Постанова № 74758864, 12.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10571/16 Головуючий у 1 інстанції - Каракашьян С.К. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Файдюка В.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області, ліквідатор публічного акціонерного товариства «Завод «Технопривод» арбітражний керуючий ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № ІІІ-034/2016 від 24.03.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури звернулась із апеляційною скаргою, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є адвокатом, 05.06.2008 отримав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 615.

24.09.2015 рішенням № І-Д/27-4 дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області було закрито дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 за скаргою розпорядника майна ПАТ «Завод «Технопривод» арбітражного керуючого ОСОБА_2 за відсутністю в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДП КДКА Рівненської області, ОСОБА_2 оскаржив його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Рішенням ВКДКА від 24.03.2016 № ІІІ-034/2016 скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення ДП КДКА від 24.09.2015 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1, притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців.

Зазначене рішення було мотивоване висновком про допущення позивачем конфлікту інтересів, який полягав у почерговому представництві ним в одному процесі у справі про визнання банкрутом ПАТ «Завод «Технопривод» інтересів сторін з протилежними процесуальними інтересами: боржника - ПАТ «Завод «Технопривод» та кредитора - TOB «Динеро-Капітал».

Вважаючи рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № ІІІ-034/2016 від 24.03.2016 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване рішення, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у діях адвоката відсутні ознаки дисциплінарного проступку, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у зв'язку з виявленим дисциплінарним проступком адвоката, оскаржуване рішення є правомірним, прийнято у межах та на підставі наданих відповідачу повноважень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

У відповідності до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

Приписами частини першої статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

Водночас, положеннями статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката (частина перша статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

При цьому, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії (частина перша статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Правові засади діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, мета, завдання та порядок її діяльності визначаються Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями з'їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, Правилами адвокатської етики, рішеннями Ради адвокатів України, Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 4 - 5 липня 2014 року №78.

Як уже було зазначено вище, 24.03.2016 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури було винесено рішення щодо позивача № ІІІ-034/2016, яким скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення ДП КДКА від 24.09.2015 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1, притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців.

Зазначене рішення було мотивоване висновком про допущення позивачем конфлікту інтересів, який полягав у почерговому представництві ним в одному процесі у справі про визнання банкрутом ПАТ «Завод «Технопривод» інтересів сторін з протилежними процесуальними інтересами: боржника - ПАТ «Завод «Технопривод» та кредитора - TOB «Динеро-Капітал».

Позивач стверджує, що ним не було допущено конфлікту інтересів, оскільки він отримав погодження ПАТ «Завод «Технопривод» на представництво інтересів TOB «Динеро-Капітал».

Колегія суддів звертає увагу, що роз'яснення щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів під час здійснення адвокатом захисту клієнта затверджені рішенням Ради адвокатів України № 7 від 04.07.2015 року, які є обов'язковими для позивача.

Так, згідно вказаних роз'яснень, відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 9 Правил адвокатської етики, під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов'язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Під категорією «конфлікт інтересів» варто розуміти дії, визначені частинами 2-4 статті 9 Правил адвокатської етики, серед яких: представлення або захист адвокатом одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими; а також за таких обставин надавати їм правову допомогу без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів; представлення, захист клієнта або надання йому правової допомоги, без письмової згоди клієнтів, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якою він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта: представлення, захист клієнта чи надання йому правової допомоги, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 40 Правил адвокатської етики, адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав правову допомогу в результаті чого володіє інформацією, яка може бути використана проти такої особи.

Однак, сам факт надання адвокатом правової допомоги юридичній особі не зумовлює конфлікту інтересів з інтересами клієнта, оскільки аналіз частини четвертої статті 40 Правил адвокатської етики свідчить про те, що такий конфлікт інтересів виникає лише за умови, якщо адвокат надавав правову допомогу певній юридичній особі та мав доступ та/або отримав інформацію, яка може бути використана проти такої особи.

Таким чином, обов'язок адвоката відмовитись від доручення клієнта за описаних обставин не є безумовним обов'язком, а виникає лише за умови володіння адвокатом інформацією, яка отримана ним в результаті надання правової допомоги юридичній особі та може бути використана проти такої особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставина наявності чи відсутності конфлікту інтересів має вирішуватися з урахуванням конкретної ситуації, зокрема, наявності інформації відносно однієї зі сторін процесу, яку може бути використано іншою стороною.

Водночас, як було вірно встановлено судом першої інстанції, скарги арбітражного керуючого від 28.10.2015 та від 03.08.2015 не містять жодних посилань щодо конкретизації. Єдиним наявним посиланням на підтвердження наявності конфлікту інтересів є викладене у скарзі від 03.08.2015 посилання: «Даючи пояснення, як представник ТОВ «Динеро Капітал» ОСОБА_1 використовує інформацію, яка могла стати йому відомою лише коли він надавав послуги ПАТ «Завод «Технопривод».

Разом із тим, колегія суддів вважає, що, на відміну від кримінального та інших видів процесу, розгляд справи про визнання юридичної особи банкрутом передбачає вкрай обмежений перелік теоретично можливої інформації про боржника, яка не є загальнодоступною.

Більше того, жодних відомостей про наявність у позивача інформації про боржника, яку можна використати всупереч правам боржника та його інтересам, тим більше про її використання, не містять ні скарги, ні рішення, ні будь-які інші матеріали справи.

Доводи апелянта про те, що копія погодження від 19.05.2015, яке видано директором ПАТ «Завод «Технопривод», про дозвіл представництва адвокатом інтересів протилежної сторони ТОВ «Дінеро-Капітал» викликає сумнів у його достовірності, адже на ньому відсутній відтиск печатки підприємства, фірмові бланки відрізняються, підпис є зовсім іншим, а документ не містить доказів надіслання чи отримання, колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на те, що відповідачем не було вчинено жодних дій для з'ясування достовірності даного доказу - направлення запитів, проведення експертиз, допит свідків, тощо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що належність підпису може бути встановлена виключно експертом.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_4 (дружина позивача) та ОСОБА_1 (позивач) представляли в одному й тому ж судовому розгляді інтереси боржника та кредитора, а тому позивачем допущено конфлікт їх інтересів, не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

Колегія суддів вважає, що існування шлюбу тільки на підставі однакового прізвища представників, є безпідставним, оскільки прізвище є досить поширеним, як на території України, так і на території Рівненської області, а тому дана обставина повинна бути перевірена саме під час розгляду скарги.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано свідоцтво про розірвання шлюбу від 14.04.2011, у відповідності до якого підтверджується розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та позивачем.

Також, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2018.