які податковим органом зараховуються в рахунок погашення податкового боргу.

Щодо нарахування штрафів та пені по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_1 від 28.11.2016 року, то з урахування п. 14.1175 ст. 14, п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, відзив, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги встановив наступне.

ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ – 36982901 (т. 1 а.с. 11-13).

Згідно з відомостями інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП) за Товариством обліковується податковий борг у розмірі 2 342 529,76 грн., з яких:

- нараховані податкові зобов’язання по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_1 від 28 листопада 2016 року на суму 142 773 грн.;

- нарахована штрафна санкція по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_1 від 28 листопада 2016 року на суму 4 283 грн.;

- нарахована пеня за заниження податкових зобов’язань по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_1 від 28 листопада 2016 року на суму 34 396,87 грн.;

- нарахована штрафна санкція по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_2 від 13 жовтня 2015 року на суму 737 094 грн.;

- нарахована пеня за заниження податкових зобов’язань по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_2 від 13 жовтня 2015 року на суму 618 134,51 грн.;

- несплачена пеня за період з 30 грудня 2015 року по 24 липня 2017 року, нарахована на податковий борг минулих періодів на суму 805 678,38 грн.

Загальна сума пені 1 458 209,76 складається з таких складових: 1 733,92 грн. за період з 30 грудня 2015 року по 25 лютого 2016 року; 796 166,49 грн. за період з 12 січня по 25 лютого 2016 року; 8,09 грн. за період з 12 січня по 17 березня 2016 року; 7 769,88 грн. за період з 12 січня по 28 вересня 2016 року; 34 396 грн. за період 31 березня по 27 листопада 2016 року; 618 134,51 грн. за період 31 серпня по 12 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 126).

При вирішенні справи, суд виходить за наступного.

З ІКПП за 2015 рік вбачається, що станом на серпень цього року Товариство не мало заборгованості зі сплати ПДВ, штрафів, пені.

30 вересня 2015 року Товариство подало уточнюючий розрахунок № НОМЕР_3 до декларації з ПДВ за червень 2015 року, де донарахувало податкових зобов’язань з ПДВ на суму 12 731 445 грн. Також, Товариство самостійно визначило штрафну санкцію за затримку сплати цих зобов’язань на суму 381 944 грн. Вказана штрафна санкція сплачена Товариством 30 вересня 2015 року (платіжне доручення від 29 вересня 2015 року № 882 (т. 1 а.с. 81, 102).

Одночасно, в автоматичному режимі в ІКПП нарахована пеня за це прострочення в розмірі 778 536,58 грн.

13 жовтня 2015 року Товариство подало уточнюючий розрахунок № НОМЕР_2 до декларації з ПДВ за липень 2015 року, де донарахувало податкових зобов’язань з ПДВ на суму 24 569 803 грн. Товариство самостійно визначило штрафну санкцію за затримку сплати цих зобов’язань на суму 737 094 грн. Вказана штрафна санкція сплачена Товариством 13 жовтня 2015 року (платіжне доручення від 13 жовтня 2015 року № 956 (т. 1 а.с. 59, 68).

Одночасно, в автоматичному режимі в ІКПП нарахована пеня за це прострочення в розмірі 959 635,92 грн.

Таким чином, станом на 13 жовтня 2015 року згідно з відомостями ІКПП сума податкового боргу Товариства становила 39 039 419, 61 грн. (з яких пеня – 1 738 172,5 грн.).

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в апеляційній скарзі в обґрунтування правомірності свої дій посилається на пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, згідно якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фіскальний орган неправомірно нарахував пеню з огляду на наступне.

Згідно п. 50-1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України).

Законом України від 17 липня 2015 року № 655-VIII статтю 129 Податкового кодексу України доповнено пунктом 129.9 такого змісту: «У разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом".

Крім того, підпункт "а" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 викладено в такій редакції: нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом".

Вказані зміни набули чинності 01 вересня 2015 року.

Таким чином, з вересня 2015 року Товариство звільнялося від нарахування пені за прострочення сплати податкових зобов’язань у випадку, якщо донарахування цих зобов’язань здійснено шляхом подання уточнюючої податкової декларації протягом 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання.

У відповідності до приписів пунктів та підпунктів 46.1, 49.18.1, 49.20, 54.1, 57.1, 202.1 Податкового кодексу України останнім днем сплати податкових зобов’язань за червень 2015 року є 30 липня 2015 року, а за липень – 30 серпня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство 30 вересня 2015 року донарахувало ПДВ за червень 2015 року, а 13 жовтня 2015 року – за липень 2015 року.

Таким чином, пеня за порушення строків сплати зобов’язань за червень 2015 року мала би почати нараховуватися з 27 жовтня 2015 року, а за липень 2015 року – з 26 листопада 2015 року.

За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 200.4 Податкового кодексу України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Товариство погасило донараховані в уточнюючих розрахунках зобов’язання в межах 90-денного строку шляхом зарахування від’ємного значення зобов’язань з ПДВ:

- зобов’язання за червень 2015 року - зараховані 20 жовтня 2015 року (декларація з ПДВ за вересень 2015 року);

- зобов’язання за липень 2015 року – зараховані 24 листопада 2015 року (декларація з ПДВ за жовтень 2015 року вважається прийнятою 24 листопада 2015 року відповідно до постанови Донецького оружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, яка набрала законної сили (а.с.152).

Таким чином, пеня у розмірі 1 738 172,5 грн. нарахована позивачу у 2015 році протиправно.

Посилання апелянта на те, що частина цієї пені нарахована за період до набрання чинності відповідними законодавчими змінами не приймаються до уваги, оскільки подання уточнюючого розрахунку сталося після набрання чинності Законом України від 17 липня 2015 року № 655-VIII.

Оскільки до набрання чинності цим Законом пеня не нараховувалась, а підстава для її нарахування виникла після цього, тому до спірних відносин підлягає застосуванню правило щодо 90-денного звільнення від нарахування пені, попри те, що періодом такого звільнення є період до набрання чинності Законом № 655-VIII.

Крім того, внаслідок розірвання фіскальним органом договору про визнання електронних документів, погашення зобов’язань за уточнюючою декларацією від 13 жовтня 2015 року (за липень 2015 року) відображено в ІКПП лише 26 лютого 2016 року.

Проте, фактично погашення здійснено 24 листопада 2015 року шляхом зарахування від’ємного значення зобов’язань з ПДВ (декларація за жовтень 2015 року).

Зокрема, постановою Донецького оружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року визнано протиправними дії фіскального органу щодо розірвання договору про визнання електронних документів, а відповідну декларацію визнано поданою 24 листопада 2015 року.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, в ІКПП автоматично нарахована пеня у розмірі 796 166,49 грн. за період з 12 січня по 25 лютого 2016 року, 1 733,92 грн. за період з 30 грудня 2015 року по 25 лютого 2016 року та 8,09 грн. за період з 12 січня по 17 березня 2016 року, 7 769,88 грн. за період з 12 січня по 28 вересня 2016 року.

Вказані суми пені нараховані: на період прострочення, який виник внаслідок неправомірного розірвання договору про визнання електронних документів, в той час, коли податкові зобов’язання мали бути зараховані в межах 90-денного строку, протягом якого пеня не нараховується; на суми поточних платежів з ПДВ, які направлялись на погашення боргу з незаконно нарахованої пені.

За таких обставин, суми пені у розмірі 796 166,49 грн., 1 733,92 грн., 8,09 грн., 7 769,88 вважаються нарахованими незаконно та стягненню не підлягають.

Щодо пені в розмірі 34 396 грн., нарахованої за період 31 березня по 27 листопада 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідач не заперечує правильності нарахування вказаної суми пені, при цьому вказує, що вона погашена шляхом перерахування коштів в сумі 35 000 грн. (платіжне доручення № 894 від 28 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 181.)

Як вбачається з ІКПП, вказані кошти в сумі 35 000 грн. протиправно направлені фіскальним органом на погашення заборгованості незаконно нарахованої пені за минулі періоди.

Викладене дає підстави зробити висновок про необґрунтованість вимог Офісу ВПП про стягнення з Товариства пені у розмірі 1 458 209,76 грн.

Щодо стягнення штрафної санкції по уточнюючому розрахунку № НОМЕР_2 від 13 жовтня 2015 року на суму 737 094 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач не заперечує правильності нарахування вказаної суми штрафу, зокрема, 13 жовтня 2015 року Товариство сплатило суму штрафу (платіжне доручення 13 жовтня 2015 року № 956 (т. 1 а.с. 68)

Згідно з відомостями ІКПП сплачена сума була направлена на погашення недоїмки зі сплати ПДВ, яка виникла внаслідок донарахування Товариством 30 вересня 2015 року зобов’язань в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2015 року.

Суд не вбачає в таких діях фіскального органу ознак протиправності.

Водночас, аналіз відомостей ІКПП дозволяє стверджувати, що в подальшому сума штрафу повинна бути погашена зарахуванням 20 жовтня та 24 листопада 2015 року сум від’ємних значень зобов’язань з ПДВ на загальну суму більш як 36 млн. грн.

Системно дослідивши ІКПП за 2015 рік, суд дійшов висновку про відсутність станом на початок 2016 року у Товариства податкового боргу з ПДВ, відтак і суми штрафу 737 094 грн., нарахованого 13 жовтня 2015 року. Таким чином, вказана сума стягненню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення 142 773 грн. податкових зобов’язань та 4 283 грн. штрафу, суд зазначає, що вони також не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

28 листопада 2016 року Товариство подало уточнюючий розрахунок № НОМЕР_1 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року, яким збільшено розмір податкових зобов’язань та зменшено суму податкового кредиту. У зв’язку з цим виникло позитивне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розмірі 142 773 грн. Одночасно, позивачем нараховані 4 283 грн. штрафу за прострочення сплати цієї суми (т. 1 а.с. 109).

Сума штрафу сплачена відповідно до платіжного доручення від 25 листопада 2016 року № 889 на суму 5000 грн. Одночасно, у податковій декларації за листопад 2016 року Товариством задекларовано 2 803 428 грн. від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту, з яких 142 773 грн. зараховуються у зменшення боргу з ПДВ (т. 1 а.с. 103).

В ІКПП вказані суми направлені на зменшення боргу з ПДВ за минулі періоди (запис від 05 січня 2017 року).

Враховуючи, що 142 773 грн. заборгованості стосується періоду листопада 2015 року, коли, як встановлено судом, у Товариства не було іншої заборгованості зі сплати ПДВ, то від’ємне значення зобов’язань з ПДВ у декларації за листопад 2016 року мало б бути першочергово направлено на погашення саме цієї заборгованості.

Таким чином, враховуючи правила календарної черговості погашення податкового боргу, суд відзначає те, що борг за 2015 рік в сумі 142 773 грн. податкових зобов’язань та 5000 грн. штрафу на момент розгляду цієї справи є погашеним, і стягненню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів в сумі податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2 342 529, 76 грн. на розрахунковий рахунок Державного бюджету - 31113029799002, одержувач: УК у м. Запоріжжі/Запоріжжя/ код платежу/14010100, код одержувача 38025409, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО: 813015, з рахунків платників податків – Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», а також за рахунок готівки, що належить такому платнику, задоволенню не підлягає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 р. у справі № 805/3123/17-а – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 18 червня 2018 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

ОСОБА_3