Постанова № 74759537, 14.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/842/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001113 від 18.05.2017, довіреність № 8587 від 18.12.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 482 від 29.03.2008, ордер серія МК 324773 від 02.01.2018 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН”

на рішення господарського суду Миколаївської області від “06” листопада 2017 року, повний текст якого складено та підписано “13” листопада 2017 року

по справі № 915/842/17

за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН”

про 20 002,10 грн.

головуючий суддя – суддя Смородінова О.Г.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

В судовому засіданні 15.06.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

22.08.2017 року Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі по тексту – позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” (далі по тексту – відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” суму основного боргу 9 384,22 грн., 3 % річних – 922,83 грн. – інфляційні витрати та витрати на сплату судового збору.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.22 Закону України «Про морські порти України», саме зобов’язання щодо сплати адміністративного, корабельного та санітарного зборів виникли у відповідача на підставі настання певних подій, встановленими актами цивільного законодавства та не підтверджуються підписаними довідками, деклараціями, здавальними актами на відвантаження, коносаментами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.11.2017 року по справі № 915/842/17 позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” основний борг в сумі 9384,22 грн., 3% річних в розмірі 922,83 грн., втрати від інфляції в сумі 9695,05 грн. та 1600,0 грн. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається правомірне нарахування корабельного та адміністративного збору у відповідності до вимог п.2.1 Порядку справляння та розмір ставок портових зборів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2017 року № 316.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові в частині стягнення надмірно нарахованих ставок корабельного збору, понад вже сплачені ставки корабельного збору за вхід в акваторію порту по суднам буксиром «Нібулон-5», барж НБЛ-014, НБЛ-019 в розмірі 206463 грн. з ПДВ та відповідно на ці суми 183,71 грн. – 3% річних, 1800,28 грн. інфляції.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд частково не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв’язку з чим виніс частково незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, корабельний збір за буксир «Нібулон-5» з баржами НБЛ-014, НБЛ-019 вже був сплачений у 2015 році, що підтверджуються платіжними дорученнями № 63193 від 09.11.2015 року у розмірі 2196,05 грн. та відповідно до ст.599 ЦК України є припиненим у зв’язку з виконанням.

Також апелянт зазначає, що причали ТОВ СП «Нібулон» не входять до меж акваторії морського порту ОСОБА_3 та нарахування корабельного збору за «водний простір зовнішнього рейду» понад вже сплачений корабельний збір за користування акваторією порту є – незаконним.

Крім того, за твердженням скаржника позивачем не доведено обґрунтованість заявлених ним позовних вимог та місцевим господарським судом не були враховані та досліджені наявні в матеріалах справи докази, невірно застосований Порядок справляння та розміри ставок портових зборі, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, ЗУ «Про морські порти України», Постанова КМУ «Про межі акваторії морського порту ОСОБА_3».

19.01.2018 року від ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” через відділ діловодства суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу ТОВ СП «Нібулон» залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду Миколаївської області від 06.11.2017 у справі № 915/852/17 – без змін.

25.01.2018 року від ТОВ СП “НІБУЛОН” надійшло клопотання про залучення до справи додаткових доказів.

14.05.2018 року через відділ діловодства суду від представника ТОВ СП “НІБУЛОН” надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи постанову Верховного суду від 02.05.2018 року у справі № 915/525/17.

12.06.2018 від представника ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” надійшла заява також про залучення до матеріалів справи постанову Верховного суду від 02.05.218 у справі № 915/525/17.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, клопотання та заяви учасників справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 04.10.2010 між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (порт) і ТОВ СП „Нібулон” (агент) було укладено Договір № 7-с, відповідно до предмету якого порт надає послуги згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок Судновласника на умовах цього договору (т.1 а.с.108-111)

02.09.2014 року судно “DARYA KIRTHI” прийшло на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків) від морського терміналу ТОВ СП “Нібулон” з 40874,348 т ячменю для дозавантаження, що підтверджується наданими позивачем копіями загальної декларації від 02.09.2014р. та довідки ІДПН №1193 від 02.09.2014р. (а.с.41, 43, т.1).

На зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) відповідачем було застосовано кранове судно ОСОБА_3, буксири “Лідіївський”, “Баштанський”, “Нібулон-5”, баржі NBL-014, NBL-019, NBL- 011, NBL-003, NBL-016, NBL-005, що підтверджуються наявними в матеріалах справи загальними деклараціями на вхід та вихід суден, довідками, коносаментами, здавальними актами, вантажних маніфестів, доручень на відвантаження, актів наданих послуг (виконаних робіт) (а.с.23-35, 44-80, 212-221 т. 1).

Актом надання послуг (виконання робіт) № 44951512 від 08.09.2014 року, який скріплений печатками, підтверджується надання послуг з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами Генекспедитора за період 01 січня по 31 грудня звітного (поточного) року, за 1 тн. від 300 001 тонн і більше у загальній сумі (разом з ПДВ) 11 775,02 грн. (т.1 а.с.81).

05.09.2014 року Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” виставило ТОВ СП „Нібулон” рахунок № 45321512 на загальну суму 14762,36 грн., з яких 1667,07 грн. адміністративного збору, 12882,1 корабельного збору та 213,19 грн. санітарного збору.

30.03.2015 року відповідач зазначений рахунок сплатив частково на суму 5378,14 грн. що підтверджується банківською випискою (а.с.101 т.1), залишивши несплаченою суму боргу у розмірі 9 384,22 грн., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ СП „Нібулон”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами – Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та ТОВ СП „Нібулон” склалися правовідносини пов’язані з наданням/отриманням послуг згідно письмових заявок товариства по обслуговуванню суден.

Матеріалами справи встановлено, що Державним підприємством належним чином та у встановлені терміни на підставі заявок товариства, надані послуги з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту.

Між тим, ТОВ СП „Нібулон” в порушення норм чинного законодавства та умов Договору від 04.10.2014 року за отримані послуги розрахувалось частково.

Так, вирішуючи питання стягнення адміністративного та корабельного зборів, судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про морські порти України” морським портом є визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 22 Закону України “Про морські порти України” у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

На виконання вказаних статей закону Міністерством інфраструктури України наказом від 27.05.2013р. №316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок справляння).

Відповідно до п. 2.1 Порядку справляння корабельний збір справляється із суден груп А, Б і Г за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку. А адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт (п. 7.1 Порядку справляння).

Згідно з Додатком 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди належать до групи А.

Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. (п.1.5 Порядку)

Судна, задіяні ТОВ СП “НІБУЛОН”, в перевантаженні належать до групи А.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 8 Закону України “Про морські порти України”, морським портом є визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності, то підставою для нарахування адміністративного та корабельного зборів є факт заходження судна в акваторію морського порту.

Спір між сторонами виник внаслідок нарахування портових зборів, яке здійснено Позивачем у зв’язку із плаванням суден Відповідача в межах акваторії порту та за відсутності подвійної події заходу та виходу в/з акваторії морського порту та подвійного справляння плати за одну і ту ж послугу (примусове виконання цивільного зобов’язання, яке є припиненим внаслідок його виконання).

Згідно з розрахунком позивача, за заходження суден ТОВ СП „Нібулон” на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків) адміністративний збір становить 1667,07 грн. з ПДВ, корабельний збір складає 2 147,02 грн. та санітарний збір складає 35,53 грн. з ПДВ, відповідно до виставленого рахунку № 45321512 від 05.09.2014 року.

Як вже зазначалося раніше, згідно з вимогами діючого законодавства, адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт, в даному випадку відповідачем помилково ототожнюються поняття “порту” та “акваторії порту”, в той час як матеріалами справи підтверджується та не оспорюється факту входу та виходу суден ТОВ СП “НІБУЛОН” на зовнішній рейд Миколаївського морського порту та захід у порт.

Як зазначалося раніше, із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об’єму судна за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про морські порти” акваторія морського порту (портова акваторія) – це визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден;

морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;

рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд).

Постановою Кабінету Міністрів України “Про межі акваторії морського порту ОСОБА_3” від 22.10.2008 №934 визначено, що акваторія порту включає:

-водний простір р.Південний Буг, обмежений береговою лінією, лінією кордонів причалів та лініями, що з’єднують точки з такими координатами...;

-водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту ОСОБА_3;

-водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт, обмежений лініями, що з’єднують точки за такими координатами…;

-водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового збору пункту Очаків), обмежений береговими гідротехнічними спорудами та лініями, що з’єднують точки з такими координатами…:

-акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків завширшки 200 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу у напрямку 30*-210* між лініями, що з’єднують точки з такими координатами …;

-акваторію портового пункту Очаківського каналу завширшки 100 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу.

Згідно Лоції Чорного та Азовського морів на води України Миколаївський морський порт розташовано біля лівого берега річки східніше Каботажного молу. Акваторія порту поділена на зовнішній та внутрішній рейди. Акваторія порту охоплює водний простір річки Південний Буг, обмежений береговою лінією причалів, тринадцятим коліно Бузько-Дніпровсько- Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першим коліном каналу акваторії порту ОСОБА_3, що є внутрішнім рейдом порту; акваторію приписаного портового пункту Очаків і підхідного каналу портового пункту Очаків; а також водний простір в районі банки Трутаєва, що є зовнішнім рейдом порту.

Зовнішній рейд порту використовується для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт.

Відповідачем також не сплачено корабельний збір у повному обсязі на підставі виставленого рахунку, який також підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, корабельний збір та інші портові збори, були нараховані позивачем відповідно до Порядку № 316 та сплачений відповідачем 09.11.2015 року з підстав заходження суден з основної акваторії морського порту ОСОБА_3 після виконанням вантажних операцій у морському порту ОСОБА_3 на причалі ТОВ СП „Нібулон”, чим спростовуються доводи скаржника про оплату ще у 2015 року портового збору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 9695,05 грн. за період з жовтня 2014 року по липень 2017 року та 3 % річних в сумі 850,90 грн., з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Судова колегія перевірила зроблений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних та 3% річних в цій частині та вважає його вірним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, нарахованих за прострочку його оплати.

Інші доводи, що наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу, 3 процентів річних та інфляційних за невиконання свого обов’язку щодо вчасної сплати портових зборів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „06” листопада 20167 року у справі № 915/852/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „19” червня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький