Постанова № 74759469, 14.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року Справа № 916/132/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Філінюка І.Г.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АВС-Транс”

на рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2018 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якого було складено 04.04.2018 року в м. Одесі

у справі № 916/132/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АВС-Транс”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄАТК-Україна”

про стягнення 209 856,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю „АВС-Транс” (далі – ТОВ „АВС-Транс”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄАТК-Україна” (далі – ТОВ „ЄАТК-Україна”) про стягнення 206 029,62 грн. безпідставно сплачених коштів та 3 827,27 грн. процентів за протиправне користування цими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 02.06.2017 року між ТОВ „АВС-Транс” та ТОВ „ЄАТК-Україна” було укладено договір транспортного експедирування №59-ЕА. Однак, при виконанні зазначеного договору експедитор вийшов за межі наданих йому повноважень та без узгодження з клієнтом без належної правової підстави сплатив Іллічівській філії ДП «Адміністрація морських портів України» кошти у загальному розмірі 206 029,62 грн. за чергування протипожежної техніки. В порядку відшкодування своїх витрат як експедитора відповідач виставив позивачеві рахунки №00218/09А від 21.09.2017р. та № 00252/09А від 26.09.2017р., внаслідок чого відповідно до платіжних доручень № 871 та № 872 від 06.10.2017р. ТОВ „АВС-Транс” помилково (без достатньої правової підстави) сплатило ТОВ „ЄАТК-Україна” кошти у загальному розмірі 206 029,62 грн. Тому з посиланням на ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ст. ст. 1212, 1214 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача безпідставно сплачені кошти у розмірі 206 029,62 грн. та проценти за протиправне користування ними у розмірі 3 827,27 грн.

ТОВ „ЄАТК-Україна” не визнало позов вважаючи вимоги щодо стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 206 029,62 грн. та процентів за протиправне користування ними у розмірі 3 827,27 грн. безпідставними, оскільки при виконанні доручень воно діяло в інтересах ТОВ „АВС-Транс”, на належних правових підставах, а саме договору транспортного експедирування №59-ЕА від 02.06.2017р., укладеного між сторонами, і підтвердженням його витрат як експедитора є відповідні документи (рахунки, накладні, тощо), видані органами влади та суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання цього договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 березня 2018 року у задоволені позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог. ТОВ „АВС-Транс” у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані усі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи, а також судом порушено норми процесуального права, а саме: ст. ст. 236, 238 ГПК України. При цьому скаржник зазначає, що у рішенні суду не надана мотивована оцінка аргументу позивача про те, що оскільки вантаж має клас небезпечності 1.4S, то може перевозитися без дотримання більшості вимог Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та зазначена угода не містить вимог щодо перевезення такого класу небезпечності вантажу із супроводженням пожежної охорони. Умовами договору транспортного експедирування №59-ЕА від 02.06.2017р., укладеного між сторонами, визначено обов’язок експедитора виступати перед третіми особами (перевізниками, органами митного контролю, іншими державними органами контролю) від імені та за рахунок клієнта, однак позивачем не було погоджено чергування пожежного автомобіля. Відповідачем було здійснене виставлення поста чергування пожежного автомобіля на час знаходження вантажу на території порту за відсутності правових підстав для цього, що призвело до надмірних витрат позивача, оскільки чергування пожежного автомобіля для зазначеної категорії вантажу законодавством не передбачається. Автомобіль позивача з вантажем знаходився в порту «Чорноморськ» з 15.09.2017 по 22.09.2017 та при цьому не здійснювалось завантаження, вивантаження або виконання будь-яких бункерувальних, вантажних операцій, а тому в даному випадку не підлягають застосуванню положення глави ХVIII Вимоги протипожежного режиму в морському порту Іллічівськ наказу Міністерства інфраструктури України № 162 від 26.05.2016р.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „ЄАТК-Україна” заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач вказує, що з наявного в матеріалах справи листування між сторонами вбачається, що він повідомив позивача, що відповідно до правил зберігання та навантаження небезпечних вантажів в порту Чорноморськ, в обов’язковому порядку має бути виставлено чергування пожежної машини на весь час знаходження автомобіля з небезпечним вантажем на території порту із зазначенням вартості такого чергування; зазначені послуги входять до портових зборів; виставлені портом рахунки за послуги з чергування пожежної машини у повному обсязі будуть перевиставлені ТОВ „АВС-Транс”; вартість стоянки автомобіля в порту Чорноморськ та вартість чергування пожежної машини буде включена до рахунку. Тому твердження скаржника щодо відсутності правових підстав для виставлення поста чергування пожежного автомобіля є безпідставним. ТОВ „ЄАТК-Україна” виконувало свої зобов’язання у відповідності з договором № 43/п від 01.02.2016р., укладеним з ДП «МТП «Чорноморськ».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога ТОВ „АВС-Транс” стягнути з ТОВ „ЄАТК-Україна” 206 029,62 грн. безпідставно сплачених коштів та 3 827,27 грн. процентів за протиправне користування цими коштами. Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що 02.06.2017 року між сторонами було укладено договір транспортного експедирування №59-ЕА. Однак, при виконанні зазначеного договору експедитор вийшов за межі наданих йому повноважень та без узгодження з клієнтом без належної правової підстави сплатив Іллічівській філії ДП «Адміністрація морських портів України» кошти у загальному розмірі 206 029,62 грн. за чергування протипожежної техніки. В порядку відшкодування своїх витрат як експедитора відповідач виставив позивачеві рахунки №00218/09А від 21.09.2017р. та № 00252/09А від 26.09.2017р., внаслідок чого відповідно до платіжних доручень № 871 та № 872 від 06.10.2017р. ТОВ „АВС-Транс” помилково (без достатньої правової підстави) сплатило ТОВ „ЄАТК-Україна” кошти у загальному розмірі 206 029,62 грн. Тому з посиланням на ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ст. ст. 1212, 1214 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача безпідставно сплачені кошти у розмірі 206 029,62 грн. та проценти за протиправне користування ними у розмірі 3 827,27 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України. З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 206 029,62 грн., як безпідставно сплачених, підстави для нарахування позивачем процентів за збереження грошей у разі безпідставного одержання, в порядку ст. 1214 ЦК України відсутні, в зв’язку з чим, позовні вимоги ТОВ „АВС-Транс” про стягнення процентів за протиправне користування безпідставно сплаченими коштами у розмірі 3 827,27 грн. також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених ТОВ „АВС-Транс” позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.06.2017 року між ТОВ „ЄАТК-Україна” (експедитор) та ТОВ „АВС-Транс” (клієнт) було укладений договір №59-ЕА транспортного експедирування, згідно з п. 1.1 якого за цим договором експедитор зобов’язався за плату і за рахунок клієнта надати послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, а саме: сплачувати перевізникам належні платежі за морське транспортування вантажів клієнта, прямуючих у поромному сполученні на лініях Чорноморськ-Поті/Батумі, Поті/Батумі-Чорноморськ, Чорноморськ-Варна, Варна-Чорноморськ, Чорноморськ-порти Туреччини/порти Туреччини – Чорноморськ, а також здійснювати розрахунки з іншими особами за всі види робіт, які можуть виникнути в процесі виконання даного договору в зв’язку з перевезенням вантажу.

Згідно з п. 2.2 договору обов’язком клієнта є перерахування експедитору грошових коштів за 2 календарних дня до начала перевезення для наступної їх сплати перевізнику.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору обов’язком експедитора є за дорученням клієнта організувати перевезення і ТЕО вантажів морським транспортом, сплачувати за морське перевезення, здійснювати розрахунки за перевалку вантажів в порту та за інші роботи і послуги на території України; виступати перед третіми особами (перевізниками, органами митного контролю, іншими державними органами контролю) від імені та за рахунок клієнта.

Умовами п. 4.1, 4.7 договору встановлено, що вартість послуг за договором (плата експедитору, відшкодування понесених ним витрат при виконанні договору, витрати по перевезенню і т.п.) розраховується експедитором за кожним окремим перевезенням в залежності від умов його здійснення (параметрів автомобіля, характеру вантажу, необхідності зберігання, перевантаження і т.і.), узгоджується з клієнтом шляхом обміну листами по факсу, електронній пошті та фіксується в рахунках експедитора, які є невід’ємною частиною договору; кінцеві взаєморозрахунки між сторонами здійснюються по закінченню перевезення та оформлюються актом наданих послуг.

Згідно з п. 8.1 договору у всьому іншому, що не обумовлено цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Отже, між сторонами у справі на підставі договору транспортного експедирування №59-ЕА від 02.06.2017р. склалися цивільно – правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов’язки щодо виконання або організації виконання експедитором визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, за плату і за рахунок клієнта, та виплати клієнтом експедитору плати, а також відшкодування документально підтверджених витрат понесених з метою виконання договору (ст. ст. 11, 509 ЦК України).

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивач на підставі укладеного договору №59-ЕА від 02.06.2017 року звернувся до відповідача з заявкою від 05.09.2017р. № 144 на транспортно-експедиційне обслуговування транзитного перевезення вантажу: патрони для мисливської зброї, капсули, гільзи, АДР 1.4S, номери ООН 0012, 0044, 0055, завантаженого в автомобіль Mercedes з причепом, державні номерні знаки АА5294РК та АА2312ХК, за маршрутом Гальдако (Іспанія) - Єреван (Вірменія) на поромі відправлення із Чорноморська на Грузію.

Для організації цього перевезення, ТОВ „ЄАТК-Україна” звернулося ДП „МТП „Чорноморськ” з листом № 934 від 05.09.2017р. надати дозвіл на в'їзд автомобіля з транзитним вантажем „Мисливські патрони” на територію 5-го терміналу ДП „МТП „Чорноморськ” для подальшого навантаження та відправки по "прямому варіанту". 06.09.2017 року відповідачем був отриманий та узгоджений дозвіл порту щодо відправки вантажу по прямому варіанту за умови дотримання протипожежних норм та залучення і виставлення поста у відповідності до обов’язкових постанов.

10.09.2017 року вантаж - автомобіль Mercedes з причепом був завантажений на паром по прямому варіанту, що підтверджується вантажним маніфестом №1 від 10.09.2017 року.

Згідно з вантажним маніфестом №1 від 13.09.2017р., автомобіль був прийнятий до перевезення, але даний транспортний засіб було заборонено вивантажувати в порту Поті через відсутність дозволу на ввезення вантажу.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що через відсутність дозволу на ввезення вантажу, автомобіль Mercedes з причепом державні номерні знаки АА5294РК та АА2312ХК з вантажем – патрони для мисливської зброї, капсули, гільзи, АДР 1.4S, номери ООН 0012, 0044, 0055 вивантажений у порту Поті не був, повернутий з порту Поті та 15.09.2017р. прибув у порт Чорноморськ.

Наявне в матеріалах справи листування між сторонами у справі, яке здійснювалося за допомогою засобів електронної пошти, свідчить про те, що після повернення вантажу 15.09.2017 року відповідач повідомив позивача, що відповідно до правил зберігання та навантаження небезпечних вантажів в порту Чорноморськ, в обов’язковому порядку має бути виставлено чергування пожежної машини на весь час знаходження автомобіля з небезпечним вантажем із зазначенням вартості такого чергування 1300 грн. за годину; зазначені послуги входять до портових зборів; виставлені портом рахунки за послуги з чергування пожежної машини у повному обсязі будуть перевиставлені ТОВ „АВС-Транс”. Також, 18.09.2017 року відповідач повідомив позивача, що вартість стоянки автомобіля в порту Чорноморськ та вартість чергування пожежної машини буде включена до рахунку.

Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що ним не було погоджено чергування пожежного автомобіля.

22.09.2017 року ТОВ „АВС-Транс” звернулося до ТОВ „ЄАТК-Україна” з листом № 174, в якому виклало прохання зупинити чергування пожежного автомобіля в порту Чорноморськ за автомобілем Mercedes з причепом, державний номерний знак НОМЕР_1/АА2312ХК, посилаючись на те, що пожежна безпека за цим автомобілем буде забезпечена власними засобами пожежогасіння.

На підставі листа ТОВ „ЄАТК-Україна” № 100 від 22.09.2017р. відповідне чергування було знято портом 22.09.2017 року з 16:30 год.

Статтею 1 Закону України „Про перевезення небезпечних вантажів” визначено, що небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про морські порти” обов'язкові постанови по порту приймаються адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті та, зокрема, містять вимоги протипожежного режиму в морському порту.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 року №348, ці Правила регулюють відносини, пов'язані з наданням послуг у морських портах та на підходах до них з вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування суден, пасажирів та транспортних засобів, а також з наданням інших послуг, що звичайно надаються в морських портах у частині, що стосується зобов'язань за міжнародними договорами України відповідно до статті 19 Закону України "Про морські порти України", та встановлюють вимоги до виконання технологічних процесів з урахуванням особливостей роботи в морських портах. Правила є обов'язковими для виконання портовими операторами, операторами терміналу, вантажовідправниками, вантажоотримувачами, судновласниками, вантажовласниками, перевізниками, їх представниками та іншими особами, які користуються послугами, передбаченими законодавством, та надають їх у морських портах України.

01.02.2016 року між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт», пізніше перейменованим на Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (Порт) та ТОВ „ЄАТК-Україна” (клієнт) було укладено договір про прийом/відправлення вантажів у поромних сполученнях№ 43/п, предметом якого є надання портом платних послуг/робіт із обробки, прийому/відправлення експортних, імпортних і транзитних безпечних і не потребуючих особливих режимів зберігання вантажів клієнта, що прибувають/відправляються в/з підприємством/підприємства у поромних сполученнях, а клієнт зобов’язується оплатити надані йому підприємством послуги в погодженому цим договором порядку.

Пунктом 2.1.4 договору, в редакції додаткової угоди до нього, визначено обов’язок Порту здійснювати вантажні операції відповідно до Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 року № 348.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 162 від 26.05.2016 року затверджено Обов’язкові постанови по морському порту Іллічівськ, дія яких поширюється на судна всіх прапорів та відомств та форм власності, які знаходяться в акваторії морського порту, а також на підприємства, організації, установи і окремих осіб, котрі здійснюють свою діяльність на території та акваторії порту (п.п. 5.1.1).

Відповідно до п.п. 18.1.2, 18.2.9, 18.3.2 зазначених Обов’язкових постанов, контроль за дотриманням визначених законодавством Правил пожежної безпеки на берегових об’єктах, розташованих на території морського порту Іллічівськ, а також пожежно-профілактичну роботу на суднах під Державним Прапором України, що стоять біля причалів порту, здійснює служба пожежної та техногенної безпеки Адміністрації морського порту Іллічівськ; під час завантаження і вивантаження легкозаймистих вантажів адміністрація портового оператора, на вимогу СПТБ Адміністрації морського порту Іллічівськ повинна забезпечувати пожежними постами, місця вантажних робіт на весь період їх проведення; під час виконання бункерувальних або вантажних операцій з вогнебезпечними чи вибухонебезпечними вантажами біля причалів морського порту Іллічівськ, або за наявності вибухонебезпечного вантажу на судні, на борту судна організувати чергування буксира пожежної безпеки.

Отже, ДП „МТП „Чорноморськ” надало дозвіл на перевезення небезпечного вантажу з умовою дотримання протипожежних норм та залучення і виставлення поста відповідно до Обов’язкових постанов по морському порту Іллічівськ із сплатою вартості чергування пожежної машини на рахунок філії ДП „Адміністрація морських портів України”. Цим спростовується безпідставне твердження скаржника про те, що відповідачем було здійснене виставлення поста чергування пожежного автомобіля на час знаходження вантажу на території порту за відсутності правових підстав для цього.

В матеріалах справи містяться рахунки Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського пору), а саме: № Пр/11 410 від 25.09.2017р. на суму 32 422,73 грн. та № Пр/10 836 від 21.09.2017р. на суму 173 336,89 грн., виставлені до сплати ТОВ „ЄАТК-Україна” за чергування пожежного автомобіля в порту Чорноморськ за автомобілем Mercedes з причепом, які були оплачені відповідачем за платіжним дорученням №410 від 09.10.2017р. на суму 32 422,73 грн. та № 411 від 09.10.2017р. на суму 173 336,89 грн.

ТОВ „ЄАТК-Україна” виставило ТОВ „АВС-Транс” до сплати рахунки на загальну суму 207 379,62 грн. (з яких 206 029,62 грн. – вартість спірних послуг), а саме: рахунок № 00218/09А від 21.09.2017р. на суму 174 956,89 грн. та рахунок № 00252/09А від 26.09.2017р. на суму 32 422,73 грн., підставою для оплати яких вказано договір 59-ЕА від 02.06.2017 року.

06.10.2017 року ТОВ „ЄАТК-Україна” та ТОВ „АВС-Транс” на підставі договору транспортного експедирування № 59-ЕА від 02.06.2017р. було складено та підписано акт надання послуг № 252/09А від 06.10.2017р. на загальну суму 32 422,73 грн. за чергування пожежного автомобіля без використання пожежного обладнання з 15:00 год. 21.09.2017р. по 22.09.2017р. при супроводженні вантажної машини Mercedes за маршрутом Чорноморськ-Батумі/Поті та акт надання послуг № 218/09А від 06.10.2017р. на загальну суму 174 956,89 грн. за роботу пожежного автомобіля без використання пожежного обладнання за маршрутом Чорноморськ-Батумі/Поті, та оплата за стоянку в п. Чорноморськ протягом 6 діб вантаж Mercedes АА5294РК та АА2312ХК, вантаж – патрони за маршрутом Чорноморськ-Батумі/Поті.

Як зазначено в цих актах, замовник ТОВ „АВС-Транс” будь-яких претензій по об’єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Вищезазначені відповідні рахунки були оплачені позивачем 06.10.2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 871 від 06.10.2017р. на суму 174 956,89 грн. та № 872 від 06.10.2017р. на суму 32 422,73 грн. з призначенням платежу «сплата за послуги використання пожежного обладнання згідно рахунків № 00218/09А від 21.09.2017р. та № 00252/09А від 26.09.2017р.» відповідно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15.

За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13).

Отже, загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Разом з тим, судом установлено, що між сторонами існували зобов'язальні правовідносини, на виконання яких позивач і перерахував відповідачеві грошові кошти. Нормами цивільного права України в розділі "зобов'язальне право" визначено, що зобов'язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов'язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов'язання, що прямо передбачено статтею 934 ЦК України, яка регулює відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції зробив правомірний та обґрунтований висновок про те, що грошові кошти в сумі 206 029,62 грн. отримані відповідачем в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі, тоді як норми ст. 1212 ЦК України можуть застосовуватись тільки тоді, якщо на підставі положень інших спеціальних норм особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов'язального права). До того ж, оскільки між сторонами було укладено договір, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.

Таким чином, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ „АВС-Транс” до ТОВ „ЄАТК-Україна” про стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 206 029,62 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 827,27 грн. процентів за протиправне користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 та частини 1 статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковим, бо частина 1 зазначеної статті застосовується у випадку правомірної поведінки, яка виникає з договору позики.

У даній справі позивач посилається на неправомірну поведінку відповідача, у зв'язку з неповерненням останнім безпідставно одержаних коштів.

Разом з тим, з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 206 029,62 грн., як безпідставно сплачених, підстави для нарахування відповідачеві процентів за користування чужими грошовими коштами відсутні, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ „АВС-Транс” про стягнення з відповідача 3 827,27 грн. процентів є необґрунтованими і суд першої інстанції правомірно відмовив в їх задоволенні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо класу небезпечності вантажу з посиланням на Європейську угоду про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів є необґрунтованими, оскільки у даному випадку за заявкою позивача відповідач надавав йому послуги пов’язані з транспортно-експедиційним обслуговуванням транзитного перевезення вантажу за маршрутом Гальдако (Іспанія) - Єреван (Вірменія) на поромі відправлення із Чорноморська на Грузію, тобто відбувалося морське транспортування вантажу, яким виступав автомобіль Mercedes з причепом державні номерні знаки АА5294РК та АА2312ХК завантажений патронами для мисливської зброї, капсулами, гільзами, АДР 1.4S, номери ООН 0012, 0044, 0055.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 4 721,76 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 28 березня 2018 року у справі № 916/132/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АВС-Транс”- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.06.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_3