Постанова № 74759196, 12.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13962/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

секретаря Левченка А.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2017 у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 21.09.2017 №42/3049 «Про скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2008 року N 1241 «Про надання Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» дозволу на проектування та реконструкцію з добудовою будинку N 46 на вул. Вишгородській, 150 у Оболонському районі».

Позивачем було також подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, та заборони відповідачу, органу досудового слідства та прокурору вчиняти будь-які дії, пов'язані з використанням підписаного Київським міським головою В. Кличком рішення від 21.09.2017 №42/3049 у будь-яких правових процедурах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2017 відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, апелянтом подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив скасувати, та задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не заважає розгляду справи за його відсутності

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, виходив з того, що підстави для вчинення зазначених дій відсутні, а позивачем не обґрунтовано наявність небезпеки того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, з огляду на таке.

Так, клопотання позивача мотивовано очевидною протиправністю оскаржуваного рішення, яке має наслідком, на думку заявника, створення уяви незаконності дій позивача та стало підставою для повідомлення позивачу підозри у кримінальному провадженні, застосування запобіжного заходу, а отже, як стверджує позивач, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії, зупинення дії рішення.

Як видно з апеляційної скарги, апелянт просить задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії підписаного Київським міським головою В. Кличком рішення суб'єкта владних повноважень Київської міської ради від 21 вересня 2017 року №42/3049 "Про скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 вересня 2008 року N 1241 "Про надання Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" дозволу на проектування та реконструкцію з добудовою будинку N 46 на вул. Вишгородській, 150 у Оболонському районі"";

- заборони відповідачу, органу досудового слідства та прокурору вчиняти будь-які дії, пов'язані з використанням підписаного Київським міським головою В. Кличком рішення суб'єкта владних повноважень Київської міської ради від 21 вересня 2017 року №42/3049 "Про скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 вересня 2008 року N 1241 "Про надання Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" дозволу на проектування та реконструкцію з добудовою будинку N 46 на вул. Вишгородській, 150 у Оболонському районі"" у будь-яких правових процедурах.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що забезпечення позову у способи, заявлені позивачем, було б по суті втручанням у здійснення повноважень органами місцевого самоврядування, органами досудового слідства та прокуратурі поза межами предмету позову та втручанням у здійснення дискреційних повноважень цих органів та, крім іншого, свідчило б про вирішення спору по суті до розгляду справи та прийняття постанови суду. Ознаки ж протиправності оскарженого рішення підлягають встановленню при вирішенні справи по суті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. В той же час, апелянтом під час апеляційного розгляду справи не надано доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України та у встановленому порядку доводили обгрунтованість його клопотання та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що невжиття заходів, про які просить позивач, не може створити очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а захист вказаних прав, свобод та інтересів не стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали не вбачається.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які містять посилання на загальні норми законодавства та не спростовують обґрунтування суду першої інстанції, та не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 18.06.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук