Постанова № 74759156, 12.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15247/17 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.,

судді - Кармазін О.А., Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 3 382 729,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість за наслідками поданого товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ від 17.08.2015;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 3 382 729,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якій у рядку 23.3 «сума від'ємного значення, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 22-рядок 22.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 23-рядок 23.1)» зазначено показник « 3 382 729, 00 грн.», а у рядку 24 «сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду)» вказано показник «-».

Згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції № 2, вказана податкова декларація прийнята та зареєстрована 17.07.2015 за реєстраційним № 9151018407.

В подальшому, товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 від 17.08.2015, якою внесено зміни до рядка 24 шляхом зазначення показника « 3 382 729, 00 грн.».

Згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції № 2, вказаний розрахунок прийнято та зареєстровано 17.08.2015 за реєстраційним № 9172660103.

В той же час, товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» звернувшись до Державної фіскальної служби України із заявою від 28.09.2017 за вих. №16631/2017/Н з вимогою про забезпечення збільшення реєстраційної суми на 3 382 729, 00 грн. (значення рядка 24 декларації з ПДВ за червень 2015 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17.08.2017), отримало лист-відповідь від 27.10.2017 № 24500/6/99-99-12-03-01-15, якою позивача повідомлено про те, що система електронного адміністрування працює в автоматичному режимі, а збільшення реєстраційної суми відбувалось одноразово 03.08.2015, відповідно до показників загальної декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховувалась у подальшому, станом на момент надання вказаної відповіді неможливо здійснити в автоматичному режимі збільшення реєстраційної суми, згідно з уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року від 17.08.2017 у розмірі 3 382 729,00 грн.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обов'язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму непогашеного від'ємного значення ПДВ, покладено саме на ДФС України і в даному випадку виконаний нею не був, внаслідок чого допущено протиправну бездіяльність щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення сформованого за результатами господарських операцій за червень 2015 року у розмірі 3 382 729,00 грн. у системі електронного адміністрування ПДВ, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскільки підстав для збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ суми, заявленої позивачем в даному позові, немає.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Платники податків, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України.

У силу п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (надалі - Порядок № 569), який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою:

?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де:

?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

еПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах «а» - «в» пункту 200 1.2 цієї статті.

У той же час, п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ? НаклОтр, ? НаклВид та ? Митн, що були сформовані починаючи з 01.07.2015.

Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом до 31.07.2015 для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Аналогічні за змістом положення викладено також у п. 10 Порядку № 569, згідно з яким зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС:

1) на суму залишків коштів на електронних рахунках платників станом на початок дня 03.08.2015 (третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість») за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період (червень 2015 р.) до перерахування з електронного рахунка до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200 1.6 статті 200 1 Кодексу. Сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування в Реєстрі, зменшується на суму податкових зобов'язань з податку, задекларовану за звітний (податковий) період (червень 2015 року / II квартал 2015 року);

2) на суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку, що обліковувалась в інформаційній системі показників стану розрахунку платників інформаційної бази ДФС станом на 1 липня 2015 року.

На суму такого збільшення одноразово:

якщо за результатами звітного (податкового) періоду (червень 2015 року / II квартал 2015 року) платником податку задекларовано суми податку до сплати до бюджету, - зменшується ДФС в інформаційній системі показників стану розрахунку платників інформаційної бази ДФС така сума, задекларована до сплати до бюджету за результатами звітного (податкового) періоду (червень 2015 року / II квартал 2015 року), з одночасним зменшенням суми податку, що підлягає перерахуванню з електронного рахунка платника до бюджету, що зазначається у реєстрі, на підставі якого Казначейство здійснює таке перерахування;

якщо за результатами звітного (податкового) періоду (червень 2015 року / II квартал 2015 року) платником податку задекларовано суми податку до сплати до бюджету у розмірі, що є меншим, ніж сума помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку станом на 1 липня 2015 р., або задекларовано від'ємне значення податку, - збільшується платником податку сума від'ємного значення, сформована за результатами звітного (податкового) періоду (липень 2015 року / III квартал 2015 року), яка переноситься до податкової звітності з податку звітного (податкового) періоду (серпень 2015 року / IV квартал 2015 року).

Помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку вважаються погашеними одночасно із збільшенням суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Реєстрі, визначену пунктом 9 цього Порядку;

3) до 31.07.2015 для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період - місяць (до 20.08.2015 для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період - квартал), без проведення перевірок, передбачених статтею 200 Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу, за червень 2015 року / II квартал 2015 року. На таку суму платником податку збільшується сума податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року / III квартал 2015 року).

Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені органами ДФС в установленому порядку.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що саме на Державну фіскальну службу України покладено обов'язок із забезпечення автоматичного збільшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, таке автоматичне збільшення можливе лише на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року, тобто у рядках 24 та 31 відповідної декларації.

У силу п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Як було зазначено вище, товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» у зв'язку із самостійно виявленою помилкою при формуванні показників податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року подано уточнюючий розрахунок від 17.08.2015 до вказаної декларації, в якому уточнено значення показника рядка 24. Вказаний уточнюючий розрахунок прийнято та зареєстровано у встановленому судовому порядку, про що свідчить наявна у матеріалах справи копію квитанції № 2.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної справи не заперечувалось факту правомірності формування товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» від'ємного значення податкового кредиту у заявленому розмірі.

Таким чином, шляхом подання уточненого розрахунку від 17.08.2015, право на що платника податків чітко передбачено положеннями п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, позивачем не створено для себе певних пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством, а лише реалізовано передбачене законодавством право.

У той же час, вказаним уточнюючим розрахунком уточнено показники податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, тобто показники, на підставі яких Державною фіскальною службою України автоматично здійснюється збільшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи апелянта про те, що реєстраційна сума не підлягає перерахунку внаслідок уточнення показників такої звітності, з огляду на те, що реєстраційна сума для кожного платника податків обчислюється автоматично та централізовано щоразу при реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування для них, митних декларацій та аркушів коригування до них, податкової звітності та надходження коштів на електронний рахунок, колегія суддів не бере до уваги та вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, у п.п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України), заява № 29979/04, проаналізовано поняття «належне урядування».

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69).

Так, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Таким чином, відсутність у Державної фіскальної служби України відповідного механізму для автоматичного збільшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, тобто податкової звітності, на підставі показників якої і здійснюється таке автоматичне збільшення, не може ставитись у провину позивача, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав осіб, які наділені такими правами, а негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо не забезпечення автоматичного збільшення суми, на яку товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: на величину від'ємного значення з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 3 382 729,00 грн., у системі електронного адміністрування податку на додану вартість за наслідками поданого Товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ від 17.08.2015, а тому необхідно зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 3 382 729,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2018.