Постанова № 74759470, 18.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 366/3940/17 Суддя (судді) першої інстанції: Слободян Наталія Павлівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 17.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 17.01.2018 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 27.11.2017 року №117/1-К1 щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії державного службовця.

Зобов'язано Вишгородське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_2 з 01.12.2017 року перерахунок пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на дату призначення йому пенсії), на підставі довідки Макарівської сільської ради Іванківського району Київської області від 15.11.2017 року №1382, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 88% заробітної плати державного службовця та провести нарахування і здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, з огляду на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Вишгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII у розмірі 88% заробітної плати.

17.11.2017 ОСОБА_2 звернулась до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям на підставі довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям від 15.11.2017 №1382, виданої Макарівською сільською радою Іванківського району Київської області.

Відповіддю №117/1-К1 від 27.11.2017 Вишгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами не призначаються, раніше призначені не перераховуються, а п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року № 865, який визначав умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям - виключено.

Не погоджуючись із зазначеними висновками відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що законодавство щодо пенсійного забезпечення, яким скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» поширюється на тих осіб, яким пенсії призначаються (на теперішній час) спеціальними законами, а не на тих, яким вони вже призначені (в минулому часі, до 01.06.2015).

Колегія суддів не може погодитись із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) у редакції, яка діяла на момент призначення Позивачу пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Приписи ст. 37-1 Закону в редакції, яка була чинна на момент призначення Позивачу пенсії, визначали, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» в редакції, яка була чинною до 15.12.2015 року, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» був виключений, п. 5 - змінений.

Згідно положень ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, у зв'язку з чим Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яка набрала чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

При цьому, приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а також положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців з 01.05.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців» та з 01.01.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 №15, оскільки ними були визначені розміри посадових окладів на виконання вимог Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку позивач отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням права останнього на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Судом апеляційної інстанції поряд з іншим враховується і правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

У свою чергу, Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення також зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У рішенні від 02.03.1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії Позивача на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії, оскільки і постанова Кабінету Міністрів України від 06.02.2016 №292, і постанови Уряду України від 18.01.2017 №15 встановлювали на 2016 та 2017 роки схеми посадових окладів державних службовців у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, у зв'язку з чим твердження суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку пенсії є необґрунтованим.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для перерахунку пенсії Позивачу на підставі нормативних актів, які втратили чинність, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком Іванківського районного суду Київської області про обґрунтованість позовних вимог.

Відтак, оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, зважаючи на практику Верховного Суду України (справа № 21-953а17) та Верховного Суду (справа №359/5905/16-а) у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених положень ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII викладений у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №691/770/16-а.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції хоча й повно з'ясовано обставини справи, проте неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 242, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 17.01.2018 - скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 18.06.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук